Ухвала

від 25.11.2014 по справі к/9991/67985/11-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року м. Київ К/9991/67985/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддів:Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 4 липня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2011 року у справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці до Державного підприємства «Підприємство Вінницької установи виконання покарань Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,

в с т а н о в и л а :

У червні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. Просив стягнути заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за період з 1 квітня 2001 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 10 036 грн. 53 коп. (недоїмка - 7 057 грн. 62 коп. та пеня - 2 978 грн. 91 коп.) у строки, визначені законодавством.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що за результатами перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду, оформленої актом від 17 лютого 2011 року №63, встановлено наявність за відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за період з 1 квітня 2001 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 10 036 грн. 53 коп.

Також вказував на те, що відповідач здійснює свою діяльність з 11 квітня 2000 року, однак, до 29 червня 2004 року найменувався «Державне підприємство Вінницької тюрми №1 Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області». Ідентифікаційний код юридичної особи з 11 квітня 2000 року незмінний, що, на його думку, є підставою для стягнення з відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за вказаний період.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року, в задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом на підставі пункту 8.1 Інструкції, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36, проведено перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за період з 1 квітня 2001 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 63 від 17 лютого 2011 року.

В ході перевірки позивачем виявлено недоїмку по сплаті страхових внесків в сумі 7057 грн. 62 коп. та нараховано пеню в сумі 2978 грн. 91 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до положень статей 5, 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та пункту 3 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 12 липня 2007 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134, відповідач до 23 лютого 2011 року не мав статусу страхувальника, а тому, відповідно, не несе обов'язку щодо сплати заборгованості за вищевказаний період.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно положень статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 52 вказаного Закону страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону.

За порушення порядку використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання встановленої звітності, подання недостовірної звітності щодо страхових коштів, несвоєчасне інформування Фонду соціального страхування від нещасних випадків про річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт або виду діяльності підприємства страхувальник притягується до відповідальності згідно із законом.

Пунктом 2.1. постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» від 30 листопада 2010 року №31, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2010 року за № 1286/18581, встановлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за

загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на

1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36.

Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134, затверджено Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 вказаної Інструкції узяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням (місцем проживання) суб'єктів господарювання на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», не пізніше наступного робочого дня з дня фактичного отримання зазначених відомостей робочими органами виконавчої дирекції Фонду.

При цьому вносяться відповідні записи до журналу взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який ведеться в електронному вигляді за формою згідно додатком1.

Роботодавці - юридичні особи набувають статусу страхувальників у день узяття їх на облік робочими органами виконавчої дирекції Фонду.

При цьому вносяться відповідні записи до журналу обліку страхувальників (юридичних осіб) у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за формою згідно з додатком 2. Уведення інформації в автоматизовану базу даних страхувальників (реєстру платників страхових внесків) здійснюється на підставі відповідних записів у цьому журналі.

Із системного аналізу вищевказаних положень вбачається, що відповідальність за шкоду, заподіяну Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання обов'язків із страхування від нещасного випадку несе саме страхувальник, який набуває такого статусу з моменту узяття його на облік робочими органами виконавчої дирекції Фонду.

Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи Державне підприємство Вінницької тюрми №1 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (код за ЄДРПОУ 08679623) зареєстроване Реєстраційною палатою Вінницької міської ради 11 квітня 2000 року за № 2490144600010958.

Відповідно копії страхового свідоцтва №0201009644 Державне підприємство «Підприємство Вінницької установи виконання покарань Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області» взято на облік як платника страхових внесків з 17 грудня 2010 року.

Отже, саме з 17 грудня 2010 року відповідач набув статусу страхувальника та обов'язку сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки матеріали справи не містяться доказів на підтвердження набуття відповідачем статусу страхувальника до 17 грудня 2010 року, як і відсутні докази набуття такого статусу Державним підприємством Вінницької тюрми № 1 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 КАС України , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220 , 22 0-1, 223 , 224 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Тракало

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк