Постанова

від 21.11.2014 по справі 813/6085/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2014 року м. Львів № 813/6085/14

16 год. 48 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Палій Ю.В.;

відповідача: представник Квасниця Н.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Модус» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Модус» (далі - ТОВ Фірма «Модус») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002342201 від 20.08.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акта перевірки №867/13-50-22-01-17/05815965 від 11.08.2014 року, у якому податковий орган зазначив про те, що господарські операції між ТОВ Фірма «Модус» та його контрагентами ТОВ «ТПК Груп», ТОВ «Гарант Буд Сервіс», ТОВ «Фінанс Пан Трейд», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «Нові технології ТПВ» не спричинили реального настання юридичних наслідків. Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки такі ґрунтуються лише актах перевірки вказаних вище контрагентів.

Позивач зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з названими вище контрагентами, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ТОВ Фірма «Модус». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо заниження податку на додану вартість, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта №867/13-50-22-01-17/05815965 від 11.08.2014 року, складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки ТОВ Фірма «Модус» (код ЄДРПОУ 05815965) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «ТПК Груп» (код ЄДРПОУ 38148831), ТОВ «Гарант Буд Сервіс» (код ЄДРПОУ 37635291), ТОВ «Фінанс Пан Трейд» (код ЄДРПОУ 37700469), ТОВ «Укрміксі» (код ЄДРПОУ 38148281), ТОВ «Нові технології ТПВ» (код ЄДРПОУ 35921869) за весь період взаєморозрахунків. В основу акта перевірки позивача покладено висновки актів перевірки вищевказаних контрагентів. В даних актах, серед іншого, зазначено, що правочини укладені ТОВ «ТПК Груп», ТОВ «Гарант Буд Сервіс», ТОВ «Фінанс Пан Трейд», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «Нові технології ТПВ» та їх контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Також, з представлених позивачем первинних документів вбачається, що адреси постачальників товару ТОВ «ТПК Груп», ТОВ «Гарант Буд Сервіс», ТОВ «Фінанс Пан Трейд», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «Нові технології ТПВ» є м. Київ. Проте, позивачем не надано документів, які б підтверджували факт транспортування товару із м. Києва до м. Львова.

Крім цього, відповідач вказав, що перевіркою ТОВ Фірма «Модус» встановлено факт нереальності здійснення господарських операцій з контрагентами з придбання ТМЦ, їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту на підставі первинних документів, які містять юридичну дефектність.

У підсумку відповідач вказав, що ТОВ Фірма «Модус» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 277676,00 грн., в чому числі в листопаді 2011 р. на суму 30365,00 грн., в березні 2012 р. на суму 18833,00 грн., в травні 2012 р. на суму 31413,00 грн., червень 2012 р. на суму 13000,00 грн., липень 2012 р. на суму 32000,00 грн., серпень 2012 р. на суму 50000,00 грн., вересень 2012 р. на суму 27166,00 грн., жовтень 2012 р. на суму 53501,00 грн., грудень 2012 р. на суму 3600,00 грн., січень 2013 р. на суму 17798,00 грн. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення винесено правомірно і підстав для його скасування немає. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

ТОВ Фірма «Модус» зареєстроване, як юридична особа, 20.07.1995 року, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №19464179 від 17.10.2014 року. Видами діяльності названого підприємства є виробництво дерев'яної тари, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, купівля та продаж власного нерухомого майна.

У період з 28.07.2014 року по 05.08.2014 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Фірма «Модус» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «ТПК Груп» (код ЄДРПОУ 38148831), ТОВ «Гарант Буд Сервіс» (код ЄДРПОУ 37635291), ТОВ «Фінанс Пан Трейд» (код ЄДРПОУ 37700469), ТОВ «Укрміксі» (код ЄДРПОУ 38148281), ТОВ «Нові технології ТПВ» (код ЄДРПОУ 35921869) за весь період взаєморозрахунків, за наслідками якої складено акт №867/13-50-22-01-17/05815965 від 11.08.2014 року (далі - акт перевірки від 11.08.2014 року).

