Ухвала

від 19.11.2014 по справі 820/12399/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 р.Справа № 820/12399/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Буд» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У с т а н о в и л а:

01.07.2014 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-Буд» (далі по тексту - ТОВ «Спец-Буд»), звернулось до суду з позовом, яким просить суд визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення відповідача - Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) від 27.06.2014 року форми «Р» № 002102201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 134.511, 00 грн. ( в тому числі за основним платежем - 89.674, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44.837, 00 грн.) .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про хибність висновків контролюючого органу щодо порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки № 2376/20-30-22-01/32674673 від 16.06.2014 року «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Буд», код за ЄДРПОУ 32676473, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «ЕККОПЛЮС» (код ЄДРПОУ 38876264) за період листопад, грудень 2013 та з ТОВ «ИМ-ЕКС», код ЄДРПОУ 38158530 » (далі - Акт перевірки). Зазначає про безпідставність висновків ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо нереальності господарських операцій з ТОВ «ЕККОПЛЮС» та ТОВ «ИМ-ЕКС», оскільки за даними операціями господарські зобов'язання виконані сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ніким не оскаржені та у судовому порядку не визнані недійсними, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, оформленими згідно з вимогами чинного законодавства України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року позовні вимоги підприємства задоволені у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0002102201 від 27.06.2014 року .

Судове рішення вмотивоване тим, що податковий кредит сформований позивачем за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами. Документи підприємства з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, тощо оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Угоди між позивачем та контрагентами - ТОВ «ЕККОПЛЮС» та ТОВ «ИМ-ЕКС» укладені відповідно до норм діючого законодавства та свідчать про реальність господарських взаємовідносин.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати, та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Спец-Буд» відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, а саме, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, неврахування судом першої інстанції вимог Податкового кодексу України при визначенні платнику податків сум грошових зобов'язань тощо.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ), слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Спец-Буд» зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 03.11.2003 року № 1 480 120 0000 018851, копія свідоцтва про Державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 506958. ( т.1 а.с.17 ). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, є платником податку на додану вартість, копія свідоцтва платника ПДВ від 11.11.2003 року № 28312545 ( т. 1 а.с. 18 ).

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в період з 29 0.05.2014 року по 06.06.2014 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Спец-Буд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «ЕККОПЛЮС» за період листопад, грудень 2013 року та з ТОВ «ИМ-ЕКС», Акт перевірки № 2376/20-30-22-01/32674673 від 16.06.2014 року. (т. 3 а.с. 5- 36).

За висновками податкової інспекції, викладеними у зазначеному Акті перевірки, в діяльності ТОВ «Спец-Буд» по взаємовідносинам з ТОВ «ЕККОПЛЮС» та з ТОВ «ИМ-ЕКС» встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.187.1, ст.187, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 114 155 грн., в тому числі: у травні 2013 - на суму ПДВ 77682 грн., у листопаді 2013 року - на суму ПДВ 6366 грн. та у грудні 2013 року - на суму ПДВ 30107 грн.

Крім того, завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24481 грн., в тому числі: у червні 2013 року - на суму ПДВ 9028 грн., у липні 2013 року - на суму ПДВ 8641 грн., у січні 2014 року - на суму ПДВ 3020 грн., у лютому 2014р. - на суму ПДВ 3792 грн.

Вказаних висновків відповідач дійшов, врахувавши інформацію, отриману від інших податкових органів, зокрема, щодо проведення зустрічної звірки контрагентів позивача - ТОВ «ЕККОПЛЮС» (код ЄДРПОУ 38876264), ТОВ «ИМ-ЕКС» (код ЄДРПОУ 38158530), господарські операції з якими, на думку податкового органу, мали безпосередній вплив на вказані порушення.

Так, згідно з актом Індустріальної МДПІ м. Харкова від 23.09.2013 року №702/20-36-22-03/37191011 неможливо провести зустрічну звірку ТОВ «ИМ-ЕКС» за травень 2013 року щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Рекламно - виробничий Дім «АПХІЛ», ПП «Тронік », ФОП ОСОБА_1, за відсутності товариства на момент перевірки за місцезнаходженням, документальних підтверджень фінансово-господарської діяльності підприємством не надано. В зв'язку чим, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів Індустріальною МДПІ м. Харкова зроблений висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, оскільки товариство не має необхідної кількості трудових та матеріальних ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для ведення господарської діяльності.

