Рішення

від 25.11.2014 по справі 916/3998/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р.Справа № 916/3998/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІР 2010"

до відповідача: Приватного підприємства "Арт Хол Дизайн"

про стягнення 390 000 грн.

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: Васильєв Д.О. за довіреністю

Від відповідача: Кравченко С.В. /директор/

Суть спору: про стягнення 390 000 грн.

У судовому засіданні від 11.11.2014р. оголошено перерву до 25.11.2014р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІР 2010" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Арт Хол Дизайн" про стягнення боргу за договором відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів від 14.12.2012р. у розмірі 390 000 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.10.2014 року порушено провадження у справі № 916/3998/14.

У судовому засіданні від 11.11.2014р. представником позивача були надані пояснення (вх. № 29748/14 від 11.11.2014р.) згідно з якими останній пояснює, що між сторонами по справі було укладено договір саме 14.12.2012р. Будь-яких договорів між позивачем та відповідачем 12.12.2012р. не укладалось, отже таке посилання у другій частині акту приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів (на договір від 12.12.2012р.) є помилковим. Також позивачем було надано супровідний лист з додатком до нього (вх. № 29749/14 від 11.11.2014р.).

У судовому засіданні від 11.11.2014р. представником відповідача було надано супровідний лист з додатками до нього (вх. № 29761/14 від 11.11.2014р.).

У судовому засіданні від 25.11.2014р. представником відповідача було надано заяву про визнання позову (вх. № 31147/14 від 25.11.2014р.) відповідно до якої відповідач вказує, що зазначені Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІР 2010" у позовній заяві факти дійсно мали місце, і враховуючи, що між сторонами по справі не було досягнуто згоди щодо укладання мирової угоди, з метою збереження в подальшому господарських стосунків, відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач визнає позов у повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

14 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІР 2010" (Товароволоділець) та Приватним підприємством "Арт Хол Дизайн" (Зберігач) було укладено договір відповідального зберігання нафтопродуктів (надалі - договір від 14.12.2012р. ) відповідно до пп. 1.1, 1.2 якого Товароволоділець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання дизельне пальне (ЄВРО), далі - Товар, у кількості 39 тонн за ціною 10 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ) за 1 тонну. Всього на суму 390 000,00 грн. (з ПДВ). Товар вважається переданим на зберігання з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі нафтопродуктів. При цьому, право власності на товар до Зберігача не переходить.

Відповідно до п. 1.4 договору від 14.12.2012р. термін зберігання товару складає 6 місяців з моменту підписання Акту приймання-передачі нафтопродуктів.

Згідно з п. 3.9 договору від 14.12.2012р. Зберігач зобов'язаний повернути весь товар після спливу строку, визначеного п. 1.4 цього договору, або його частину на вимогу Товароволодільця, навіть якщо строк дії договору не закінчився. У випадку пред'явлення Товароволодільцем вимоги про повернення товару до закінчення строку дії договору, Зберігач зобов'язаний повернути товар протягом 7 (семи) календарних днів після пред'явлення такої вимоги. У разі закінчення строку дії договору або його розірвання, Зберігач зобов'язується повернути товар зі зберігання Товароволодільцю протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати закінчення строку дії чи розірвання договору.

Пунктами 4.1, 4.1.6 договору від 14.12.2012р. передбачено, що Зберігач зобов'язується повернути рівну кількість товару того ж самого роду та якості на першу вимогу Товароволодільця з врахуванням природних втрат під час зберігання товару, обчислених згідно Постанови № 40 від 26.03.1986р. "Про затвердження норм природних втрат нафтопродуктів при прийманні, зберіганні, відпуску і транспортування".

