Рішення

від 01.12.2014 по справі 918/1560/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 грудня 2014 р. Справа № 918/1560/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Дубнохміль"

про стягнення в сумі 17 755,66 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

В засіданні приймали участь:

від позивача : не з'явився

від відповідача : Петровський М.Й., паспорт НОМЕР_3 від 13.11.1997 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Дубнохміль»(надалі-відповідач) про стягнення 17 755,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

01.09.2012 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір про надання послуг комбайном (надалі-договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги комбайном по збиранню врожаю зернових.

Виконавець роботи, обумовлені договором, виконав, що підтверджується Актом виконаних робіт від 11.09.2012 року на суму 18 984,00 грн.

Однак замовник свої зобов'язання з оплати виконаних робіт в повному обсязі не виконав, сплативши 10 000,00 грн.

Крім того, позивач за несвоєчасне проведення розрахунків здійснив нарахування пені в розмірі 3 822,02 грн. та інфляційних в розмірі 1 988,19 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст. ст. 526, 610, 612, 625, 626, 629, 901,903 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 03.11.2014 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 10.11.2014 року.

13.11.2014 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній із заявленими позовними вимогами не погоджується з огляду на те, що між сторонами досягнуто домовленості про те, що розрахунки за виконані роботи будуть проведені відповідачем, починаючи з наступного року, виходячи з фінансових можливостей відповідача. Така домовленість досягнута в обмін на непред'явлення відповідачем до позивача претензії щодо якості виконаних робіт. 15.07.2013 року відповідачем сплачено 10 000,00 грн., решту суми - відповідач сплатить згідно з досягнутими домовленостями. Крім того, відповідач зазначає, що оскільки строк зобов'язання не визначений, а претензію, на яку посилається позивач, відповідач не отримував, отже підстав для стягнення суми заборгованості немає.

Ухвалою суду від 10.11.2014 року розгляд справи відкладено на 17.11.2014 року.

Ухвалою суду від 17.11.2014 року розгляд справи відкладено на 01.12.2014 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2012 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір про надання послуг комбайном (надалі-договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги комбайном по збиранню врожаю зернових (п. 1 договору).

За умовами п. 2 договору виконавець надає послуги комбайном марки Forthrit Е-514, використовуючи пальне замовника. Виконавець не вимагає відшкодування витрат, пов'язаних із ремонтом комбайнів під час проведення робіт по збиранню врожаю.

Згідно з п. 4 договору цей договір дійсний до закінчення жнив 2012 року.

Виконавець роботи, обумовлені договором, виконав, що підтверджується Актом виконаних робіт від 11.09.2012 року, відповідно якого виконавцем скошено і обмолочено 67,8 га на суму 18 984,00 грн.

Судом дана правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір підряду.

Так, ст. 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частинами 1, 2 ст. 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2012 року за участю голови правління, головного бухгалтера та обліковця відповідача, в присутності заступника начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації складено акт обстеження полів № 3, 6, 7, 8 після збирання врожаю зернових культур в ПрАТ "Дубнохміль". Згідно з актом власник комбайну від підпису відмовився. Вказаним актом встановлено, що потреба у проведенні обстеження виникла через низьку врожайність зернових культур (озима пшениця та викосуміш), на яких збирання проводилося залученим комбайном. При обстеженні виявлено, що після обмолоту на полях знаходиться багато збитих колосків та вимолоченого зерна. Зазначена частина колосків відійшла в солому. Таким чином, в результаті неякісного обмолоту втрати зерна становлять в межах 30%. Комісія вважає, що вартість врожаю, втраченого з вини незадовільної роботи комбайна, необхідно врахувати при проведенні взаєморозрахунків з ФОП ОСОБА_1

Згідно з ч. 1 ст. 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

У той же час в матеріалах справи немає жодних вимог (претензій) відповідача до позивача щодо якості виконаних робіт, їхнього двостороннього врегулювання, а також обґрунтованих розрахунків, на підставі яких має відбутися зменшення вартості виконаних робіт. Так само матеріали справи не містять досягнення між сторонами домовленостей щодо зміни строків оплати виконаних робіт.

Замовник зобов'язаний прийняти виконану роботу і розрахуватися з виконавцем таким чином: за кожен скошений і обмолочений гектар зернової культури 280 грн. після надання акта виконаних робіт (п. 3 договору).

