Рішення

від 28.11.2014 по справі 911/4645/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2014 р. Справа № 911/4645/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ТОРГІВЛЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2»

про стягнення 15 310,18грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Чихірьов В.Л. (дов. б/н від 25.12.2013р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВА ТОРГІВЛЯ» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» (далі - відповідач) про стягнення 15 310,18грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № 89 від 25.01.2014р., № 90 від 27.01.2014р., № 101 від 30.01.2014р., № 128 від 06.02.2014р., № 257 від 07.03.2014р. згідно договору поставки № 2154 від 24.01.2014р., товар.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки № 2154 від 24.01.2014р. товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2014р. порушено провадження у справі № 911/4645/14, розгляд справи призначено на 14.11.2014р.

10.11.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 24994/14 від 10.11.2014р.), згідно якого останній просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, який прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2014р. розгляд справи відкладено на 28.11.2014р.

У судовому засіданні 28.11.2014р. представник позивача підтримав позов.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Представник відповідача в судове засідання 28.11.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВА ТОРГІВЛЯ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЙ - 2» (Покупець) укладено договір поставки № 2154, згідно якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити товари згідно з замовленнями покупця (Додаток № 1 «Бланк замовлення») та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину договору, на умовах договору.

Згідно п. 3.3. договору покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 9 договору протягом терміну платежу, зазначеного у пункті 1.1. Додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50грн., та що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця, яка вказана в статті 9.

Договір укладений строком до 31 грудня 2014 року. Строк дії договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію (п. 8.1. договору).

24.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВА ТОРГІВЛЯ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЙ - 2» (Покупець) укладено додаток № 3 до договору поставки № 2154 від 24.01.2014р., пунктом 1.1. якого передбачено, що покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 21 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця, яка вказана в статті 9 протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки. Якщо постачальник не надасть рахунки та накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

На виконання п. 1.1. договору поставки № 2154 від 24.01.2014р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 84 554,98грн., що підтверджується видатковими накладними № 89 від 25.01.2014р. на суму 34 397,44грн., № 90 від 27.01.2014р. на суму 35 388,85грн., № 101 від 30.01.2014р. на суму 9 785,15грн., № 128 від 06.02.2014р. на суму 3 215,88грн., № 257 від 07.03.2014р. на суму 1 767,66грн. (а.с. 44-48 ), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Крім того, суд встановив, що відповідачем позивачу повернуто товар на загальну суму 41 791,38грн., що підтверджується накладними на повернення № 2135 від 20.05.2014р. на суму 23 067,36грн., № 2136 від 20.05.2014р. на суму 5 570,20грн., № 2575 від 22.05.2014р. на суму 816,18грн., № 2576 від 22.05.2014р. на суму 12 337,64грн. (а.с. 52-55), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Судом також встановлено, що позивачем були зараховані в рахунок погашення заборгованості зустрічні вимоги відповідача на загальну суму 4 515грн., зокрема: згідно актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 634 від 28.01.2014р. на суму 3 100грн., № 1845 від 28.02.2014р. на суму 1 200грн., № 3274 від 31.03.2014р. на суму 215грн. (а.с. 49-51), підписаних і скріплених печатками обох сторін договору.

29.05.2014р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2905/14-1 щодо сплати грошових коштів № 2905/14-1 від 29.05.2014р. (а.с. 56)

Гарантійним листом від 08.07.2014р. (а.с. 59) відповідач визнав суму боргу в розмірі 25 310,18грн.

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 1.1. додатку № 3 до договору поставки № 2154 від 24.01.2014р. та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши позивачу 20 000грн., що підтверджується довідкою ПАТ «ОТП Банк» № 019-2/2001 від 13.11.2014р. (а.с. 74), решту боргу у розмірі 15 310,60грн. не сплатив, що підтверджується банківською довідкою ПАТ «ОТП Банк» № 019-2/2001 від 13.11.2014р. (а.с. 74) та не спростовано відповідачем, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткових накладних № 89 від 25.01.2014р., № 90 від 27.01.2014р., № 101 від 30.01.2014р., № 128 від 06.02.2014р., № 257 від 07.03.2014р. згідно договору поставки № 2154 від 24.01.2014р. згідно договору поставки № 2154 від 24.01.2014р., товар склав 15 310,18грн.