Окремими положеннями п. 6.2 договору від 14.12.2012р. передбачено, що у разі втрати (розкрадання, псування) переданого на зберігання товару, або відмови Зберігача повернути товар Товароволодільцю в терміни, передбачені в п. 3.9 та п. 4.1.6 Зберігач зобов'язується відшкодувати нестачу шляхом оплати вартості неповернутого товару у розмірі його вартості, яка зазначена у цьому договорі у термін не більш як 5 днів з моменту отримання відповідної вимоги . Сторони погодили, що з моменту пред'явлення Товароволодільцем претензії (вимоги про сплату грошових коштів), зобов'язання Зберігача про повернення товару в натурі припиняється відповідно до п. 2 ст. 604 ЦК України та виникає нове (грошове) зобов'язання Зберігача про відшкодування вартості товару на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 6.3 договору від 14.12.2012р. сторони домовились, що моментом пред'явлення вимоги про повернення товару п. 3.9 та/або претензії (вимоги про сплату грошових коштів) для випадків, описаних в п. 6.2 даного договору, вважається дата їх отримання Зберігачем.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного його виконання сторонами договору (п. 8.5 договору від 14.12.2012р.).

За актом приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів згідно договору відповідального зберігання від 14.12.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІР 2010" передало, а Приватне підприємство "Арт Хол Дизайн" прийняло, без претензій одне до одного, дизельне пальне у кількості 39 000,00 літрів.

17.06.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІР 2010" звернулось до Приватного підприємства "Арт Хол Дизайн" з вимогою про повернення зі зберігання паливно-мастильних матеріалів № 1706-/13 відповідно до якої з огляду на сплив терміну зберігання, повернути Товар протягом 5-ти днів з дати закінчення строку зберігання (до 19.06.2013 року включно). Зазначену вимогу було отримано директором Приватного підприємства "Арт Хол Дизайн" 17.06.2013р. про що міститься відповідна відмітка.

В подальшому, 03.07.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІР 2010" звернулось до Приватного підприємства "Арт Хол Дизайн" з претензією № 0307-6/13 на суму 390 000,00 грн. відповідно до якої позивач пропонує у п'ятиденний термін з моменту отримання даної претензії сплатити на користь позивача 390 000,00 грн. (вартість паливно-мастильних матеріалів, які були передані на відповідальне зберігання та не повернуті). Зазначену претензію було отримано директором Приватного підприємства "Арт Хол Дизайн" 03.07.2013р. про що міститься відповідна відмітка.

Проте і вимога № 1706-/13 від 17.06.2013р. і претензія № 0307-6/13 від 03.07.2013р. позивача були залишені відповідачем без відповіді та виконання.

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІР 2010" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Арт Хол Дизайн" про стягнення 390 000 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем прийнятих на себе за договором відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів від 14.12.2012р. зобов'язань, а також положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідач - Приватне підприємство "Арт Хол Дизайн" позовні вимоги визнає у повному обсязі з підстав, викладених у заяві про визнання позову (вх. № 31147/14 від 25.11.2014р.), відповідно до якої відповідач вказує, що зазначені Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІР 2010" у позовній заяві факти дійсно мали місце, і враховуючи, що між сторонами по справі не було досягнуто згоди щодо укладання мирової угоди, з метою збереження в подальшому господарських стосунків, відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач визнає позов у повному обсязі.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Статтею 953 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно з п. 3.9 договору від 14.12.2012р. Зберігач зобов'язаний повернути весь товар після спливу строку, визначеного п. 1.4 цього договору, або його частину на вимогу Товароволодільця, навіть якщо строк дії договору не закінчився. У випадку пред'явлення Товароволодільцем вимоги про повернення товару до закінчення строку дії договору, Зберігач зобов'язаний повернути товар протягом 7 (семи) календарних днів після пред'явлення такої вимоги. У разі закінчення строку дії договору або його розірвання, Зберігач зобов'язується повернути товар зі зберігання Товароволодільцю протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати закінчення строку дії чи розірвання договору.