У силу вимог ч.ч. 1-3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За ч.ч. 1, 2 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови , що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

З аналізу наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок замовника зі сплати підряднику обумовленої в договорі ціни в повному обсязі виникає після остаточної здачі йому результатів роботи.

Як зазначалося, 11.09.2012 року між сторонами складено та підписано акт виконаних робіт.

Судом встановлено, що всупереч умовам договору відповідач розрахунки за фактично виконані роботи у повному обсязі не здійснив, сплативши лише 10 000,00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 88 від 15.07.2013 року.

Отже, розмір основної суми заборгованості становить 8 984,00 грн.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 8 984,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. У задоволенні позовних вимог про стягнення 2 961,45 грн. основного боргу слід відмовити (11 945,45 грн. - 8 984,00 грн.).

Крім того, позивачем за неналежне виконання зобов'язань зі сплати вартості виконаних робіт нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 2 427,21 грн., 3% річних в розмірі 477,33 грн. та інфляційні в розмірі 56,91 грн. Загальна сума вимог станом на 15.07.2013 року, як стверджує у позовній заяві позивач, склала 21 945,45 грн. (18 984,00 грн.+477,33,+56,91 грн.+2 427,21 грн.).

При цьому позивач здійснював таке нарахування, починаючи з 11.09.2012 року по 15.07.2013 року, а отримавши часткове погашення заборгованості в розмірі 10 000,00 грн., здійснив його зарахування спочатку на погашення неустойки (пені) та відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а потім - в часткове погашення основної суми заборгованості. Як наслідок, сума основного боргу склала 11 945,45 грн.

На підтвердження факту нарахування 3% річних та інфляційних позивачем надано претензію від 27.06.2013 року, однак будь-яких доказів її направлення відповідачу в матеріалах справи немає.

Суд, оцінивши обґрунтованість обраного позивачем порядку проведених зарахувань, вважає його безпідставним, оскільки відсутні будь-які докази доведення до відповідача сум, нарахованих в якості пені, 3% річних та інфляційних, їх визнання останнім, судового рішення щодо їх стягнення (з перевіркою правильності проведеного розрахунку) тощо.

Враховуючи, що доказів їх обґрунтованого нарахування немає, отже немає підстав для їхнього першочергового погашення, як це зроблено відповідачем.

Крім того, таке зарахування проведено у тому числі на погашення пені, нарахованої як до дати здійснення відповідачем проплати в розмірі 10 000,00 грн. (в сумі 2 427,21 грн.), так і після, яка заявлена до стягнення в судовому порядку (в сумі 3 822,02 грн.).

Виходячи з вимог ст. 231 ГК України, ч. 2 ст. 551 ЦК України штрафні санкції застосовуються у випадках і в розмірі, передбачених законом або договором.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Зміст договору не містить умов про розмір та підстави нарахування пені, зокрема в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, так само як про такий розмір пені не йдеться у вимогах чинного законодавства, яке регулює підрядні зобов'язання.

Отже, підстави для нарахування пені відсутні, а отже відсутні підстави для її зарахування станом на 15.07.2013 року.

Також позивачем заявлено до стягнення в судовому порядку 3 822,02 грн. пені та 1 988,19 грн. інфляційних.

Як зазначалося, підстав для стягнення пені немає.

Щодо інфляційних, то згідно з розрахунком, долученим до матеріалів справи, останні розраховувалися на суму 11 945,00 грн. (відповідно до прямокутника, розміщеного з права від таблиці індексів інфляції) за період з 01.07.2013 року по 01.10.2014 року (відповідно до інформації, наведеної з права під таблицею індексів інфляції).

У силу вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних, нарахованих на суму боргу в розмірі 8 984,00 грн. за період з 01.07.2013 року по 01.10.2014 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для їхнього часткового задоволення, на суму 1 482,36 грн. (розрахунок додається).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в розмірі 8 984,00 грн. основного боргу та 1 482,36 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дубнохміль" (вул. Городня,14, м. Дубно, Рівненська область, 35600, код ЄДРПОУ 00858734) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 8 984,00 основного боргу, 1 482,36 грн. інфляційних та 1 077,02 грн. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 2 961,45 грн. основного боргу, 505,83 грн. інфляційних та 3 822,02 грн. пені відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 01.12.2014 року.

Суддя Андрійчук О.В.