Ухвала

від 26.11.2014 по справі 6-24345св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем'яносова М.В., Ступак О.В.,

Коротуна В.М., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання недійсним договору, за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_10, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання недійсним договору, посилаючись на те, що між банком та ТОВ «Автопарк люкс» 24 серпня 2008 року був укладений кредитний договір, на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Автопарк люкс» за цим кредитним договором, між банком та іпотекодавцями ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 28 серпня 2008 року був укладений договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавці передали банку в іпотеку належне їм нерухоме майно - будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2009 року було визнано дійсним правочин, за яким ОСОБА_3 придбав зазначені будівлі та споруди у ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, і за ОСОБА_3 визнано право власності на спірні будівлі та споруди.

Згідно з договором купівлі-продажу від 22 вересня 2009 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вказані будівлі та споруди.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2009 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2009 року було скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати недійсним укладений 22 вересня 2009 року договір купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_3 не набув права власності на спірне нерухоме майно, у зв'язку з чим між відповідачами в подальшому договір купівлі-продажу є нікчемним, і крім того, ОСОБА_3, отримавши у власність спірне нерухоме майно, зобов'язаний був виконувати вимоги іпотечного договору та Закону України «Про іпотеки» та не мав права відчужувати нерухоме майно без відповідного на те дозволу іпотекодержателя, яким є позивач у справі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2014 року у задоволенні позову ПАТ «ВТБ Банк» відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «ВТБ Банк» задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 22 вересня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, посвідчений та зареєстрований у реєстрі правочинів за № 2518 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «ВТБ Банк» судові витрати по 43 грн 95 коп. з кожного.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_10 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд указував на те, що позивач згідно з договором іпотеки є іпотекодержателем спірного нерухомого майна, і його відчуження, як на користь ОСОБА_3, так і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відбулось з порушенням умов іпотечного договору та норм Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22 вересня 2009 року порушує права позивача, а тому підлягає визнанню недійсним.

З такими висновками апеляційного суду погодитися повністю не можливо.

Виходячи з вимог ст. 316 ЦПК України щодо змісту, рішення апеляційного суду повинно мати: мотивувальну частину із зазначенням мотивів зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлених судом першої інстанції обставин, а також обставин, встановлених апеляційним судом, і визначених відповідно до них правовідносин; назви, статті закону, на підставі якого вирішено справу; резолютивну частину із зазначенням висновку апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку апеляційного суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Проте рішення апеляційного суду зазначеним нормам процесуального права не відповідає.

Установлено, що 28 серпня 2008 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Автопарк люкс» укладено кредитний договір № 32/08В, згідно з умовами якого банк надав ТОВ «Автопарк люкс» кошти у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії в розмірі 3 198 000 доларів США зі сплатою 14 відсотків річних за користування кредитними коштами.

На забезпечення виконання умов укладеного кредитного договору 28 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 укладено іпотечний договір за умовами якого банку передано нерухоме майно, а саме будівлі та споруди, що знаходяться по АДРЕСА_1.

22 червня 2009 року між ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна. Цей договір купівлі-продажу було зареєстровано на Товарній біржі «Універсальна біржа нерухомості «Троїцька».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2009 року визнано дійсним правочин, укладений 22 червня 2009 року в формі біржового контракту в ході проведення торгів біржею «Універсальна біржа нерухомості «Троїцька», щодо купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1, та визнано за ОСОБА_3 право власності на вказане майно.

22 вересня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2009 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2009 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі ліквідації боржника вЂ' сторони основного зобов'язання вЂ' право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим. При цьому, ураховуючи імперативний характер норми п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, зазначення в договорі застави інших умов, за яких право застави у разі припинення основного зобов'язання залишається дійсним, слід вважати нікчемним.

Іпотека як вид застави припиняється в разі припинення основного зобов'язання (кредитного договору). Зважаючи на це, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-52цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник указує на те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2011 року в справі № 38/5005/15911/2011 порушено провадження в справі про банкрутство ТОВ «Автопарк Люкс», код ЄДРПОУ 33564568, у порядку, передбаченому ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2011 року в справі № 38/5005/15911/2011 ТОВ «Автопарк Люкс», код ЄДРПОУ 33564568, визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців, ліквідатором у справі призначено ініціюючого кредитора вЂ' фізичну особувЂ'підприємця ОСОБА_12

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2012 року в справі № 38/5005/15911/2011 затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ «Автопарк Люкс», ліквідовано юридичну особу - ТОВ «Автопарк Люкс», код ЄДРПОУ 33564568, (ухвалу залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 22 жовтня 2013 року в справі № 38/5005/15911/2011, окрім того, ухвалою від 05 лютого 2014 року відмовлено ПАТ «ВТБ Банк» у допуску справи до провадження Верховного Суду України).

Установлено, що матеріали справи містять докази на підтвердження викладеного в касаційній скарзі заявником.

Однак, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України на вказане уваги не звернув, не спростував доводи ОСОБА_3, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу (а. с. 40вЂ' 46 т. 4), не дослідив матеріали справи та не надав їм належної оцінки, а саме, якщо ТОВ «Автопарк Люкс» ліквідовано то чи припинилися зобов'язання за кредитним договором, укладеним між позивачем та товариством, оскільки якщо так, то це є підставою припинення іпотеки та не з'ясував, чи в такому разі порушуються права банку укладеним договором купівлі-продажу та чи може ставити банк питання про визнання недійсним цього договору, якщо зобов'язання припинені.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинно бути зазначено встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі його представника - ОСОБА_10 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна

Судді: М.В. Дем'яносов

В.М. Коротун

О.В. Ступак

С.В. Штелик