Окремими положеннями п. 6.2 договору від 14.12.2012р. передбачено, що у разі втрати (розкрадання, псування) переданого на зберігання товару, або відмови Зберігача повернути товар Товароволодільцю в терміни, передбачені в п. 3.9 та п. 4.1.6 Зберігач зобов'язується відшкодувати нестачу шляхом оплати вартості неповернутого товару у розмірі його вартості, яка зазначена у цьому договорі у термін не більш як 5 днів з моменту отримання відповідної вимоги. Сторони погодили, що з моменту пред'явлення Товароволодільцем претензії (вимоги про сплату грошових коштів), зобов'язання Зберігача про повернення товару в натурі припиняється відповідно до п. 2 ст. 604 ЦК України та виникає нове (грошове) зобов'язання Зберігача про відшкодування вартості товару на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 6.3 договору від 14.12.2012р. сторони домовились, що моментом пред'явлення вимоги про повернення товару п. 3.9 та/або претензії (вимоги про сплату грошових коштів) для випадків, описаних в п. 6.2 даного договору, вважається дата їх отримання Зберігачем.

Так, як вбачається з матеріалів справи та умов, укладеного між сторонами договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІР 2010" передало, а Приватне підприємство "Арт Хол Дизайн" прийняло, без претензій одне до одного, дизельне пальне у кількості 39 000,00 літрів за актом приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів згідно договору відповідального зберігання від 14.12.2012р.

При цьому, з урахуванням положень п. 1.4 договору від 14.12.2012р. термін зберігання Товару, а саме - дизельного пального (ЄВРО) у кількості 39 тонн за ціною 10 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ) за 1 тонну, сплив 14.06.2013р.

Враховуючи зазначене, з огляду на приписи п. 3.9 договору від 14.12.2012р. та враховуючи сплив терміну зберігання, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення зі зберігання паливно-мастильних матеріалів № 1706-/13 відповідно до якої просить відповідача повернути Товар протягом 5-ти днів з дати закінчення строку зберігання (до 19.06.2013 року включно). Зазначену вимогу було отримано директором Приватного підприємства "Арт Хол Дизайн" 17.06.2013р. про що міститься відповідна відмітка.

Проте, відповідачем вимога № 1706-/13 від 17.06.2013р. позивача була залишена без відповіді та виконання.

В подальшому, на виконання положень п. 6.2 договору від 14.12.2012р., в зв'язку з неповерненням відповідачем товару, позивач звернувся до Приватного підприємства "Арт Хол Дизайн" з претензією № 0307-6/13 на суму 390 000,00 грн. відповідно до якої позивач пропонує у п'ятиденний термін з моменту отримання даної претензії сплатити на користь позивача 390 000,00 грн. (вартість паливно-мастильних матеріалів, які були передані на відповідальне зберігання та не повернуті). Зазначену претензію було отримано директором Приватного підприємства "Арт Хол Дизайн" 03.07.2013р. про що міститься відповідна відмітка.

Відповідно до п. 6.3 договору від 14.12.2012р. сторони домовились, що моментом пред'явлення вимоги про повернення товару п. 3.9 та/або претензії (вимоги про сплату грошових коштів) для випадків, описаних в п. 6.2 даного договору, вважається дата їх отримання Зберігачем.

Проте і претензія № 0307-6/13 від 03.07.2013р. позивача була залишені відповідачем без відповіді та виконання.

Таким чином, з огляду на зазначені приписи законодавства та з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача вартості товару, переданого на відповідальне зберігання згідно з договором відповідального зберігання нафтопродуктів від 14.12.2012р., у розмірі 390 000 грн.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІР 2010" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати за розгляд позовних вимог покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІР 2010" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Арт Хол Дизайн" (67770, Одеська область, Білгород - Дністровський район, с. Шабо, вул. Дністровська, 10, код ЄДРПОУ 33687147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІР 2010" (67780, Одеська область, Білгород - Дністровський район, смт. Сергіївка, вул. Лісна, 35-А, код ЄДРПОУ 37123821) 390 000 (триста дев'яносто тисяч) грн. та судовий збір у розмірі 7 800 (сім тисяч вісімсот) грн.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 01.12.2014 року

Суддя Степанова Л.В.