Рішення

від 20.11.2014 по справі 200/5058/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6334/14 Справа № 200/5058/13 Головуючий у 1 й інстанції - Бібік М.М. Доповідач - Калиновський А.Б. Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Калиновського А.Б.

Суддів - Гайдук В.І., Єлізаренко І.А.

При секретарі - Півненко С.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу

представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення збитків та розірвання кредитного договору, -

встановила:

У квітні 2013 року ОСОБА_2, у відповідності до останніх уточнень, звернувся до суду із позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення збитків та розірвання кредитного договору. Посилався на те, що 20 березня 2008 року він, з метою придбання цінних паперів ВАТ «Центрметалургкоксохім» в формі простого векселя уклав з ТзОВ «Фінансова компанія «Гарант Інвест» договір доручення від 29 квітня 2008 року, у відповідності до якого він доручив компанії знайти на ринку цінних паперів відповідні векселі на суму номінальної вартості до 2000000 грн. за ціною не вище 50% їх номінальної вартості, та укласти від його імені та на його користь договір купівлі -продажу цінних паперів з його власником - продавцем. 17 липня 2008 року з метою отримання коштів для розрахунку за запланованою угодою купівлі-продажу цінних паперів, між ним та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту, у відповідності до якого банк зобов'язався надати йому кредит в формі кредитної лінії з лімітом в сумі 175000 доларів США та правом позичальника отримати кредит у вигляді одного траншу або декількох траншів, за письмовою заявою до банку із зазначенням бажаної суми траншу та дати його отримання.

Відповідно до його заяви від 17 липня 2008 року, банк надав йому перший кредитний транш в сумі 71040 доларів США шляхом зарахування коштів на його поточний рахунок. Готуючись до проведення остаточного розрахунку за договором купівлі - продажу, термін якого був встановлений до 18 листопада 2008 року, він звернувся до ПАТ «УкрСиббанк» за наступними траншами, проте йому повідомили, що наступні транші він може отримати вже під 25% річних, замість 15% річних, визначених умовами кредитного договору.

Крім того, із встановленої договором суми кредиту у розмірі 175000 доларів США, він отримав кредитні транші на загальну суму 77040 доларів США. 31 жовтня ним до відповідача було направлено вимогу виконати умови кредитного договору та надати три транші на загальну суму 70000 доларів США.

Однак, відповіді на вказані заяви банком надані не були, у зв'язку з чим станом на 01 лютого 2009 року, він був змушений сплатити продавцю штрафні санкції за прострочення остаточного розрахунку за період з 19 листопада 2008 року по 31 січня 2009 року за купівлею векселя, а саме пеню у розмірі 51800 грн.

16 березня 2011 року, він отримав від ПАТ «УкрСиббанк» листа з офіційною відмовою в наданні наступного траншу, з посиланням на порушення ним кредитної дисципліни.

Оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, ОСОБА_2 просив стягнути з нього на свою користь збитки у сумі 1701000 грн., що складаються із сплаченого завдатку у розмірі 315000 грн., часткової оплати за договором купівлі - продажу цінних паперів у розмірі 385000 грн., пені за період з 19 листопада 2008 року по 31 січня 2009 року в розмірі 51800 грн., упущеної вигоди у розмірі 950000 грн., а також розірвати договір про надання споживчого кредиту.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2014 року позов ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення збитків та розірвання кредитного договору - задоволено.

Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 700000 грн., пеню в сумі 51800 грн., упущену вигоду в сумі 950000 грн.: разом - 1701800 грн.

Договір про надання споживчого кредиту № 11372933000 від 17 липня 2008 року укладений між ПАТ УкрСиббанк» та ОСОБА_2 розірвано.

Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі - 3441 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі - 229,40 грн.

В апеляцiйнiй скарзi відповідач просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевiривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегiя суддiв вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних пiдстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд виходив з того, що банк необґрунтовано відмовив йому в наданні чергових траншів, у зв'язку з чим позивач не зміг своєчасно здійснити оплату за придбання цінних паперів (векселів), відповідно до умов договору купівлі - продажу цінних паперів від 18.07.2008 року, що є підставою для стягнення з відповідача збитків, упущеної вигоди та розірвання договору про надання споживчого кредиту від 17.07.2008 року, укладеного між сторонами.

З такими висновками суду погодитись не можна.

Як видно з матеріалів справи, на заяви ОСОБА_2 про надання чергових траншів від 28.10.2008 року АТ «УкрСиббанк» було надано письмову відповідь про тимчасове обмеження в кредитуванні, які встановлювалися національним Банком України , що була направлена на адресу позивача у порядку, передбаченому п.7.7 Договору про надання споживчого кредиту (а.с.100 т.1; а.с.180-181 т.2).

