Рішення

від 25.11.2014 по справі 914/3391/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2014 р. Справа № 914/3391/14

За позовом: Приватного підприємства "Вояж Луцьк", c. Городище, Луцький район, Волинська область

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про стягнення 59 382, 47 грн.

Суддя Н. Мороз

При секретарі М. Потикевич

Представники:

Від позивача: н/з

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано Приватним підприємством «Вояж Луцьк», c. Городище, Луцький район, Волинська область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів про стягнення 59382, 47 грн.

Ухвалою суду від 25.09.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.10.2014р.

Для об'єктивного та всестороннього вирішення спору, 16.10.2014р. та 11.11.2014р. розгляд справи відкладався з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду виконав повністю. Ухвалою суду від 11.11.2014р. явка позивача визнана не обов'язковою.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Вимог ухвал суду від 25.09.2014р., 16.10.2014р. та 11.11.2014р. відповідач не виконав, відзиву на позов не подав.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців поданого позивачем на виконання вимог ухвали суду, станом на 19.09.2014р. місцезнаходження відповідача - АДРЕСА_1., куди і скеровувались ухвали господарського суду від 25.09.2014р., 16.10.2014р. та 11.11.2014р. рекомендованими листами з повідомленням про вручення, проте останні повернуті без вручення поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

18.10.2013р. між приватним підприємством «Вояж Луцьк» (позивач, за договором - виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, за договором - замовник) укладено договір № 140- 2 на перевезення вантажів.

Згідно умов п. 1.1. договору, договір обумовлює порядок взаємодії при організації перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні та розрахунки за ці перевезення між замовником - ФОП ОСОБА_1 та виконавцем - ПП «Вояж Луцьк». Замовник доручає, а виконавець зобов'язується за винагороду організувати в інтересах замовника транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, пред'явлених ним для перевезення автомобільним транспортом.

У відповідності до п.п. 2.3, 2.4 договору передбачено, на кожне окреме завантаження оформляється транспортне замовлення (договір-заявка), що містить описання умов і особливостей конкретного перевезення і є додатком до договору. Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товаро-транспортної накладної встановленого зразка (СМR) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), вантажоотримувача і митних документів.

Відповідно до п.3.1. договору, замовник інформує виконавця про терміни і об'єми майбутніх перевезень, кількості і необхідних характеристик пересувного складу, інформація передається по факсимільному зв'язку у вигляді заявки, що є невід'ємною частиною договору. Умови, обумовлені в конкретному транспортному замовленні (договір-заявка), мають переважне право по відношенню до умов даного договору (п.3.3. договору).

В силу п.4.4. договору, вартість і термін кожного перевезення обумовлюється в додатках до договору, яким являється договір-заявка.

18.10.2014р. на виконання умов договору між ПП ОСОБА_1 та ПП «Вояж Луцьк» укладено договори - заявки №140-2, № 141-2, №142-2 та 01.11.2013р. укладено договори - заявки №№149-2, 150-2, 151-2 на транспортно-експедиційні послуги, засвідчені підписами та печатками сторін, які є додатком до договору № 140- 2 на перевезення вантажів від 18.10.2013р.

Згідно п. 11. договорів - заявок, вартість перевезення по кожному окремому (транспортному замовленні) договору-заявці становить 24 000 грн.

Порядок розрахунків проводиться відповідно до п. 12 договорів-заявок, згідно яких передбачено платежі та взаємні розрахунки: замовник зобов'язується розрахуватись за виконані роботи (послуги) протягом 14 банківських днів після отримання рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт з вірно вказаними реквізитами замовника та оригіналу ТТН (СМR).

Виконання зобов'язання позивачем - ПП «Вояж Луцьк» підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR) та актами надання послуг (виконання робіт) № 121 від 29.10.2013р., № 124 від 29.10.2013р., № 130 від 30.10.2013р., № 146 від 14.11.2013р., № 147 від 14.11.2013р., № 148 від 14.11.2013р. на загальну суму 144 000,00 грн., підписаними та скріпленими печатками сторін (в матеріалах справи).

Відповідач частково виконав договірні зобов'язання сплативши за надані послуги суму в розмірі 86000 грн., що підтверджується банківськими виписками від 18.12.2013р., 19.12.2013р., 27.12.2013р, 22.01.2014р., 29.01.2014р., 27.02.2014р., 28.02.2014р., 03.07.2014р., 22.04.2014р., 11.04.2014р., 25.03.2014р., 06.03.2014р. (в матеріалах справи).

Таким чином, внаслідок часткового виконання зобов'язання у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за надані транспортно-експедиційні послуги в сумі 58 000, 00 грн. Дана сума підтверджується довідкою позивача про стан заборгованості від 16.10.2014р. вх. №4387/14. Доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого розрахунку, позивачем за період з 03.12.2013р. - 19.09.2014р. правомірно нараховано відповідачу 3 % річних в розмірі 1382, 47 грн.

Згідно ст.526 ЦК України в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін.

У відповідності до ч. 1. ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Згідно статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 11, 526, 625, 909, 916 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 4-3, 32, 33, 38, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «ВОЯЖ ЛУЦЬК», Волинська область, Луцький район, с. Городище (Баївська с/р), вул. Миру, 23 (код ЄДРПОУ 38112465) - 58 000, 00 грн. - заборгованості, 1382, 77 грн. - 3% річних та 1827, 00 грн. - судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 28.11.2014р.

Суддя Мороз Н.В.