Також, актом Індустріальної МДПІ м. Харкова від 25.03.2014 року № 165/20-36-22-03-07/38876264 зазначено про неможливість провести зустрічну звірку ТОВ «ЕККОПЛЮС» за період листопад 2013 року - лютий 2014 року за відсутності товариства на момент перевірки за місцезнаходженням. Надані ТОВ «ЕККОПЛЮС» на запит податкового органу документи (копії) щодо фінансово-господарської діяльності підприємства не були враховані Індустріальною МДПІ м. Харкова при проведені перевірки, оскільки вони оформлені з порушенням вимог п.п.20.1.2. п.20.1. ст.20 ПК України. В зв'язку з чим, перевірка проведена по матеріалам податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, в ході якої податковим органом зроблений висновок про неможливість підтвердити реальність здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.11.2013 року по 28.02.2014 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

За висновками акту перевірки від 16.06.2014 року № 2376/20-30-22-01/32674673, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 27.06.2014 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення невірно застосовано норми чинного законодавства, при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2013 року між позивачем - ТОВ «Спец-Буд» (Покупець) та ТОВ « ЕККОПЛЮС » (Постачальник) укладено Договір поставки № 9п (далі по тексту - Договір № 9п) про поставку товарів, пунктом 1.1. якого визначено, що Постачальник зобов'язується поставляти покупцю товар згідно видаткових накладних до цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за них визначену договором грошову суму (т. 1а.с. 81).

Відповідно до пункту 2.1. Договору № 9п асортимент, кількість і ціна Товару узгоджується сторонами в видаткових накладних до цього Договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін, скріпляються печаткою та є його невід'ємною частиною.( т.1 а.с. 81 )

Факт здійснення господарських операцій між сторонами Договору поставки № 9п підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів:

видаткових накладних (т. 1 а.с. 104 - 110, 119 - 124),

рахунків - фактур (т. 1 а.с. 83 - 89, 98 - 103 ),

протоколу про залік взаємних вимог від 24.12.2013 року (т. 1 а.с. 126 ),

товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 91-102, т. 3 а.с. 62 - 74),

журналу - ордеру і відомістю по рахунку 631 (т. 1 а.с. 149 ),

оборотно сальдовими відомостями по рахунку 281 (т. 1 а.с. 163 - 206 ),

паспортів на продукцію, керівництва по експлуатації (т. 1 а.с. 150 - 162 ).

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується отриманими податковими накладними (т.1 а.с. 127- 133, 142- 147), які включені до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с. 47- 67 ).

Також, 14.05.2013 року між ТОВ «Спец-Буд» (Покупець) та ТОВ «ИМ-ЕКС» (Постачальник) укладено Договір поставки № 7 п (далі по тексту - Договір № 7п) про поставку товарів, пунктом 1.1. якого визначено, що Постачальник зобов'язується поставляти покупцю товар згідно видаткових накладних до цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за них визначену договором грошову суму (т. 1а.с. 82).

Відповідно до пункту 2.1. Договору № 7п асортимент, кількість і ціна Товару узгоджується сторонами в видаткових накладних до цього Договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін, скріпляються печаткою та є його невід'ємною частиною.

Факт здійснення господарських операцій за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів, а саме:

видаткових накладних (т. 1 а.с. 111 - 118),

рахунків - фактур (т. 1 а.с. 90-97 ),

протоколу про залік взаємних вимог від 26.06.2013 року (т. 1 а.с. 125 ),

товарно-транспортних накладних (т. 3 а.с. 54-62 ),

журналу - ордеру і відомістю по рахунку 631 (т. 1 а.с. 148),

оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 281 (т.1 а.с. 163- 206),

паспортів на продукцію, керівництва по експлуатації (т.1 а.с. 150 - 162).

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується отриманими податковими накладними (т. 1 а.с. 134 - 141), які включені до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с. 68 - 80 ).

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, колегія суддів також зазначає, що умовами реалізації права платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту, є, зокрема, фактичне придбання товарів, робіт (послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердження цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складанням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та формування податкового кредиту є можливість, на підставі наявних документів, зробити беззаперечний висновок про те, що витрати, фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

Будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманих товарів з боку ТОВ «Спец-Буд» не було. Подальше використання придбаного у ТОВ «ЕККОПЛЮС» і ТОВ «ИМ - ЕКС» товару у господарській діяльності підтверджується наданими до матеріалів справи копіями первинних документів, зокрема :

видаткових накладних (т.1 а.с. 208 - 250, т. 2 а.с.1 - 24),

податкових накладних ( т. 2 а.с. 25 - 87),

товарно-транспортних накладних ( т. 2 а.с. 88 - 90),

довіреностей ( т. 2 а.с. 103 - 193),

платіжних доручень ( т.2 а.с. 194 - 237).

Таким чином, всі отримані позивачем за договорами з ТОВ «ЕККОПЛЮС» і ТОВ «ИМ - ЕКС» товари реалізовані в подальшому іншим суб'єктам господарювання. Вказаний факт також зафіксований в Акті перевірки позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наданими до матеріалів справи документами судом встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ЕККОПЛЮС» і ТОВ «ИМ - ЕКС» не обмежувалися лише договорами, посилання на які маються в Акті перевірки від 16.06.2014 року № 2376/20-3-22-01/32874673.

Так, за Договором від 12.12.2013 року № 136 ТОВ «Спец-Буд» (Постачальник) в порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується поставляти Покупцю ТОВ «ЕККОПЛЮС» товар згідно видаткових накладних. Асортимент, кількість та ціна Товару узгоджується сторонами в видаткових накладних до цього Договору(т.4 а.с. 78). Протягом грудня 2013 року Постачальником Покупцю було поставлено товару на загальну суму 332214,0 грн., в т.ч. ПДВ - 55 369грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів, а саме:

видаткових накладних (т. 4 а.с. 72-77),

податкових накладних (т.4 а.с.66-71), які включені до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т.4 а.с.86-89)

Додатком 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкової декларації з ПДВ за грудень 2013 року(т. 4 а.с. 84)

За вказаними операціями в Декларації з ПДВ за грудень 2013 року позивачем задекларовані податкові зобов'язання у сумі 55 369грн.

Також, Договором від 14.06.2013 року № 110 ТОВ «Спец-Буд» (Постачальник ) в порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується поставляти Покупцю ТОВ «ИМ - ЕКС» товар згідно видаткових накладних. Протягом червня 2013 року Постачальником Покупцю було поставлено товару на загальну суму 472153,2 грн., в т.ч. ПДВ- 78692,2грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів, а саме:

видаткових накладних (т. 4 а.с. 58- 65),

податкових накладних (т.4 а.с.48-55),

За вказаними операціями в Декларації з ПДВ за червень 2013 року позивачем задекларовані податкові зобов'язання у сумі 78 692,2грн.

Реальність господарських взаємовідносин за вказаними договорами, укладеними позивачем з контрагентами: ТОВ «ЕККОПЛЮС» і ТОВ «ИМ - ЕКС» контролюючим органом не спростовується, не спростовується факти реалізації ТОВ «Спец-Буд» товарів контрагентам ТОВ «ЕККОПЛЮС» і ТОВ «ИМ - ЕКС», та декларування за вказаними операціями позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 134061,2 грн., а саме, по взаємовідносинам з ТОВ «ИМ - ЕКС» в податковій декларації з ПДВ за червень 2013 року податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 78692,2 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ЕККОПЛЮС» в податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 55369 грн.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та звітності для суб'єктів господарювання регламентований Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з ч.2 ст.3 зазначеного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі за текстом - Положення №88), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Як встановлено п. 198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як встановлено п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п.201.8. ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 ПК України та п. 2.4 Положення № 88, для первинних документів, мають реальну юридичну силу і доказовість, містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені суб'єктами господарювання, зареєстрованими у визначеному законом порядку.

