Рішення

від 24.11.2014 по справі 922/4394/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р.Справа № 922/4394/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк до Приватного підприємства Торгового дому "Експохім-ТМ", м. Сєвєродонецьк про стягнення42596,94 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Торговий дім "Експохім - ТМ" про стягнення 42596,94 грн., з яких: 29221,75 грн. основного боргу, 9837,42 грн. пені, 712,98 грн. 3% річних, 2824,79 грн. інфляціних втрат. Позовні вимоги позивач обгрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за поставлену теплову енергію в порушення умов Договору № 638 про постачання теплової енергії в гарячій воді. Витрати по сплаті судового збору позивач також просить покласти на відповідача.

Позивач свого представника у судове засідання 24 листопада 2014 року не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач свого представника у призначене судове засідання також не направив, відзив на позов не надав. Ухвала господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 08 жовтня 2014 року повернулась на адресу суду з позначкою поштового відділення "За закінченням строку зберігання".

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходження відповідача: 93401, Луганська область, с. Сєвєродонецьк, проспект Хіміків, 46а/9 та саме за цією адресою відповідачу направлялись ухвали суду у справі №922/4394/14.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Приватне підприємство Торговий дім "Експохім-ТМ" належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України..

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд встановив наступне.

01 січня 2009 року між Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (позивач, електропостачальна організація) та Приватним підприємством Торговим домом "Експохім -ТМ" (відповідач, споживач) був укладений договір № 638 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (далі абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Відповідно до розділу 1 Договору, енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 10.1 Договору, цей договір набуває чинності з 01.01.2009 року і діє до 01.01.2011 року, і відповідно до п. 10.2 Договору строк його дії щорічно автоматично пролонгувався на кожний наступний рік.

Відповідно до п. 2.1. Договору, теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на потреби опалення в період опалювального сезону у приміщення за адресою: м. Сєвєродонецьк, проспект Хіміків, 46а/9 загальною площею 91,00 кв.м.

Нежитлове приміщення відповідача розташоване на 1-му поверсі багатоквартирного житлового будинку № 46а по проспекту Хіміків у м.Сєвєродонецьк. Зазначений житловий будинок обладнаний системою централізованого опалення, яка в свою чергу гідравлічно та теплотехнічно об'єднана системою опалення нежитлового приміщення відповідача, що разом становить єдину систему централізованого опалення багатоквартирного житлового будинку № 46а по проспекту Хіміків у м. Сєвєродонецьк. Технічної можливості відключення окремих приміщень від централізованого опалення у даному житловому будинку не передбачено. Приміщення відповідача приладом обліку теплової енергії не обладнано.

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунки за спожиту теплову енергію, здійснюються за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку теплової енергії або розрахунковим способом, виключно в грошові формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради.

На виконання вказаних умов Договору протягом жовтня 2012 року - квітня 2013 року та жовтня 2013 року - квітня 2014 року позивач поставив відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води на опалення нежитлового приміщення на загальну суму 29221,75 грн. Рахунки на сплату були пред'явлені відповідачу.

Як зазначив позивач, вартість 1 Гкал. теплової енергії, що поставлялась відповідачу складала:

- 01.04.2012 року по 31.12.2013 року - 970,02 грн. (без ПДВ) відповідно до наказу по підприємству від 21.03.2012 року № 70 "Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам", прийнятого на підставі постанови НКРРКП України від 16.03.2012 року № 136 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль";

- з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року -900,67 грн. (без ПДВ) відповідно до наказу по підприємству від 14.01.2014 року № 8 "Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам", прийнятого на підставі постанови НКРРКП України від 31.12.2013 року № 485 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль";

- з 01.04.2014 року -1085,63 грн. (без ПДВ) відповідно до наказу по підприємству від 31.03.2014 року № 53 "Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам", прийнятого на підставі постанови НКРРКП України від 31.03.2013 року № 231 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль";

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 29221,75 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялись претензії про сплату заборгованості, однак вони були залишені відповідачем без відповіді та заборгованість сплачена не була.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 638 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2009 року складає 29221,75 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 29221,75 грн. основного боргу.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення з відповідача 9837,42 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 року № 686-XIV, суб'єкти підприємницької діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 7.2.3. Договору сторони визначили, що споживачу за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня за 1 рік у розмірі 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до якого належною до сплати сумою є 9837,42 грн. пені.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем суми пені у розмірі 9837,42грн., суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору, а тому підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних у розмірі 712,98 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2824,79 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування й розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 712,98 грн. та інфляційних втрат у сумі 2824,79 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 216, 217, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 526, ч.1 ст.530, 549, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Торгового дому "Експохім-ТМ" (93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Хіміків, буд. 46а, кв. 9, код ЄДРПОУ 35549049) на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" ( 93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк - 3, код ЄДРПОУ 00131050) - 29221,75 грн. основного боргу, 9837,42 грн. пені, 712,98 грн. 3% річних, 2824,79 грн. інфляційних втрат, 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ суду після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.12.2014 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/4394/14