Рішення

від 24.11.2014 по справі 914/3808/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2014 р. Справа № 914/3808/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Україна ЛТД", м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", м. Жидачів Львівської області

про стягнення 166 745, 83 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: Дружинський А.С. - представник

від відповідача : не з'явився

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Україна ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про стягнення 166 745, 83 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.10.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.11.2014 р.

В судовому засіданні 10.11.2014 р. розгляд справи відкладено з підстав викладених у відповідній ухвалі.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях.

Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалі про порушення справи та про відкладення розгляду справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, отриманим відповідачем 31.10.2014 року.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс Україна ЛТД" звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про стягнення 166 745, 83 грн.

В обґрунтування позовних вимог, вказує на те, що 24.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімекс Україна ЛТД" (надалі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 24/07/2014 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язується поставити та передати (продати) відповідачу, в обумовлені сторонами строки, продукцію виробничо-технічного призначення (надалі-товар), а останній зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі та відповідно до вимог встановлених чинним законодавством України.

В пункті 4.7 договору сторони погодили, що при відвантаженні товару постачальник зобов'язаний надати покупцю рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну та сертифікати якості, а покупець зі згідно п. 4.8 договору зобов'язаний надати постачальнику доручення на отримання товару та оформити підписом видаткову накладну.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 138 720, 00 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною від 07.08.2014 р. № РН-0000091 та довіреністю на отримання цінностей від 07.08.2014 р. № 0473, виданою на ім'я Копинець І.В.

Згідно пунктів 5.1, 6.1.2 договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами передбаченими у рахунку-фактурі для кожної товарної партії. Оплата в розмірі 100 % суми, зазначеної в рахунку-фактурі від постачальника, здійснюється покупцем з відстроченням платежу на термін до 14 календарних днів, обчислювальних з календарної дати, зазначеної у рахунку-фактурі від постачальника.

Зважаючи на те, що відповідач грошові зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, 27.09.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 01 про погашення заборгованості в розмірі 138 720, 00 грн. в термін до 10 жовтня 2014 року. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи наведене, позивач, звертаючись до суду, у позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 138 720, 00 грн.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача, згідно з п. 7.3 договору пеню у розмірі 5 415, 78 грн., 10 % річних в розмірі 2 166, 30 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6 571, 75 грн. та згідно п. 7.3.1 договору 10 % штрафу у розмірі 13 872, 00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, згідно умов договору поставки від 24.07.2014 року № 24/07/2014, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 138 720, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною від 07.08.2014 р. № РН- 0000091.

Приписами ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 6.1.2 договору, оплата в розмірі 100 % суми, зазначеної в рахунку-фактурі від постачальника, здійснюється покупцем з відстроченням платежу на термін до 14 календарних днів, обчислювальних з календарної дати, зазначеної у рахунку-фактурі від постачальника.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 138 720, 00 грн.

Таким чином, сума основної заборгованості становить 138 720, 00 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначається в ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 договору сторонами передбачено, що у випадку затримки оплати покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму заборгованості з урахуванням: встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, також 10 % річних від суми простроченого платежу, а також пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені відбувається протягом усього строку прострочення покупцем по оплаті постачальнику за поставлений товар, а позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) за домовленістю сторін цього договору встановлюється строком 3 роки.

Згідно п. 7.3.1 договору, у випадку непогашення покупцем грошової заборгованості протягом 30 календарних днів та більше, з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов'язаний додатково сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Відповідно до вказаних пунктів договору позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 6 571, 75 грн., 10 % річних у розмірі 2 166, 30 грн., пеню у розмірі 5 415, 78 грн. та 10 % штрафу у розмірі 13 872 ,00 грн.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012р. №01-06/908/2012 роз'яснено про наступне. У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить законодавству.

Таким чином позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 5 415, 78 грн. та 10 % штрафу у розмірі 13 872, 00 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 6 571, 75 грн. та 10% річних в розмірі 2 166, 30 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст. 625 ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем не забезпечено явки повноважного представника в судові засідання, не подано доказів погашення боргу чи не заперечено позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в сумі 166 745, 83 грн.

Зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на нього повністю.

На підставі наведеного та керуючись ст. 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Фабрична, 4, код ЄДРПОУ 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Україна ЛТД" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 65-Д, код ЄДРПОУ 37333860) суму у розмірі 170 080, 75 грн. з них:

- 138 720, 00 грн. - основного боргу;

- 2 166, 30 грн. - 10 % річних;

- 6 571, 75 грн. - інфляційні втрати;

- 5 415, 78 грн. - пені;

- 13 872, 00 грн. - 10 % штрафу;

- 3 334, 92 грн. - судового збору.

3. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 28.11.2014 р.

Суддя Манюк П.Т.