Рішення

від 24.11.2014 по справі 916/3972/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" листопада 2014 р.Справа № 916/3972/14

За позовом : Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго";

До відповідача : Приватного підприємства "ТВО"

про стягнення 2 577,34 грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

від позивача: Рябоконь В.І. довіреність від 30.12.2013р.

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного підприємства "ТВО" про стягнення заборгованості у розмірі 2 577,34 грн., яка складається з суми основної заборгованості - 2075,63грн., пені 95,97грн., 3% річних 130,15грн., інфляційних втрат 275,59грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.2014 року порушено провадження за даним позовом у справі № 916/3972/14.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 24.11.2014р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представникіа позивача, суд встановив:

19 травня 2011р. між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (Постачальник електричної енергії) та приватним підприємством "ТВО" (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №4625, відповідно д оумов договору, Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача у відповідності до умов Договору, а Споживач своєчасно оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі, згідно з умовами цього Договору.

25.04.2013р. відбулись чергові Загальні збори акціонерів відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго", якими серед іншого прийняте рішення про внесення змін до Статуту ВАТ „Одесаобленерго" в тому числі щодо зміни найменування товариства на публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" та зміни місцезнаходження.

Відповідно до п.2.2.2 Договору №4625 від 19 травня 2011р. Постачальник електричної енергії зобовязується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 „Обсяги постачання електричної енергії Споживачу"); згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком „Акт розмежування балансовох належності електромереж та експлуатаційної відповідності сторін; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної з площадок вимірювання, погодженої сторонами в додатку №2 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до п.2.3.3. Договору №4625 від 19 травня 2011р. передбачено, що Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №5 „Порядок розрахунків" та № 2 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" згідно з діючими на той період тарифами та умовами цього Договору.

Відповідно до п. 2.3.4 Договору №4625 від 19 травня 2011р Споживач зобовязується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №9 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії".

Відповідно до п.1. та п.2. Додатку №2 до Договору №4625 від 19 травня 2011р «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» покази засобів обліку, відповідно до Додатку „перелік обєктів Споживача", фіксуються 11 числа кожного місяця о 10 годині. Споживач зобов'язаний самостійно здійснити зняття показів розрахункових засобів обліку, оформити „Акт про обсяги спожитої електричної енергії" у двох примірниках, по одному для кожної із сторін і в перший день наступного розрахункового періоду надати нарочно Постачальнику. У випадку коли розрахунковий засіб обліку електричної енергії Споживача встановлений в підстанції Постачальника на якій відсутній черговий персонал, покази розрахункового засобу обліку знімаються уповноваженим представником Постачальника. Засіб обліку, який обліковує спожиту електричну енергію встановлений на підстанції енергопостачальної компанії щомісячно знімались показання з засобу обліку та фіксувались в відомостях показань розрахункових лічильників електричної енергії які знаходяться в ТП Південного РЕМ.

У відповідності до п. 4. та п. 5 Додатку №5 до Договору №4625 від 19 травня 2011р „Порядок розрахунків" обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини витрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається „Актом про обсяги спожитої електричної енергії" та показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів. Розмір коштів, які має сплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію визначається на підставі поданого Споживачем „Акту про обсяги спожитої електричної енергії" як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу який діяв на кінець розрахункового періоду на обсяг спожитої в розрахунковому періоді електроенергії.

За період з червня 2014 року - липень 2014 року, приватним підприємством „ТВО" було спожито 1 882 кВт.год електричної енергії на суму 2138,03грн., що підтверджується відомостями показань розрахункових лічильників електричної енергії, які знаходяться в ТП Південного РЕМ для розрахунків за спожиту електричну енергію та рахунками фактури за спожиту електроенергію.

Відповідно до п. 2. Додатку №5 до Договору №4625 від 19 травня 2011р „Порядок розрахунків" остаточний розрахунок за активну електроенергію,за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції, 3% річних та інші платежі, згідно умов Договору №4625 від 19 травня 2011р здійснюється Споживачем самостійно на протязі п'яти операційних днів з дня отримання рахунку.

Позивач зазначає, що станом на 01 червня у відповідача існувала переплата за спожиту електричну енергію у розмірі 62,40 грн. Таким чином, розмір заборгованості за спожиту електричну енергію станом на травень 2014 року становить 2075,36 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків за Договором №4625 від 19 травня 2011р від 20.05.2014 року. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору про постачання електричної енергії № 4625 від 19 травня 2011р в частині своєчасної оплати за споживчу енергію відповідачу було нараховано 3% річних у розмірі 117,39 грн. та 244,92 грн., інфляційних нарахувань за період з червня 2012 по травень 2014 року.

21 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (Кредитор) та Приватним підприємством "ТВО" (Боржник) було укладено угоду про порядок погашення заборгованості № 56-14 предметом якої є умови і порядок сплати Боржником Кредитору своєї заборгованості, інших нарахувань, що виникли в зв'язку із порушенням умов договору про постачання електричної енергії за №4625 від 19 травня 2011р.

Відповідно до п.1.2 Угоди про порядок погашення заборгованості № 56-14 від 21 травня 2014 року Боржник визнає перед кредитором свої боргові зобов'язання у сумі 2075,63грн. і зобов'язується розрахуватися в термін до 10 вересня 2014 року.

У зв'язку із тим, що Приватне підприємство "ТВО" належним чином не не виконував договірні зобов'язання у відповідності до умов угоди про Угоди про порядок погашення заборгованості № 56-14 від 21 травня 2014 року в частині своєчасної оплати заборгованості, відповідачу була нарахована пеня у розмірі 95,97 грн, 3% річних у розмірі 12,76 грн та 30,67 грн інфляційних нарахувань

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе зобовязання за договором № 4625 від 19 травня 2011р., Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з Приватного підприємства "ТВО" заборгованості за договором № 4625 від 19 травня 2011р. у сумі 2577,34 грн., з яких 2075,36 грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію, 95,97грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 130,15грн. - 3% річних, інфляційні витрати у розмірі 275,59грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Судом встановлено наявність наданих позивачем відповідачу послуг з постачання електричної енергії.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, акта звірки розрахунків та договору про порядок погашення заборгованості договірні зобов'язання щодо оплати вартості спожитої електроенергії в розмірі 2075,36 грн. не виконані, внаслідок чого за Приватним підприємством "ТВО" утворилась заборгованість в сумі 2075,36 грн., яка підлягає стягненню на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"

Крім того, Публічним акціонерним товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" заявлено вимоги про стягнення з Приватного підприємства "ТВО" 95,97грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором № 4625 від 19 травня 2011р, 130,15грн. - 3% річних; та інфляційні витрати у розмірі 275,59грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Перевіривши розрахунок Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" пені в сумі 95,97 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, її розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про постачання електричної енергії.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" 3% річних в сумі 130,15 грн. та інфляційні нарахування в сумі 275,59 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44-49, 50, 75 ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов- задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ТВО"" (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Прохоровська, 22, код ЄДРПОУ 37168621) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Миколи Боровського, б. 28 Б, код ЄДРПОУ 00131713) - заборгованість у сумі 2577,34грн., яка складається з заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 2075,36 грн., інфляційні нарахування 275,59грн., 3% річних - 130,15грн., пені 95,97грн.; витрати по сплаті судового збору на суму 1827,00грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Ю. Оборотова

Повне рішення складено 01 грудня 2014 р.