Рішення

від 25.11.2014 по справі 915/1726/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 915/1726/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж", вул. Комарова, 7, м. Кіровоград, 25013

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Промстан", вул. Новозаводська, буд. 13, корпус Б, м. Миколаїв, 54028

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дочірнє підприємство "Кіровоградстальмонтаж" Закритого акціонерного товариства "Науково-дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція", вул. Комарова, 7, м. Кіровоград, 25013

про стягнення грошових коштів у сумі 37 271, 97 грн., в тому числі: 33 000, 00 грн. - суми боргу; 276, 97 грн. - три проценти річних; 995, 00 грн. - інфляційних нарахувань; 3 000, 00 грн. - збитків

за участю представників сторін:

від позивача: Татарчук Ольга Леонідівна, довіреність № 1 від 07.10.2013 року;

від відповідача: представник не з'явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: представник не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Промстан" про стягнення грошових коштів у загальній сумі 37 271, 97 грн., в тому числі: 33 000, 00 грн. - суми боргу; 276, 97 грн. - три проценти річних; 995, 00 грн. - інфляційних нарахувань; 3 000, 00 грн. - збитків.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.10.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дочірнє підприємство "Кіровоградстальмонтаж" Закритого акціонерного товариства "Науково-дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція". Розгляд справи призначено на 25.11.2014 року.

В судовому засіданні 25.11.2014 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 25.11.2014 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

ТзОВ «Будсервіс-Монтаж» 30.12.2013 року було укладено з ТзОВ «Завод «Промстан» договір про переведення боргу № 01/30-12. Відповідно до умов договору та згідно положень ст. 520, 521 ЦК України відповідач прийняв на себе зобов'язання в розмірі 33 000, 00 грн., яке існувало між позивачем та ДП "Кіровоградстальмонтаж" ЗАТ "Науково-дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція" по первісному договору № 1-2012 від 28.11.2012 року.

Відповідач, приймаючи на себе боргове зобов'язання, став новим боржником перед позивачем. Відповідно до п. 5 Договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу борг в розмірі 33 000, 00 грн. Сторонами було погоджено графік сплати боргу.

Відповідачем було порушено положення ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України, умови п. 5 Договору про переведення боргу та не здійснено своєчасної та повної оплати боргу. Станом на 06.10.2014 року відповідач згідно договору про переведення боргу № 01/30-12 від 30.12.2013 року не здійснив жодного з передбачених періодичних платежів та має заборгованість перед позивачем в розмірі 33 000, 00 грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати заборгованості позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних та інфляційні втрати.

Крім того, позивачем було укладено з ПП «Юридична фірма «Евіденс» Договір про надання юридичних послуг № 3/09-2014 від 26.09.2014 року та здійснено оплату юридичних послуг в розмірі 3 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 514 від 21.10.14 року, тобто враховуючи приписи ст. 623 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України, відповідач повинен відшкодовувати позивачу понесені збитки, які були завдані порушенням зобов'язань з боку відповідача.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст. 520, 521, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України та умови договору позивач просив суд стягнути з відповідача ТзОВ «Завод «Промстан» заявлену до стягнення суму заборгованості.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в судове засідання 25.11.2014 року не направив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 38). Письмового відзиву відповідачем суду не подано.

При цьому, судом враховано наступне.

Явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 10.07.2014 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дочірнє підприємство "Кіровоградстальмонтаж" Закритого акціонерного товариства "Науково-дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція" повноважного представника в судове засідання 25.11.2014 року не направило, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлене належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 40).

Явка повноважного представника третьої особи не визнавалась судом обов'язковою.

21.11.2014 року на адресу господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання, в якому третя особа зазначила про те, що не має заперечень чи зауважень щодо позову, а також просить суд проводити судові засідання без участі представника третьої особи (арк. справи 41).

Клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності її повноважного представника розглянуто судом та задоволено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між ТзОВ "Будсервіс-Монтаж" (постачальник) та ДП "Кіровоградстальмонтаж" (покупець) було укладено Договір поставки № 1-2012 від 28.11.12 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця вказаний у специфікаціях товар, а покупець зобов'язався сплатити й прийняти вказаний товар (п. 1.1, 1.2 Договору) (арк. справи 11-13).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

На виконання умов Договору поставки № 1-2012 від 28.11.12 року ТзОВ "Будсервіс-Монтаж" поставив ДП "Кіровоградстальмонтаж" товар на загальну суму 74 058, 48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін договору видатковими накладними № 01-000017 від 29.11.12 року на суму 15 435 грн. та № 01-000018 від 29.11.12 року на суму 58 623, 48 грн. (арк. справи 14-15).

В подальшому між ДП "Кіровоградстальмонтаж" (Первісний боржник), ТзОВ "Завод "Промстан" (Новий боржник) та ТзОВ "Будсервіс-Монтаж" (Кредитор) було укладено Договір про переведення боргу № 01/30-12 від 30.12.13 року (арк. справи 9-10).

Договір підписано представниками юридичних осіб та скріплено печатками.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами Договору про переведення боргу № 01/30-12 від 30.12.13 року передбачено наступне.

Відповідно до п. 1 Договору цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із Договору № 1-2012 від 28.11.2012 року, укладеного між Первісним боржником та Кредитором (надалі іменується "Основний договір"). Первісний боржник переводить борг в розмірі 33 000,00 грн. (тридцять три тисячі грн. 00 коп.) за Основним договором Новому боржникові, а Новий боржник заміняє Первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище Основного договору, i приймає на себе обов'язки Первісного боржника за Основним договором в розмірі 33 000.00 грн. (тридцять три тисячі грн. 00 коп.).

Відповідно до п. 2 Договору загальна сума боргу Первісного боржника за Основним договором на момент укладання цього Договору складає в розмірі 33 000,00 грн. (тридцять три тисячі грн. 00 коп.).

Відповідно до п. 3 Договору Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання щодо оплати Кредитору заборгованості) у сумі 33 000,00 грн. (тридцять три тисячі грн. 00 коп.).

Відповідно до п. 4 Договору Первісний боржник набуває перед Новим Боржником грошове зобов'язання в розмірі 33 000,00 грн. (тридцять три тисячі грн. 00 коп.) з моменту укладання цього договору.

Відповідно до п. 5 Договору Новий Боржник повинен сплатити Кредитору борг (прийняте грошове зобов'язання за цим договором) в сумі 33 000,00грн. (тридцять три тисячі грн.) частинами у наступному порядку:

• до 31 березня 2014 року - 5000, 00 грн. (П'ять тисяч гривень).

• до 30 квітня 2014 року - 5000, 00 грн. (П'ять тисяч гривень).

• до 31 травня 2014 року - 5000, 00 грн. (П'ять тисяч гривень).

• до 30 червня 2014 року - 5000, 00 грн. (П'ять тисяч гривень).

• до 31 липня 2014 року - 5000, 00 грн. (П'ять тисяч гривень).

• до 31 серпня 2014 року - 5000, 00 грн. (П'ять тисяч гривень).

• до 30 вересня 2014 року -3000, 00 грн. (Три тисячі гривень).

Відповідно до п. 6 Договору Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі і, підписуючи з свого боку цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 7 Договору з моменту укладання цього Договору сума заборгованості Первісного боржника перед Кредитором за Основним договором складає 0,00 грн.

Відповідно до п. 8 Договору Новий боржник цим підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із Основним договором, зокрема і та, що стосується спорів i суперечностей за Основним договором між Первинним боржником та Кредитором.

Відповідно до п. 10 Договору цей договір вважається укладеним i набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

Таким чином, на підставі вищевказаного Договору про переведення боргу в порядку ст. 520-523 ЦК України Первісний боржник ДП "Кіровоградстальмонтаж" перевів на Нового боржника ТзОВ "Завод Промстан" борг (грошове зобов'язання щодо оплати Кредитору ТзОВ "Будсервіс Монтаж" заборгованості) у сумі 33 000,00 грн., яка мала бути сплачена Новим боржником в строки, передбачені п. 5 Договору.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до Договору № 01/30-12 від 30.12.2013 року становить 33 000, 00 грн. Станом на день розгляду справи суду не подано доказів сплати вказаної суми, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення заборгованості в розмірі 33 000, 00 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 995, 00 грн. та 3% річних в сумі 276, 97 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13 року з останніми змінами від 10.07.14 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вказана позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64.

Позивачем нараховано відповідачу 995, 00 грн. - інфляційних втрат за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року з врахуванням погодженого сторонами графіку відповідно до п. 5 Договору № 01/30-12. Перевіривши розрахунок розміру інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано як період нарахування та суму заборгованості на відповідний період, так і розмір індексів інфляції. Детальний розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, наявний у матеріалах справи (арк. справи 8). Натомість, перевіривши розрахунок за допомогою Бази "Законодавство", судом встановлено, що інфляційні втрати за вказаний період становлять 995, 92 грн. Враховуючи вищевикладене, не виходячи за межі розміру позовних вимог без відповідного клопотання сторони (п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України), суд дійшов висновку про необхідність стягнення індексу інфляції в розмірі, заявленому до стягнення позивачем, що становить 995, 00 грн. Отже, позовна вимога в частині стягнення 995, 00 грн. - інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу 276, 97 грн. - 3 % річних за період з 01.04.2014 року по 06.10.2014 року (період вказано судом сукупний) на суми заборгованості з врахуванням погодженого сторонами графіку відповідно до п. 5 Договору № 01/30-12. Перевіривши розрахунок розміру 3 % річних, судом встановлено, що позивачем правильно визначено період нарахування та арифметично правильно здійснено розрахунок 3 % річних. Детальний розрахунок 3 % річних наявний у матеріалах справи (арк. справи 8). Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність заявленої позовної вимоги. Отже, позовна вимога в частині стягнення 276, 97 грн. - 3 % річних підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 3 000, 00 грн., то слід зазначити наступне .

Вказана вимога позивача мотивована тим, що позивачем було укладено з ПП «Юридична фірма «Евіденс» Договір про надання юридичних послуг № 3/09-2014 від 26.09.2014 року (арк. справи 17-19) та здійснено оплату юридичних послуг в розмірі 3 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 514 від 21.10.14 року (арк. справи 20). Вказана вимога позивача обгрунтована приписами ст. 623 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту ст. 614, 623 ЦК України та ст. 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Заявлена до стягнення сума витрат на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором (постанова Вищого господарського суду України від 13.04.2010 № 05/248-09).

Вказана правова позиція викладена в Оглядовому листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" № 01-06/20/2014 від 14.01.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, в цій частині позову про стягнення з відповідача 3 000 грн. збитків слід відмовити.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 33, 34, 43, 49, ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж" (код ЄДРПОУ 30663267) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Промстан" (код ЄДРПОУ 24786442) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дочірнього підприємства "Кіровоградстальмонтаж" Закритого акціонерного товариства "Науково-дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція" (код ЄДРПОУ 01413632) про стягнення грошових коштів у загальній сумі 37 271, 97 грн., в тому числі: 33 000, 00 грн. - суми боргу; 276, 97 грн. - три проценти річних; 995, 00 грн. - інфляційних нарахувань; 3 000, 00 грн. - збитків.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Промстан", вул. Новозаводська, буд. 13, корпус Б, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 24786442) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж", вул. Комарова, 7, м. Кіровоград, 25013 (код ЄДРПОУ 30663267):

- 33 000, 00 грн. (тридцять три тисячі грн. 00 коп.) - суми боргу;

- 276, 97 грн. (двісті сімдесят шість грн. 97 коп.) - три проценти річних;

- 995, 00 грн. (дев'ятсот дев'яносто п'ять грн. 00 коп.) - інфляційних нарахувань;

- 1 679, 93 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят дев'ять грн. 93 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову в частині стягнення 3 000 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) збитків відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 01.12.2014 року.

Суддя Е.М. Олейняш