Предметом позову є вимоги про стягнення 15 310,18грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № 89 від 25.01.2014р., № 90 від 27.01.2014р., № 101 від 30.01.2014р., № 128 від 06.02.2014р., № 257 від 07.03.2014р. згідно договору поставки № 2154 від 24.01.2014р., товар.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 2154 від 24.01.2014р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 84 554,98грн., що підтверджується видатковими накладними № 89 від 25.01.2014р. на суму 34 397,44грн., № 90 від 27.01.2014р. на суму 35 388,85грн., № 101 від 30.01.2014р. на суму 9 785,15грн., № 128 від 06.02.2014р. на суму 3 215,88грн., № 257 від 07.03.2014р. на суму 1 767,66грн. (а.с. 44-48), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідачем позивачу повернуто товар на загальну суму 41 791,38грн., що підтверджується накладними на повернення № 2135 від 20.05.2014р. на суму 23 067,36грн., № 2136 від 20.05.2014р. на суму 5 570,20грн., № 2575 від 22.05.2014р. на суму 816,18грн., № 2576 від 22.05.2014р. на суму 12 337,64грн. (а.с. 52-55), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; позивачем були зараховані в рахунок погашення заборгованості зустрічні вимоги відповідача на загальну суму 4 515грн., зокрема: згідно актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 634 від 28.01.2014р. на суму 3 100грн., № 1845 від 28.02.2014р. на суму 1 200грн., № 3274 від 31.03.2014р. на суму 215грн. (а.с. 49-51), підписаних і скріплених печатками обох сторін договору; відповідач свій обов'язок, передбачений п. 1.1. додатку № 3 до договору поставки № 2154 від 24.01.2014р. та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши позивачу 20 000грн., що підтверджується довідкою ПАТ «ОТП Банк» № 019-2/2001 від 13.11.2014р. (а.с. 74), решту боргу у розмірі 15 310,60грн. не сплатив, що підтверджується банківською довідкою ПАТ «ОТП Банк» № 019-2/2001 від 13.11.2014р. (а.с. 74) та не спростовано відповідачем, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткових накладних № 89 від 25.01.2014р., № 90 від 27.01.2014р., № 101 від 30.01.2014р., № 128 від 06.02.2014р., № 257 від 07.03.2014р. згідно договору поставки № 2154 від 24.01.2014р. згідно договору поставки № 2154 від 24.01.2014р., товар склав 15 310,18грн.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення 15 310,18грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № 89 від 25.01.2014р., № 90 від 27.01.2014р., № 101 від 30.01.2014р., № 128 від 06.02.2014р., № 257 від 07.03.2014р. згідно договору поставки № 2154 від 24.01.2014р. згідно договору поставки № 2154 від 24.01.2014р., товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо безпідставності позовних вимог з огляду на те що позивач не вчинив дії, які випливають із суті зобов'язання та передбачені п. 3.3 договору, а саме: не надав відповідачу рахунки на оплату за поставлений товар, оскільки відповідачем спірні видаткові накладні підписані та скріплені печаткою відповідача, а борг за поставлений на підставі спірних накладних товар частково сплачений відповідачем, що підтверджує визнання відповідачем факту прийняття спірного товару, а відтак у відповідача виникає обов'язок по оплаті спірних товарів на підставі ст. 692 ЦК України.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 15 310,18грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № 89 від 25.01.2014р., № 90 від 27.01.2014р., № 101 від 30.01.2014р., № 128 від 06.02.2014р., № 257 від 07.03.2014р. згідно договору поставки № 2154 від 24.01.2014р., товар є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» (09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Леніна, буд. 22; ідентифікаційний код 35231874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ТОРГІВЛЯ» (03040, м. Київ, Голосіївський район, вул. Деміївська, буд. 35-Б; ідентифікаційний код 37487498) 15 310 (п'ятнадцять тисяч триста десять гривень) 18 коп. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № 89 від 25.01.2014р., № 90 від 27.01.2014р., № 101 від 30.01.2014р., № 128 від 06.02.2014р., № 257 від 07.03.2014р. згідно договору поставки № 2154 від 24.01.2014р., товар та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 02.12.2014р.

Суддя П.В.Горбасенко