Рішення

від 27.11.2014 по справі 902/1548/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2014 р. Справа № 902/1548/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Бобровиця, Чернігівська область

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Поділля", м. Вінниця

про стягнення 115 195 грн 09 коп. заборгованості за договором № 29/04 від 29.04.2014 р.

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

Представники сторін в засідання суду не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Поділля" про стягнення 115 195,09 грн заборгованості за договором № 29/04 від 29.04.2014 р. згідно договору від 29.04.2014 р. № 29/04, з яких 100 035,00 грн боргу, 8 915,45 грн пені за період з 10.06.2014 р. по 27.10.2014 р., 1 142,86 грн - 3 % річних, 5 101,78 грн збитків завданих інфляцією.

Ухвалою суду від 03.11.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1548/14 та призначено до розгляду на 13.11.2014 р.

В зв'язку з неявкою в засідання суду представника відповідача та неподання сторонами всіх витребуваних ухвалою суду від 03.11.2014 р. матеріалів, розгляд справи ухвалою суду від 13.11.2014 р. відкладено до 27.11.2014 р.

В засідання суду 27.11.2014 р. представники сторін не з'явились, вимог ухвали суду від 13.11.2014 р. не виконали, хоча про час, день та місце розгляду справи їх було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 13.11.2014 р., надіслання та вручення якої стверджується реєстром відправки поштової кореспонденції суду (позивачу) та поштовим повідомленням про вручення кореспонденції відповідачу за № 2100147435080.

Крім того, про наступну дату судового засідання представника позивача було повідомлено в судовому засідання 13.11.2014 р. під розписку, про що також зазначено в протоколі судового засідання.

Суд зауважує, що 13.11.2014 р. представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі позивача.

При цьому суд зазначає, що відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, сторони своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористалися, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання, а також враховуючи те, що представники сторін відсутні в судовому засіданні, справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29.04.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерно Поділля" (Замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Підрядник) укладено договір № 29/04, за умовами якого Підрядник за дорученням Замовника зобов'язується своєю технікою - трактор John Deere 8400, сівалка PLANETR 1710, дискова борона "Корвет" - виконати власними силами та на власний ризик сільськогосподарські роботи : посів (орієнтовна площа 400 га, ціна за один гектар 225,00 грн) та дискування (орієнтовна площа 1 000 га, ціна за один гектар 135,00 грн), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (п.п.1.1, 5.1 Договору ) (а.с.10-11, т.1).

Сторони домовились, що Підрядник зобов'язується виконувати роботи з 30 квітня 2014 року, а після закінчення виконання робіт зобов'язаний повідомити Замовника про готовність предмету договору до здачі протягом 3 днів (п.п.4.1,4.2 Договору).

Розділом 5 Договору сторони домовились про ціну, загальну вартість та умови оплати за Договором.

Так, сторони домовились, що загальна вартість робіт за даним договором враховується згідно Актів приймання-передачі виконаних робіт. Розрахунки проводяться наступник чином: по факту прибуття техніки на базу Замовника він перераховує на рахунок Підрядника 20 000 грн; наступна оплата за кожне оброблене поле (що фіксується актом приймання-передачі) - протягом 5 календарних днів з моменту підписання акту. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 днів з моменту підписання останнього акту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника (п.п.5.1.1, 5.3, 5.4 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Замовник за актом приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 30.05.2014 р., який складений на виконання умов договору № 29/04 від 29.04.2014 р., прийняв від Підрядника (виконавця) роботи по дискуванню на площі 406 га за ціною 135,00 грн за один гектар на суму 54 810,00 грн та по посіву соняшника на площі 201 га за ціною 225,00 грн за один гектар на суму 45 255,00 грн, що загалом склало 100 035,00 грн (а.с.12, т.1).

Доказом того, що даний акт приймання- передачі № 1 від 30.05.2014 р. складений саме на виконання договору № 29/04 від 29.04.2014 р. є посилання на цей договір безпосередньо в акті приймання-передачі робіт № 1.

Відсутність розрахунків зі сторони відповідача підтверджується довідкою Бобровицького відділення АТ "Райффайзен Банк Аваль" № Р1 В84/37/34 від 12.11.2014 р. (а.с.26, т.1)

Непроведення відповідачем оплати за надані позивачем послуги по дискуванню землі та посіву соняшника стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору № 29/04 від 29.04.2014 р. укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось судом раніше, за умовами п. 5.4 Договору № 29/04 від 29.04.2014 р., остаточний розрахунок Замовником здійснюється протягом 10 днів з моменту підписання останнього акту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Актом приймання-передачі № 1 від 30.05.2014 р. сторонами по Договору зафіксовано, що позивач надав відповідачу послуги по Договору № 29/04 від 29.04.2014 р. на загальну суму 100 035,00 грн.

Таким чином розрахунок за отримані послуги відповідач повинен був здійснити до 09.06.2014 р. включно, а починаючи з 10.06.2014 р. він є таким що прстрочив виконання зобов'язання по оплаті отриманих послуг за Договором № 29/04 від 29.04.2014 р.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу про стягнення 100 035,00 грн основного боргу правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8 915,45 грн пені за період з 10.06.2014 р. по 27.10.2014 р., 1 142,85 грн - 3 % річних за період з 10.06.2014 р. по 27.10.2014 р. та 5 101,78 грн інфляційних втрат за період з червня 2014 року по вересень 2014 року, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 10.2 Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасності проведення розрахунку за виконані роботи, Замовник зобов'язується сплатити Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу від вартості виконаних робіт.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок в розрахунку позивача наведеному в позовній заяві щодо періодів нарахування вказаних штрафних санкцій.

Натомість судом при проведенні обрахунку пені, 3 % та інфляційних втрат отримано більші показники, ніж зазначено позивачем в позовній заяві в частині розрахунку заявлених до стягнення сум (пеня - 8 983,97 грн, 3 % річних - 1 151,09 грн, інфляційні втрати - 5 181,29 грн).

З огляду на те, що позивачем не подавалась заява про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат в тих сумах, які заявлені позивачем в позовній заяві в повній сумі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних, інфляційних втрат та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позову з врахуванням всіх обставин викладених вище.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

27.11.2014 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Поділля", площа Жовтнева, 1, офіс 218, м. Вінниця, Вінницька область, 21100 (ідентифікаційний код-33810958) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код-НОМЕР_1) - 100 035 грн. 00 коп. - основного боргу, 8 915 грн. 45 коп. - пені, 1 142 грн. 86 коп. - 3 % річних, 5 101 грн 78 коп. - інфляційних втрат та 2 303 грн. 90 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Повне рішення складено 01 грудня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - АДРЕСА_1.

3 - відповідачу - площа Жовтнева, 1, офіс 218, м. Вінниця, Вінницька область, 21100.