Рішення

від 01.12.2014 по справі 927/1591/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25"листопада 2014 р. Справа № 927/1591/14

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна", код ЄДРПОУ 20842474, вул. Електриків 29-А, м. Київ, 04176

Відповідач: Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 08802971, вул. Борисенка, 66, м. Чернігів, 14037

про стягнення 31996,48 грн.

Суддя Михайлюк С.І.

Представники сторін:

позивача: Піка М.Є.

відповідача: Сіндєєва В.В.

Заявлений позов про стягнення з відповідача 31996,48грн., який мотивований наступним. 14.11.2012р. у м. Чернігові на перехресті пр. Перемоги - вул. Воровського відбулася ДТП за участю автомобілів ЗАЗ 1103 ДНЗ СВ8369АА під керуванням Фейгін Г.В., Хюндай Акцент ДНЗ СВ3136АХ під керуванням Пчелінцева І.М., Хюндай Соната ДНЗ СВ9990АМ під керуванням не встановленого водія, який зник з місця пригоди. На підставі договору від 29.12.2011р. ПАТ «Страхова компанія «Країна» 01.02.2013р. виплатила страхове відшкодування у сумі 31996,48грн. страхувальникові Пчелінцеву І.М. Згідно з законодавством до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за задані збитки. Проте управлінням ДАІ в Чернігівській області та Чернігівським міським відділом УМВС України в Чернігівській області не вжито належних та допустимих заходів для встановлення особи, винної і дорожньо-транспортній пригоді та у заподіянні шкоди майну. Позивач вважає, що позбавляється права на звернення до суду до особи, відповідальної за завдані збитки, з вимогою про їх відшкодування саме у зв'язку з бездіяльністю відповідача. Також позивач зазначає, що відповідач та Чернігівський міський відділ УМВС України в Чернігівській області, маючи достатньо повноважень, наданих чинним законодавством України, не вжили жодних заходів для встановлення винуватця ДТП, тому має місце бездіяльність відповідача та Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області. На думку позивача державтоінспекція наділена достатніми повноваженнями для ефективного розслідування дорожньо-транспортних пригод, факти неефективного розслідування має наслідком для страхової компанії неможливість звернення до суду, який би результативно вирішив спір щодо відшкодування матеріальної шкоди. Позивачем на адресу відповідача надсилалася вимога про надання доказів направлення матеріалів адміністративної справи чи матеріалів кримінального провадження для визначення та покарання винного у ДТП, а у разі відсутності таких доказів - відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 31996,48грн. Відповідачем жодної із запропонованих дій вчинено не було.

Звертаючись з таким позовом, позивач зазначає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування, та посилається, зокрема на ст. 1173 ЦК України.

Відповідач подав відзив, у задоволенні позовних вимог просить відмовити. При цьому вказує, що шкода, завдана фізичним або юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається на державу, а не на органи державної влади; з матеріалів справи не вбачається встановлення не правомірних дій працівників УДАІ УМВС України в Чернігівській області та жодним нормативним документом не визнана вина юридичної особи, чинним законодавством передбачений інший порядок для відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної ДТП.

Позивачем заявлені клопотання про залучення до участі у справі Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області в якості іншого відповідача, головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, про витребування доказів.

У судовому засіданні оголошувалася перерва.

Дослідивши матеріали, суд

в с т а н о в и в:

Згідно з довідкою управління ДАІ головного управління МВС України № 9107992 14.11.2012р. о 15-30 в м. Чернігові (пр-т Перемоги, вул. Воровського) сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП): зіткнення за участю: транспортного засобу, який зник з місця ДТП, легкового автомобіля HYUNDAI ACCENT, номерний знак СВ3136АХ, що належить Пчелінцеву Ігорю Миколайовичу та під його керуванням, легкового автомобіля ЗАЗ 110307, номерний знак СВ8369АА, що належить Аникієнку Віктору Костянтиновичу, під керуванням Фойгіна Григорія Вікторовича. Зовнішнім оглядом установлено, що автомобіль HYUNDAI ACCENT отримав механічні пошкодження передньої та задньої правих частин. В ЖРЗПЗ (журналі обліку ДТП) зареєстровано 14.11.2012р. за № 23363. Матеріали ДТП направлено (матеріали ДТП знаходяться) - ВДАІ Чернігівського МВ.

З листа відділення ДАІ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області від 21.03.2013р. № 8/7-384ву на адресу позивача вбачається, що автомобілем, який зник з місця пригоди, що сталася 14.11.2012р. в м. Чернігові на перехресті пр. Перемоги - вул. Воровського, є Хюндай Соната, д.н.з СВ9990АМ, керування яким здійснював не встановлений водій. У порушенні кримінальної справи за даним фактом відмовлено на підставі ст. 6 п. 2 КПК України за відсутністю ознак злочину, передбачено ст. 286 КК України. В діях невстановленого водія вбачається порушення ПДР України, за які передбачена відповідальність за ст. 124, 122-4 КУпАП.

За договором від 29.12.2011р. № 75/034281/ПР/2.1.5.1. страховик (позивач) прийняв на себе зобов'язання на умовах «Правил добровільного страхування наземного транспортного засобу (крім залізничного) «СК «Країна», що зареєстровані Держфінпослуг України 12.05.2009 за № 0690279, відшкодувати збитки, які може зазнати страхувальник (Пчелінцев Ігор Миколайович) у результаті пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу (HYUNDAI ACCENT, кузов (шасі) № Z94CT41CABR087306).

Актом огляду транспортного засобу від 15.11.2012р. зафіксовані пошкодження автомобіля HYUNDAI ACCENT, кузов (шасі) № Z94CT41CABR087306, № СВ3136АХ.

Страховим актом від 01.02.2013р. № 99-75/25800/2.1.5.1. визначений розмір страхового відшкодування, що підлягає сплаті, - 31996,48грн.

Платіжним дорученням № 192 від 01.02.2013р. позивач перерахував ПАТ КБ «Приватбанк» 31996,48грн. в якості страхового відшкодування по страховому акту № 99-75/25800/2.1.5.1. від 01.02.2013р. Пчелінцеву І.М.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Проте, на час розгляду справи у суді відсутні докази встановлення вини певної особи у вчиненні ДТП.

Предметом позову (матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення) є стягнення з відповідача 31996,48грн. шкоди, завданої органом державної влади (управління ДАІ УМВС України в Чернігівській області) незаконною бездіяльністю, яка полягає у не вжитті заходів для встановлення винуватця ДТП.

Згідно з ст. 1173 шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до зазначеної статті відшкодовується шкода, завдана при здійсненні владно-адміністративних повноважень органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Поряд із діями, тобто активною поведінкою державних органів, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, шкода у зазначеній сфері може бути заподіяна і шляхом протиправної бездіяльності.

Відповідальність за завдану шкоду у порядку ст. 1173 ЦК України може наставати лише у разі встановлення незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАСУ будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені до адміністративних судів, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами, юрисдикція яких поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Згідно з ст. 6 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. В силу ст. 17 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму; юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАСУ у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.

Згідно з ст. 12 ГПК України господарським судам не підвідомчі справи з розгляду спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Відповідно до Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, що затверджене постановою Кабінету Міністрів україни від 14.04.1997р. № 341, Державна автомобільна інспекція (Державтоінспекція) є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України. Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, що затверджене Указом Президента України від 06.04.2011р. № 07/198-10 МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Господарський суд не вправі робити висновок щодо правомірності дій чи бездіяльності органу державної влади, підставою для відшкодування шкоди повинно бути рішення адміністративного суду про визнання бездіяльності відповідача протиправною. Такого рішення, так само як і про визнання протиправною бездіяльності іншої особи, до матеріалів справи не надано.

Також слід зазначити, що суб'єктом відповідальності за статтею 1173 ЦК України є держава, Автономна Республіка Крим або орган місцевого самоврядування, а не орган державної влади, яким є відповідач.

За таких обставин у позовних вимогах слід відмовити.

Позивачем заявлене клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача - Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області, яке обґрунтовується відзивом відповідача. При цьому позивач також зважає на те, що наказом УМВС України в Чернігівській області від 20.08.2011р. № 1211 було оголошено перелік змін у штатах та районні відділення ДАІ були передані у штатні розписи міськрайлінорганів. Відповідно до ст. 24 ч. 1 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Тобто право господарського суду до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача може бути реалізоване при наявності достатніх для цього підстав. Таких підстав суд не вбачає, тому клопотання відхиляється.

Позивачем заявлене клопотання про залучення у справі Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Клопотання мотивоване тим, що згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Проте рішення про стягнення коштів не може вплинути на права і обов'язки органу, що виконує рішення суду, щодо однієї із сторін (ст. 27 ГПК України), оскільки у даному випадку у такого органу відсутні власні права і законні інтереси, на які може вплинути рішення суду. Клопотання судом відхилене.

Позивачем заявлене клопотання про витребування у відповідача нормативного акту, який визначає організаційно-штатні зміни в підрозділах ДАІ УМВС України в Чернігівській області після 01.04.2014р. Клопотання відхилене судом, оскільки не вказано обставин, що перешкоджають його наданню з огляду на те, що представником позивача є адвокатське Бюро «Микола Піка і Партнери» в особі керуючого Бюро Піки М.Є. (ст. 38 ГПК України).

Враховуючи викладене, а також керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в

У позовних вимогах відмовити повністю.

Повне рішення складене 01.12.2014р.

Суддя Михайлюк С.І.

01.12.2014