Як вбачається зі змісту даного акта, під час перевірки ТОВ Фірма «Модус» відповідач використав акти перевірки:

- ДПІ у Печерському районі м. Києва №1239/22-2/38148831 від 03.04.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Груп», код ЄДРПОУ 38148831 з питань податкового та іншого законодавства з 02.04.2012 по 28.02.2013 року», в якому, серед іншого, зазначено, що операції ТОВ «ТПК Груп» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. ТОВ «ТПК Груп» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам;

- ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37635291) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2011 р. по 30.04.2012 р.», в якому зазначено, що у підприємства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності; відсутня реальність вчинення господарських операцій. ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам;

- ДПІ у Печерському районі м. Києва №3735/22-3/37700469 від 13.09.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фінанс Пан Трейд» (код ЄДРПОУ 37700469) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2012 р. по 31.07.2012 р.», в якому зазначено, що вході перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) від ТОВ «Фінанс Пан Трейд» до контрагентів-покупців; фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Фінанс Пан Трейд» та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків. ТОВ «Фінанс Пан Трейд» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам;

- ДПІ у Печерському районі м. Києва №1242/22.10/38148281 від 03.04.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрміксі» (код ЄДРПОУ 38148281) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2012 р. по 28.02.2013 р.», в якому зазначено, що операції ТОВ «Укрміксі» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Відтак, правочини укладені між ТОВ «Укрміксі» та підприємствами постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків;

- ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нові технології ТПВ» (код ЄДРПОУ 35921869) щодо підтвердження господарських відносин за травень 2012 р., червень 2012 р., липень 2012 р.», в якому зазначено, що фінансового-господарська взаємовідносини між ТОВ «Нові технології ТПВ» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків. ТОВ «Нові технології ТПВ» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

У висновках акта перевірки від 11.08.2014 року відповідач зазначив про порушення ТОВ Фірма «Модус» п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 277676,00 грн., в чому числі в листопаді 2011 р. на суму 30365,00 грн., в березні 2012 р. на суму 18833,00 грн., в травні 2012 р. на суму 31413,00 грн., червень 2012 р. на суму 13000,00 грн., липень 2012 р. на суму 32000,00 грн., серпень 2012 р. на суму 50000,00 грн., вересень 2012 р. на суму 27166,00 грн., жовтень 2012 р. на суму 53501,00 грн., грудень 2012 р. на суму 3600,00 грн., січень 2013 р. на суму 17798,00 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002342201 від 20.08.2014 року, яке позивач оскаржив до суду.

На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин справи суд витребував у позивача додаткові докази на підтвердження використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності.

Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «ТПК «Груп».

ТОВ «ТПК «Груп» (Продавець) та ТОВ Фірма «Модус» (Покупець) уклали договір поставки шпону від 01.06.2012 року №0106-1, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується постачати шпон лущений (товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору. Товар поставляється Покупцю партіями, які самостійно визначаються Продавцем. Кожна партія товару приймається Покупцем окремо на складі Покупця. Постачання товару здійснюється Продавцем і за рахунок Продавця до вказаного місця знаходження.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів, позивач долучив:

- податкові накладні: №16 від 01.08.2012 року, №37 від 02.08.2012 року, №70 від 03.08.2012 року, №118 від 06.08.2012 року, №138 від 07.08.2012 року, №175 від 08.08.2012 року, №40 від 03.09.2012 року, №55 від 04.09.2012 року, №79 від 05.09.2012 року;

- видаткові накладні: №1/08-13 від 01.08.2012 року, №2/08-07 від 02.08.2012 року, №30/08-09 від 03.08.2012 року, №6/08-14 від 06.08.2012 року, №7/08-10 від 07.08.2012 року, №08/08-14 від 08.08.2014 року, №3/09-21 від 03.09.2012 року, №4/09-15 від 04.09.2012 року, №5/09-08 від 05.09.2012 року;

- платіжні доручення: №5883 від 26.09.2012 року, №5887 від 27.09.2012 року, №5959 від 23.10.2012 року, №5966 від 26.10.2012 року, №5990 від 13.11.2012 року, №6014 від 23.11.2012 року, №6022 від 27.11.2012 року, №6034 від 03.12.2012 року.

Податкові накладні по контрагенту ТОВ «ТПК «Груп» відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за серпень-вересень 2012 року.

У бухгалтерському обліку дані операції по контрагенту ТОВ «ТПК «Груп» відображено у відповідному періоді у картці рахунку 63.100 розрахунку з вітчизняними постачальниками за період 01.01.2011 р. - 31.12.2013 р. (т. 2, а.с. 22).

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «ТПК «Груп» відображено в податковій звітності ТОВ Фірма «Модус», про що свідчить копії додатків № 5 до податкових декларацій з ПДВ за серпень - вересень 2012 року.

Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс».

ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (Продавець) та ТОВ Фірма «Модус» (Покупець) уклали договір поставки шпону від 01.11.2011 року №0111-1, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується постачати шпон лущений (товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору. Товар поставляється Покупцю партіями, які самостійно визначаються Продавцем. Кожна партія товару приймається Покупцем окремо на складі Покупця. Постачання товару здійснюється Продавцем і за рахунок Продавця до вказаного місця знаходження.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів, позивач долучив: податкову накладну №126 від 02.11.2011 року, видаткову накладну №2/11-16 від 02.11.2011 року.

У бухгалтерському обліку дані операції по контрагенту ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» відображено у відповідному періоді у картці рахунку 63.100 розрахунку з вітчизняними постачальниками за період 01.01.2011 р. - 31.12.2013 р. (т. 2, а.с. 20).

Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Фінанс Пан Трейд».

ТОВ «Фінанс Пан Трейд» (Продавець) та ТОВ Фірма «Модус» (Покупець) уклали договір поставки шпону від 12.01.2012 року №0512-2, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується постачати шпон лущений буковий та березовий (товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору. Товар поставляється Покупцю партіями, які самостійно визначаються Продавцем. Кожна партія товару приймається Покупцем окремо на складі Покупця. Постачання товару здійснюється Продавцем і за рахунок Продавця до вказаного місця знаходження.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів, позивач долучив:

- податкові накладні: №34 від 03.04.2012 року, №51 від 04.04.2012 року, №67 від 05.04.2012 року, №28 від 03.05.2012 року, №135 від 11.05.2012 року, №196 від 15.05.2012 року, №380 від 25.05.2012 року, №49 від 05.06.2012 року, №122 від 09.06.2012 року; №35 від 03.07.2012 року, №53 від 04.07.2012 року, №71 від 05.07.2012 року, №91 від 06.07.2012 року;

- видаткові накладні: №3/04-13 від 03.04.2012 року, №4/04-12 від 04.04.2012 року, №5/04-05 від 05.04.2012 року, №3/05-11 від 03.05.2012 року, №11/05-05 від 11.05.2012 року, №15/05-04 від 15.05.2012 року, №25/05-08 від 25.05.2012 року, №5/06-09 від 05.06.2012 року, №9/06-02 від 09.06.2012 року, №3/07-15 від 03.07.2012 року, №4/07-08 від 04.07.2012 року, №5/07-09 від 05.07.2012 року, №6/07-08 від 06.07.2012 року;

- платіжні доручення: №5522 від 25.05.2012 року, №5531 від 31.05.2012 року, №5604 від 21.06.2012 року, №5646 від 06.07.2012 року, №5673 від 13.07.2012 року, №5706 від 25.07.2012 року, №5707 від 26.07.2012 року, №5723 від 01.08.2012 року, №5750 від 13.08.2012 року, №5766 від 15.08.2012 року, №5785 від 20.08.2012 року, №5791 від 22.08.2012 року, №5802 від 29.08.2012 року, №5829 від 10.09.2012 року.

Податкові накладні по контрагенту ТОВ «Фінанс Пан Трейд» відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за квітень-липень 2012 року.

У бухгалтерському обліку дані операції по контрагенту ТОВ «Фінанс Пан Трейд» відображено у відповідному періоді у картці рахунку 63.100 розрахунку з вітчизняними постачальниками за період 01.01.2011 р. - 31.12.2013 р. (т. 2, а.с. 17-18).

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Фінанс Пан Трейд» відображено в податковій звітності ТОВ Фірма «Модус», про що свідчить копії додатків № 5 до податкових декларацій з ПДВ за квітень-липень 2012 року.

Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Укрміксі».

ТОВ «Укрміксі» (Продавець) та ТОВ Фірма «Модус» (Покупець) уклали договір поставки шпону від 20.10.2012 року №2010, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується постачати шпон лущений буковий (товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору. Товар поставляється Покупцю партіями, які самостійно визначаються Продавцем. Кожна партія товару приймається Покупцем окремо на складі Покупця. Постачання товару здійснюється Продавцем і за рахунок Продавця до вказаного місця знаходження.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів, позивач долучив:

- податкові накладні: №700 від 31.10.2012 року, №89 від 05.11.2012 року, №170 від 08.11.2012 року, №171 від 08.11.2012 року, №257 від 13.11.2012 року, №423 від 20.11.2012 року, №424 від 20.11.2012 року, №535 від 25.12.2012 року, №530 від 28.01.2013 року; №556 від 29.01.2013 року;

- видаткові накладні: №31/10-38 від 31.10.2012 року, №5/11-17 від 05.11.2012 року, №8/11-10 від 08.11.2012 року, №8/11-11 від 08.11.2012 року, №13/11-07 від 13.11.2012 року, №20/11-14 від 20.11.2012 року, №20/11-15 від 20.11.2012 року, №25/12-12 від 25.12.2012 року, №28/01-08 від 28.01.2013 року, №29/01-06 від 29.01.2013 року;

- платіжні доручення: №5999 від 20.11.2012 року, №6035 від 03.12.2012 року, №6057 від 19.12.2012 року, №6094 від 28.12.2012 року, №6125 від 17.01.2013 року, №6232 від 19.02.2013 року.

Податкові накладні по контрагенту ТОВ «Укрміксі» відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за жовтень-грудень 2012 року, січень 2013 року.

У бухгалтерському обліку дані операції по контрагенту ТОВ «Укрміксі» відображено у відповідному періоді у картці рахунку 63.100 розрахунку з вітчизняними постачальниками за період 01.01.2011 р. - 31.12.2013 р. (т. 2, а.с. 21).

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Укрміксі» відображено в податковій звітності ТОВ Фірма «Модус», про що свідчить копії додатків № 5 до податкових декларацій з ПДВ за жовтень-грудень 2012 року, січень 2013 року.

Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Нові технології ТПВ».

ТОВ «Нові технології ТПВ» (Продавець) та ТОВ Фірма «Модус» (Покупець) уклали договір поставки шпону від 01.03.2012 року №0106-1, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується постачати шпон лущений (товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору. Товар поставляється Покупцю партіями, які самостійно визначаються Продавцем. Кожна партія товару приймається Покупцем окремо на складі Покупця. Постачання товару здійснюється Продавцем і за рахунок Продавця до вказаного місця знаходження.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів, позивач долучив: податкову накладну №545 від 22.03.2012 року, видаткову накладну №22/03-14 від 22.03.2012 року, платіжні доручення №5835 від 10.09.2012 року, №5888 від 27.09.2012 року.

У бухгалтерському обліку дані операції по контрагенту ТОВ «Нові технології ТПВ» відображено у відповідному періоді у картці рахунку 63.100 розрахунку з вітчизняними постачальниками за період 01.01.2011 р. - 31.12.2013 р. (т. 2, а.с. 19).

На підтвердження використання придбаних товарів у господарській діяльності, позивач також долучив наступні документи: вантажно-митні декларації, рахунки-фактури, міжнародні товарно-транспортні накладні, специфікації, повідомлення банку, виписки по операціях, заяви про продаж іноземної валюти, платіжні доручення в іноземній валюті, certificate of origin, меморіальні ордери, контракти (т. 2, а.с. 83-249; т.3, а.с. 1-64).

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

ТОВ Фірма «Модус» є суб'єктом господарювання у сфері виробництва дерев'яної тари, оптової торгівлі іншими машинами й устаткуванням, купівлі та продажу власного нерухомого майна.

Для здійснення обраних видів діяльності позивачем укладено договори поставки шпону з ТОВ «ТПК Груп», ТОВ «Гарант Буд Сервіс», ТОВ «Фінанс Пан Трейд», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «Нові технології ТПВ».

На виконання умов даних договорів, контрагенти виписали ТОВ Фірма «Модус» податкові накладні, на підставі яких позивач відніс до складу податку на додану вартість за листопад 2011 р. 30365,00 грн., за березень 2012 р. 18833,00 грн., за травень 2012 р. 31413,00 грн., за червень 2012 р. 13000,00 грн., за липень 2012 р. 32000,00 грн., за серпень 2012 р. 50000,00 грн., за вересень 2012 р. 27166,00 грн., за жовтень 2012 р. 53501,00 грн., за грудень 2012 р. 3600,00 грн., за січень 2013 р. 17798,00 грн.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Суд відмічає, що надані позивачем податкові та видаткові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належними первинними документами які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Факт реального придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт придбання товарно-матеріальних цінностей, також належно оформлені. Отже, реальність господарських операцій ТОВ Фірма «Модус» по придбанню товарно-матеріальних цінностей підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

Крім цього, суд зазначає, що на підтвердження доводів щодо отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту на підставі первинних документів, які містять юридичну дефектність відповідач не надав жодних доказів та обґрунтувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються на актах перевірки: ДПІ у Печерському районі м. Києва №1239/22-2/38148831 від 03.04.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Груп», код ЄДРПОУ 38148831 з питань податкового та іншого законодавства з 02.04.2012 по 28.02.2013 року», ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37635291) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2011 р. по 30.04.2012 р.», ДПІ у Печерському районі м. Києва №3735/22-3/37700469 від 13.09.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фінанс Пан Трейд» (код ЄДРПОУ 37700469) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2012 р. по 31.07.2012 р.», ДПІ у Печерському районі м. Києва №1242/22.10/38148281 від 03.04.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрміксі» (код ЄДРПОУ 38148281) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2012 р. по 28.02.2013 р.», ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нові технології ТПВ» (код ЄДРПОУ 35921869) щодо підтвердження господарських відносин за травень 2012 р., червень 2012 р., липень 2012 р.».

Оцінюючи ці доводи, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), а також враховує, що характер придбання товарно-матеріальних цінностей відповідає видам діяльності позивача та доказам щодо реалізації придбаних ТМЦ для отримання прибутку.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

За таких обставин, суд погоджується з думкою позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податку на додану вартість.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Щодо відсутності товарно-транспортних документів, то необхідно вказати наступне.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, товарно-транспортна накладна не є документом, що засвідчує отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Це документи, які свідчать про фізичне переміщення цінностей, визначають осіб які відповідають за збереження майна під час транспортування.

Також варто зазначити, що як вбачається із умов зазначених вище договорів поставки шпону між ТОВ Фірма «Модус» та його контрагентами з ТОВ «ТПК Груп», ТОВ «Гарант Буд Сервіс», ТОВ «Фінанс Пан Трейд», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «Нові технології ТПВ», постачання товару здійснюється Продавцем і за рахунок Продавця до вказаного місця знаходження.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що ТОВ «ТПК Груп», ТОВ «Гарант Буд Сервіс», ТОВ «Фінанс Пан Трейд», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «Нові технології ТПВ» здійснювали поставку товарів своїм транспортом у приміщення, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3 і яке згідно договору оренди нерухомого та рухомого майна №1201-1 від 12.01.2012 року передане ТОВ Фірма «Модус» в тимчасове володіння та користування.

Наявність трудових ресурсів підтверджується долученими до матеріалів справи податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1, 2, 3, 4 квартали 2011 року, за 1, 2, 3, 4 квартали 2012 року, за 1, 2, 3, 4 квартали 2013 року (т. 3, а.с. 65-94).

При цьому, Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Суд погоджується з твердженнями позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту. З цього приводу слід також зазначити, що висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 416514,00 грн., в тому числі за основним платежем 277676,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 138838,00 грн.

Тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення №0002342201 від 20.08.2014 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0002342201 від 20.08.2014 року.

Присудити із Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Модус» (вул. Луганська, 3, м. Львів, 79034, код ЄДРПОУ 05815965) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.11.2014 року.

Суддя Клименко О.М.