Постанова

від 17.11.2014 по справі 813/5586/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року № 813/5586/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В.

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представника позивача Валовіної Ю.В.,

представника відповідача Юрчака Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос - Прикарпаття" до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос - Прикарпаття" (далі - ТОВ "ДЛРКК "Ріксос - Прикарпаття", позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.07.2014 року № 0003522201 та від 29.07.2014 року № 0003712201.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ДЛРКК "Ріксос - Прикарпаття" зазначає, що висновки податкового органу, викладені в актах перевірки від 22.05.2014 року № 364/22-01-09/34358195 та від 13.06.2014 року № 437/22-01/34358195 про нереальність господарських операцій із ТОВ "Виар Плюс" є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті безпідставно, просить суд їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надала суду пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві, наголосила, що долучені до матеріалів справи первинні документи свідчать не лише про документування операцій між ТОВ "ДЛРКК "Ріксос - Прикарпаття" та ТОВ "Виар Плюс", але й про їх фактичне здійснення. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях. Вказав, що згідно представлених до перевірки документів ТОВ "ДЛРКК "Ріксос - Прикарпаття" здійснило документальне оформлення операцій з придбання макухи соняшникової у ТОВ "Виар Плюс" на таких самих умовах, що і здійснило документальне оформлення реалізації даної продукції на експорт. Так, згідно умов контракту № 2602.14 від 26.02.2014 року, ТОВ "Виар Плюс" здійснює документування поставки даного товару ТОВ "ДЛРКК "Ріксос - Прикарпаття", яке в свою чергу на цих же умовах здійснює документальне оформлення продажу даної макухи нерезиденту (контракт № SFC2111 від 21.11.2013 року), тобто не здійснюється будь-якої зміни місцезнаходження товару, руху товару. При цьому ТОВ "ДЛРКК "Ріксос - Прикарпаття" не несло жодних ризиків, не виконувало будь-якої роботи щодо фактичного постачання товаpy, а лише на одних і та же умовах, згідно одних і тих же, що засвідчує якість та кількість товару практично в один і той же день здійснило документування господарської операції придбання та продажу товару.

Враховуючи викладене, Дрогобицька ОДПІ просить суд відмовити ТОВ "ДЛРКК "Ріксос - Прикарпаття" у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Позивач - ТОВ "ДЛРКК "Ріксос - Прикарпаття", зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 04.05.2006 року за кодом ЄДРПОУ 34358195 та перебуває на податковому обліку в Дрогобицькій ОДПІ (Трускавецьке відділення) з 11.05.2006 року за № 2235/10.

ТОВ "ДЛРКК "Ріксос - Прикарпаття" є платником ПДВ відповідно до виданого ДПІ у м. Трускавці Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 18308359 від 29.05.2006 року.

Відповідно до Довідки АБ № 731606 з ЄДРПОУ, основними видами діяльності ТОВ "ДЛРКК "Ріксос - Прикарпаття"за КВЕД - 2010 є: 55.10. Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 46.21. Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33. Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 86.21 Загальна медична практика; 86.22 Спеціалізована медична практика; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

На підставі направлень на перевірку від 08.05.2014 року № 431/22-01 та № 432/22-11 Дрогобицькою ОДПІ у період з 08.05.2014 року по 15.05.2014 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ДЛРКК Ріксос - Прикарпаття", з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Виар Плюс" (ЄДРПОУ 38963388) за лютий 2014 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 22.05.2014 року № 364/22-01-09/34358195 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки діяльності ТОВ "ДЛРКК "Ріксос - Прикарпаття" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Виар Плюс" (ЄДРПОУ 38963388) за лютий 2014 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності".

Згідно висновків Акта перевірки встановлено порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 139248,00 грн, у тому числі за лютий 2014 року у сумі 139248,00 грн;

- не підтверджено реальність здійснення операцій з ТОВ "Виар Плюс" за лютий 2014 року.

На підставі Акта перевірки Дрогобицькою ОДПІ 25.07.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003522201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 208872,00 грн (основний платіж 139248 грн, штрафна (фінансова) санкція - 69624 грн).

На підставі направлень на перевірку від 26.05.2014 року № 492/22-01 та № 493/22-11 Дрогобицькою ОДПІ у період з 26.05.2014 року по 30.05.2014 року було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ДЛРКК "Ріксос - Прикарпаття", з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Виар Плюс" (ЄДРПОУ 38963388) за березень 2014 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 13.06.2014 року № 437/22-01/34358195 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки діяльності ТОВ "ДЛРКК "Ріксос - Прикарпаття" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Виар Плюс" (ЄДРПОУ 38963388) за березень 2014 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності",

Згідно висновків Акта перевірки встановлено порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 150234,00 грн, у тому числі за березень 2014 року у сумі 150234,00 грн;

- не підтверджено реальність здійснення операцій з ТОВ "Виар Плюс" за березень 2014 року.

На підставі Акта перевірки Дрогобицькою ОДПІ 29.07.2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003712201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 225351,00 грн (основний платіж 150234 грн, штрафна (фінансова) санкція - 75117 грн).

Вказані у актах порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ "Виар Плюс" у період лютий, березень 2014 року.

Не погодившись із вказаними повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з ТОВ "Виар Плюс" (ЄДРПОУ 38963388) надано суду копію договору від 26.02.2014 року № 2602.14 поставки товару на умовах СРТ.

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник (ТОВ "Виар Плюс"), зобов'язувався поставити, а Покупець (ТОВ "ДЛРКК "Ріксос - Прикарпаття") зобов'язувався прийняти товар, а саме макуху соняшникову в кількості 500 метричних тонн (далі - м.т.). Товар поставлявся на умовах "СРТ" у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), що означає взяття продавцем на себе обов'язку по забезпеченню доставки товару у визначене договором місце. Умовами договору передбачено, що транспортування товару включено до ціни товару та здійснюється силами продавця. Розвантажувальні роботи покладено на Покупця.

На виконання вказаного Договору, в лютому 2014 року Продавцем було здійснено наступні поставки:

- 26.02.2014 року макуху соняшникову в загальній кількості 76,620 м. т. на загальну суму 164733,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000006 від 26.02.2014 року, податковою накладною № 6 від 26.02.2014 року;

- 27.02.2014 року макуху соняшникову в загальній кількості 165,180 м. т. на загальну суму 355137,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000007 від 27.02.2014 року, податковою накладною № 7 від 27.02.2014 року;

- 28.02.2014 року макуху соняшникову в загальній кількості 146,800 м. т. на загальну суму 315620,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000008 від 28.02.2014 року, податковою накладною № 8 від 28.02.2014 року.

Товар поставлявся в Порт/Термінал на умовах визначених договором з перевізником, підтвердженням чого є товарно-транспортні накладні: № 045351 від 26.02.2014 року; № 045352 від 26.02.2014 року; № 045353; № 045326 від 27.02.2014 року; № 045355 від 27.02.2014 року; № 045356 від 27.02.2014 року; № 045360 від 27.02.2014 року; № 045361 від 27.02.2014 року; № 045357 від 28.02.2014 року; № 045358 від 28.02.2014 року; № 045363 від 28.02.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи загальна кількість поставленого в лютому 2014 року товару становить 388,6 м. т.

Судом встановлено, що сторонами 03.03.2014 року було підписано Додаткову угоду до Договору № 2602.14, відповідно до якої змінено загальну кількість товару, що підлягає поставці та встановлено її в кількості 750 м. т.

На виконання Договору № 2602.14, в березні 2014 року Продавцем було здійснено наступні поставки:

- 01.03.2014 року макуху соняшникову в кількості 33,070 м. т. на загальну суму 71100,50 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000012 від 01.03.2014 року, податковою накладною № 4 від 01.03.2014 року; в кількості 81,040 м. т. на загальну суму 174236,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000009 від 01.03.2014 року, податковою накладною № 1 від 01.03.2014 року; в кількості 43,130 м. т. на загальну суму 91866,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № PH-0000010 від 01.03.2014 року, податковою накладною № 2 від 01.03.2014 року;

- 02.03.2014 року макуху соняшникову в кількості 96,470 м. т. на загальну суму 207410,50 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000014 від 02.03.2014 року, податковою накладною № 6 від 02.03.2014 року; в кількості 38,970 м. т. на загальну суму 83 006,10 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000013 від 02.03.2014 року, податковою накладною № 5 від 02.03.2014 року; в кількості 38,940 м. т. на загальну суму 83721,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000011від 02.03.2014 року, податковою накладною № 3 від 02.03.2014 року;

- 03.03.2014 року макуху соняшникову в кількості 32,440 м. т. на загальну суму 69746,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000015 від 03.03.2014 року, податковою накладною № 7 від 03.03.2014 року;

- 04.03.2014 року макуху соняшникову: в кількості 55,960 м. т. на загальну суму 120314,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000016 від 04.03.2014 року, податковою накладною № 8 від 04.03.2014 року.

Товар поставлявся в Порт/Термінал на умовах визначених договором з перевізником, підтвердженням чого є товарно-транспортні накладні: № 045361 від 28.02.2014 року, № 045359 від 01.03.2014 року, № 045365 від 01.03.2014 року, № 045366 від 01.03.2014 року, № 117825 від 01.03.2014 року, № 117811 від 02.03.2014 року, № 117813 від 02.03.2014 року, № 117814 від 02.03.2014 року, № 117815 від 02.03.2014 року, № 117816 від 03.2014 року, № 117817 від 04.03.2014 року, № 117818 від 04.03.2014 року.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень: № 14824 від 03.03.2014 року, № 14825 від 03.03.2014 року, № 14870 від 05.03.2014 року, № 14871від 05.03.2014 року, № 14887 від 06.03.2014 року, № 14922 від 07.03.2014 року, № 14923 від 07.03.2014 року, № 14924 від 07.03.2014 року, № 14925 від 07.03.2014 року, № 14944 від 11.03.2014 року, № 14945 від 11.03.2014 року.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності.

Судом встановлено, що у подальшому вказаний товар був проданий компанії "Tenfore Systems UK Limited", з якою було укладено Контракт теж на умовах поставки СРТ (п. 5.2 Контракту № SFC 2111 від 21.13.2013 року). Відповідно до Додаткової угоди від 22.11.2013 року до Контракту № SFC 2111 від 21.13.2013 року "Tenfore Systems UK Limited" зобов'язується за свій рахунок організувати всі вантажно-розвантажувальні роботи в пункті прийому Товару, а також розміщення і зберігання Товару у Терміналі.

У розділі 4 контракту, зазначено, що Продавець повинен надати ветеринарне свідоцтво, а також довіреність для експедитора на оформлення сертифікату походження.

Для підтвердження наведеного, до матеріалів справи позивачем долучено копію міжнародного ветеринарного сертифікату на корми рослинного походження, які експортуються з України ш-29 № 075903 від 31.03.2014 року, фіто-санітарний сертифікат № 75/21-017/ЕК-207604 від 31.03.2014 року та копію доручення № 361 від 22.11.2013 року.

На підтвердження здійснення експорту, а відтак наявності реального товару, а не лише його документування, є митна декларація 508040000/2014/000988 від 02.04.2014 року на експорт товару у кількості 808,62 м.т. по ціні на загальну суму 160915,30 доларів США, в якій ТОВ "ДЛРКК "Ріксос - Прикарпаття"визначено експортером та особою, відповідальною за фінансове врегулювання.

Наведені документи, щодо здійснення експортних операцій підтверджують факт того, що саме ТОВ "ДЛРКК "Ріксос - Прикарпаття" було власником експортованого товару- макухи соняшникової.

Також позивачем надано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій ТОВ "Виар Плюс" було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, являлось платником податку на додану вартість та мало право здійснювати оптову торгівлю зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин.

Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарського договору між ТОВ "ДЛРКК "Ріксос - Прикарпаття" та ТзОВ "Виар Плюс", факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Більше того, факт здійснення позивачем господарських операції з купівлі-продажу товарів у ТОВ "Виар Плюс" підтверджується їх подальшим використанням у власній господарській діяльності з метою одержання прибутку шляхом експорту за межі території України.

Дослідивши акти перевірки, суд приходить до висновку, що викладені в них обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу актів інших податкових органів та ґрунтуються на твердженнях податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій ТОВ "Виар Плюс" та його постачальників у зв'язку з відсутністю їх за місцем знаходження. Підставою для таких висновків стали:

- акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївському районі від 29.04.2014 року № 75/14-02-22-03/38963388 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Виар Плюс" (код за ЄДРПОУ 38963388) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року";

- акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.05.2014 року № 1411/26-55-22-02/38938854 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ" (код за ЄДРПОУ 38938854) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року".

При цьому, суд звертає увагу, що вказаними актами не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Виар Плюс", ТОВ "ЕРІДАН СІСТЕМ". Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ТОВ "ДЛРКК "Ріксос - Прикарпаття" та ТОВ "Виар Плюс" суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

У матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки актів перевірок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ТОВ "Виар Плюс", та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ТОВ "Виар Плюс" до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності з ТОВ "Виар Плюс".

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставлених податкових повідомлень-рішень відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Суд присуджує з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 25.07.2014 року № 0003522201.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 29.07.2014 року № 0003712201.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" (ЄДРПОУ 34358195, Львівська область, м. Трускавець, вул. Городище, 8) 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Постанова в повному обсязі складена 24.11.2014 року.