Колегія суддів вважає, що за наявністю інших первинних документів суд дійшов правильного висновку, що сама по собі відсутність товарно-транспортної накладної не свідчить про безтоварність господарських операцій з поставки позивачу товарів його контрагентами за наявністю інших доказів, що посвідчують факт придбання позивачем цих товарів.

Отже, позивачем дотримано вимоги чинного податкового законодавства України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо нереальності господарських відносин позивача з ТОВ «ЕККОПЛЮС» і ТОВ «ИМ - ЕКС», обґрунтовані посиланням на акти Індустріальної МДПІ м. Харкова від 23.09.2013 року №702/20-36-22-03/37191011 та від 25.03.2014 року №165/20-36-22-03-07/38876264, з огляду на наступне.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених цим правочином. Отже, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що загальними вимогами, додержання яких є необхідними для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В розумінні ст. 228 ЦК України, обов'язковою умовою нікчемного правочину, тобто такого, що порушує публічний порядок, є умисел сторін (сторони) на отримання незаконного результату, а також суперечність його публічно - правовим актам держави, отже наявність такого умислу може бути встановлена під час розслідування кримінальної справи або рішенням суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 ГК України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином у дохід держави ), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також, апелянтом не надано доказів встановлення факту фіктивності контрагентів позивача та позбавлення ТОВ «ЕККОПЛЮС» і ТОВ «ИМ - ЕКС» правоздатності за рішенням суду, прийнятому в порядку ст. 55 1 ГК України (реєстрація та діяльність суб'єкта господарювання без відома засновника, реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрація/ перереєстрація підприємства на підставних осіб).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом, є чинними та не визнаними у встановленому порядку недійсними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом в ході перевірки не встановлено порушень саме в діях позивача при формуванні податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ без наявності податкових накладних. Також, не було встановлено розбіжностей між задекларованими сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту у поданій за цей період контрагентами позивача податковій звітності з ПДВ відповідно до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що на момент укладення та виконання правочинів контрагенти позивача ТОВ «ЕККОПЛЮС» і ТОВ «ИМ - ЕКС» були правоздатними, тобто, зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мали діючі свідоцтва платника податку на додану вартість і включені до Реєстру платників ПДВ. Установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника ПДВ не визнані нечинними в установленому законом порядку ( т.3 а.с. 48 - 53).

Як передбачено ст.ст. 61- 62 ПК України, одним зі способів здійснення податкового контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, є проведення перевірок ( зустрічних звірок ) платників податків відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, відповідно до пункту 6 якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Доказами порушення порядку формування витрат та податкового кредиту є матеріали перевірки саме платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів перевірок інших податкових органів.

Але, в акті перевірки позивача податковим органом не зазначено первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, саме при дослідженні яких відповідачем виявлені факти порушення позивачем норм податкового, валютного та іншого законодавства, натомість, зроблений висновок ґрунтується лише на актах перевірок контрагентів, отриманих від іншого податкового органу, який не є первинним документом.

Крім того, надані до матеріалів суду документи свідчать про відсутність повноти та об'єктивності дослідження контролюючим органом документів в ході перевірки.

Необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу витрат та податкового кредиту є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства.

Додані до матеріалів справи копії первинних документів свідчать, що придбання позивачем товару безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, що направлена на отримання доходу.

Між тим, в акті перевірки податковим органом не наведено доказів, які б свідчили про відсутність реальних господарських операцій за договорами, проведення позивачем збиткових операцій, а отже наявності попередньої змови та взаємоузгоджених зловмисних дій між позивачем та його контрагентами, спрямованих на порушення інтересів держави та суспільства. Відсутність на момент проведення перевірки товарно-транспортних накладних не може вважатись єдиною достатньою підставою визнання господарських операцій нереальними.

Отже, відомості, наведені в апеляційній скарзі з посиланням на акти зустрічних звірок контрагентів, не можуть бути визнані колегією суддів достатніми та допустимими доказами нереальності спірних угод та підставою для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при ухваленні рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 160, 167, 195, ст. 196, п. 1 ч. 1, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року по справі - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлений і підписаний 24 листопада 2014 року.