Рішення

від 19.11.2014 по справі 910/17232/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17232/14 19.11.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслюкс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Студент»

про стягнення 87218,00 грн.

Головуючий суддя Сташків Р.Б.

Суддя Грєхова О.А.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача - Бобровська О.А. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транслюкс» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Студент» (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 3811 від 11.01.2010.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманого товару.

Розгляд справи неодноразово відкладався, склад суду змінювався.

Через відділ діловодства суду 21.10.2014 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв'язку зі здійсненням перерахунку суми заборгованості, відповідно до якої сума заборгованості становить 73787,85 грн., а загалом позивач просить стягнути з відповідача 79067,50 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних, 4825,14 грн. пені, 1325,36 грн. трьох відсотків річних.

Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, у відповідності до ст.ст. 22, 55 ГПК України, має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі.

Крім того, 21.10.2014 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке судом відхилене з огляду на те, що згідно з інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-8/2651 від 27.11.2006 «Про деякі питання призначення судових експертиз», судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. В матеріалах справи, зокрема, наявний Акт звіряння розрахунків станом на 15.04.2014 між позивачем та відповідачем, що є доказом, який підтверджує факт отримання відповідачем товару за спірними накладними. Враховуючи наведене, дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування по справі у суду відсутня, отже підстав для призначення почеркознавчої експертизи по справі у суду не має.

Через відділ діловодства суду 18.11.2014 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 19.11.2014, на іншу дату, яке судом було відхилене з огляду на те, що таке відкладення призведе до виходу за межі строків розгляду справи, передбачених ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2010 між Позивачем, як постачальником, та Відповідачем, як покупцем, укладено Договір поставки продукції № 3811 (далі - Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався поставити, а Відповідач - прийняти та оплатити товар на умовах та у порядку, визначених Договором, в асортименті, кількості та за цінами, вказаних в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від Позивача до Відповідача, та є невід'ємними частинами Договору.

Пунктом 3.3 Договору сторони визначили, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію товару, переданого постачальником, протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.

На підставі товарно-транспортних накладних №№ ВРС-010317 від 23.10.2013, ВРС-010512 від 30.10.2013, ВРС-010513 від 30.10.2013, ВРС-010683 від 06.11.2013, ВРС-011007 від 16.11.2013, ВРС-011006 від 16.11.2013, ВРС-011109 від 20.11.2013, ВРС-011111 від 30.11.2013, ВРС-011268 від 27.11.2013, ВРС-011269 від 27.11.2013, ВРС-011622 від 11.12.2013, ВРС-011916 від 21.12.2013, ВРС-000115 від 09.01.2014, ВРС-000374 від 18.01.2014, ВРС-000700 від 31.01.2014, ВРС-001984 від 19.03.2014 та видаткової накладної № ВРС-001982 від 19.03.2014 Позивачем поставлено Відповідачу товару на загальну суму 78787,85 грн.

В той же час, в порушення умов Договору, Відповідачем здійснено оплату отриманого товару лише на суму 5000,00 гр., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 73787,85 грн.

На підставі викладеного Позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.

Оцінивши подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 6 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Розділом 3 Договору сторони погодили ціну Договору та порядок здійснення розрахунків.

Так, відповідно до п.п. 3.1-3.3 Договору, ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів постачальника, що є додатками до Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України. Загальна сума Договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов Договору. Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом 21 календарного дня з моменту передачі такої партії товару.

Загальна вартість поставленого Позивачем товару склала 78787,85 грн., в той же час Відповідачем сплачено лише 5000,00 грн., що підтверджується наданою Позивачем випискою з банківського рахунку останнього від 16.07.2014.

Факт існування заборгованості Відповідача перед Позивачем підтверджується також Актом звірки взаємних розрахунків між сторонами, станом на 15.04.2014, за період 01.01.2013-15.04.2014, скріплений печатками та підписаний повноважними представниками сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, з боку Відповідача має місце порушення зобов'язання за Договором у частині оплати поставленого Позивачем товару.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи належним чином доведений факт існування заборгованості Відповідача за Договором поставки продукції № 3811 від 11.01.2010 в сумі 73787,85 грн., в зв'язку з чим зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з Відповідача.

Виходячи з положень ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання зі сплати 73787,85 грн., що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування на цю суму та стягнення інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, та пені у відповідності до п. 5.3 Договору, ст.ст. 546, 549 ЦК України.

Перевіривши наведені Позивачем у позові та додані до заяви про зменшення позовних вимог розрахунки вищевказаних санкцій, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання зі сплати 73787,85 грн., суд дійшов висновку про неправильне визначення Позивачем періодів для нарахування штрафних санкцій. В той же час, тривалість зазначених періодів Позивачем визначена правильно та не суперечить вимогам діючого законодавства, розрахунки є арифметично вірними, в зв'язку з чим суд вважає за можливе стягнути з Відповідача 5279,65 грн. інфляційних, 1325,36 грн. трьох відсотків річних та 4825,14 грн. пені.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача 73787,85 грн. заборгованості, 5279,65 грн. інфляційних, 1325,36 грн. трьох відсотків річних та 4825,14 грн. пені.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на Відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Студент» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 128; ідентифікаційний код 20068492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслюкс» (01001, м. Київ, вул. Софійська, 10-А; ідентифікаційний код 35465823) 73787 (сімдесят три тисячi сімсот вісімдесят сім) грн. 85 коп. заборгованості, 5279 (п'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 65 коп. інфляційних, 1325 (одну тисячу триста двадцять п'ять) грн. 36 коп. трьох відсотків річних, 4825 (чотири тисячi вісімсот двадцять п'ять) грн. 14 коп. пені та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.2014

Головуючий суддя Сташків Р.Б.

Суддя Грєхова О.А.

Суддя Отрош І.М.