Статтею 66 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним Банком України у формі встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків, а також нагляду за діяльністю банків.

Так, відповідно до п.2 Постанови від 11.10.2008 року № 319 Правління НБУ «Про додаткові заходи щодо діяльності банків», банки було зобов'язано у сфері проведення активно-пасивних операцій з 13.10.2008 року обмежити здійснення активних операцій в обсягах, досягнутих кожним із них на цю дату та відмовитися від укладання договорів про відкриття кредитних ліній і надання інших безумовних кредитних зобов'язань.

Тобто, надання кредитів в іноземній валюті контрагентам, які не мають валютної виручки,обмежувалося обсягами заборгованості за ними, що склалася на цю дату.

Згідно ч. І ст.56 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для банків, незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Враховуючи зазначені положення, АТ «УкрСиббанк», виконуючи постанову Національного Банку України, тимчасово обмежив позичальника ОСОБА_2 в отриманні чергових траншів.

Крім цього умовами кредитного договору, а саме п.3.1.3 передбачено, що відповідно до ст..611 Цивільного кодексу України, Банк має право відмовити в наданні кредиту (частково або в повному обсязі), у разі порушення позичальником умов цього договору та/або настання будь-якої події, що може погіршити фінансовий стан позичальника та/або вплинути та його здатність або бажання виконувати власні зобов'язання за цим договором. Також, це право для Банка, як кредитодавця, прямо передбачено нормами ст.1056 Цивільного кодексу України.

26.03.2011 року Банком на чергове письмове звернення позичальника ОСОБА_2 № 133/220.06/59 від 31.01.2011 року було надано відповідь - 12-21/3730 від 16.03.2011 року про відмову у наданні чергових траншів у зв'язку з порушенням кредитної дисципліни в частині несвоєчасної сплати платежів, передбачених умовами кредитного договору.

Так, в період з січня по вересень 2011 року у позичальника існувала прострочена заборгованість по відсоткам, що стало підставою для відмови Банку у наданні позичальнику чергового траншу.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечувалися позивачем у судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є і таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи вбачається, що 08 листопада 2011 року позичальник ОСОБА_2 звернувся до АТ «УкрСиббанк» із заявою про зміну валюти за кредитним договором № 11372933000 від 17.07.2008 року, внаслідок чого 01 грудня 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 до договору про надання споживчого кредиту № 11372933000 від 17.07.2008 року, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди, що Банк зобов'язується надати, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії встановленої у базовій валюті, що дорівнює 1233738,44 грн.

Згідно умов вищевказаної додаткової угоди на дату її укладання позичальнику надано транш у національній валюті в розмірі 619188,29 грн.

Таким чином дії позичальника та банку 01 грудня 2011 року щодо укладення додаткової угоди свідчать про виконання сторонами зобов'язань за основним договором з урахуванням рекомендацій Національного Банку щодо кредитної політики банків та відсутність в свою чергу законних підстав для розірвання кредитного договору.

Розриваючи кредитний договір, укладений між сторонами, суд зазначені обставини справи та вимоги закону не врахував та помилково дійшов висновку щодо наявності підстав для його розірвання.

Стягуючи з відповідача на користь позивача збитки та упущену вигоду, суд дійшов висновку, що вони є наслідком невиконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором.

Такі висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, судом встановлено, що 17 липня 2008 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» ( назву змінено на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11372933000, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 175 000 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредиту, в порядку і на умовах, зазначених у договорі.

За умовами цього договору позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного траншу або декілька траншів, загальна сума яких не може перевищувати розміру суми кредиту, зазначеному у кредитному договорі, для чого надає Банку письмову заяву, в якій зазначає бажану суму траншу (в межах загальної суми кредиту та бажану дату його отримання).

Згідно п.п.1.5,1.4 договору про надання споживчого кредиту, кредит надавався позичальнику для його особистих потреб, а саме: на поточні потреби шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до умов Кредитного договору, позичальником ОСОБА_2 були отримані наступні транші: 17.07.2008 року в сумі 71040 дол. США та 07.10.2008 року в сумі 6000 доларів США.

Таким чином, внаслідок укладення Договору про надання споживчого кредиту № 372933000 між ОСОБА_2 та АТ «УкрСиббанк» виникли правовідносини, зміст яких відображено в ч. 1 ст.1054 ЦК України, згідно якої за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати и грошові кошти (кредит) позичальникові розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 180708/02 від 18.07.2008 року, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникли правовідносини, зміст яких відображено у ст. 655 ЦК України, якою встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому АТ «УкрСиббанк» не є стороною вказаних правовідносин, що виникли між сторонами Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 180708/02 від 18.07.2008р.

Договір купівлі-продажу цінних паперів , на який посилається позивач в обґрунтування свого позову та договір про надання споживчого кредиту від 17.07.2018 року були укладені незалежно один від одного, в жодному договорі відсутнє посилання на інший договір і виконуються ці договори незалежно один від одного. В матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують проведення оплати за договором купівлі-продажу цінних паперів саме за рахунок кредитних коштів (коштів, отриманих від АТ «УкрСиббанк»). Згідно анкети-завки на отримання кредиту, позичальником не зазначалося про цілі отримання кредиту, а саме: придбання цінних паперів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як зазначено вище умовами договору купівлі-продажу цінних паперів не встановлено будь- яких умов щодо виконання цього договору за рахунок кредитних коштів чи за рахунок будь-якої третьої особи, це також не випливає з суті зобов'язань, навпаки цивільним законодавством передбачено обов'язковість належного та особистого виконання зобов'язань незалежно від неможливості його виконання.

Тобто, позивач взяв на себе зобов'язання провести оплату за цінні папери на основі окремого договору купівлі-продажу цінних паперів та на умовах, які передбачених цим договором, а тому неотримання траншу кредитних коштів не звільняло його від обов'язку належного та своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів.

З урахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції, що внаслідок неотримання позивачем траншу кредитних коштів Банк зобов'язаний відшкодувати збитки за договором купівлі-продажу зроблені з порушенням зазначених вище норм матеріального права.

Крім того, у разі невиконання договору-купівлі продажу цінних паперів, відповідно до ст. 611 ЦК України, позивач міг ставити питання про його розірвання та про повернення сплачених на його виконання сум.

Проте, незважаючи на отримання відповіді банку про неможливість видачі чергового траншу, позивач не ставив питання про розірвання договору купівлі - продажу цінних паперів та повернення сплачених на його виконання сум.

Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа - зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 1166 ЦК єдиною підставою для цивільно-правової відпо відальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, так і вину заподіювача шкоди.

Доведення факту завдання реальних збитків та втрати доходів, які б особа могла отримати, якщо її право не було б порушено, а також причин ний зв'язок між цією шкодою та діями відповідача відповідно до статей 10, 60 ЦПК покладається на позивача.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може грунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК).

Судом у порушення статей 212- 214 ЦПК не звернуто увагу на те, що у позові не міститься належних та допустимих доказів наявності реаль них збитків, а також упущеної вигоди, яких позивач зазнав внаслідок дій відповідача.

Так, укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу цінних паперів із третьою особою не підтверджує наявність причинного зв'язку між діями відповідача та визначеною позивачем сумою збитків.

Натомість, позивачем не надано доказів, а судом не обгрунтовано як підставу покладення на Банк цивільно-правової відповідальності - наявність вини, протиправної поведінки та причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками.

Висновки суду про доведеність позивачем наявності збитків та упуще ної вигоди, спричинених унаслідок неправомірних дій відповідача, ґрунту ються на припущеннях, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК є непри пустимим.

Покладання на відповідача відповідальності у формі відшкодування збитків на здійснення свого права суперечить загалом принципам юридич ної відповідальності, що настає саме за порушення зобов'язань.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Так, позивач ОСОБА_2 просив стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» 950 000 грн. упущеної вигоди, при цьому такі посилання позивача є імовірними і ним при визначенні реальності не одержаних доходів не надано суду доказів вжиття заходів для їх одержання, які б підтверджували дані обставини та визначені Законом умови.

Суд не звернув уваги на доводи Банку про те, що у відношенні векселедавця за Договором купівлі-продажу цінних паперів від 18.07.2008 року, а саме: ВАТ «Центрметалургкоксохім» (код ЄДРПОУ 33302602) господарським судом Донецької області 28.10.2008 року була порушена справа про банкрутство № 27/16 Б та відкрита ліквідаційна процедура. Відповідно до ухвали господарського суду 27/16 б від 11.12.2008 року ВАТ «Центрметалургкоксохім» ліквідовано.

Тобто, висновок суду про можливе отримання вигоди в сумі 950000 гри. при пред'явленні його до оплати зроблений виключно на припущенні та спростовується тим, що векселедавець на момент придбання векселя був визнаний банкрутом, а в подальшому ліквідований.

Також, поза увагою суду залишено те, що позивач в позовній заяві, як обгрунтування отримання 950000 грн. доходу та упущеної вигоди, зазначав про його бажання в подальшому пред'явити вексель до оплати за його номінальну вартість, однак в уточненій позовній заяві він, як на підставу для розірвання кредитного договору вказував на те, що планував розрахуватись вказаним векселем за надані будівельно-ремонтні роботи.

За таких обставин ухвалене судом рішення не може вважатися законним й обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2014 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення збитків та розірвання кредитного договору відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: