Постанова

від 21.11.2014 по справі 806/4440/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2014 року м. Житомир

справа № 806/4440/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Семенюк М.М.,

з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,

представника позивача Дубенчука М.В.,

представників відповідача Чернюка О.В., Наконечної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Нафтохім" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000742202 від 25.06.2014 року та № 0001332202 від 17.09.2014 року,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0000742202 від 25.06.2014 року та № 0001332202 від 17.09.2014 року.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачу під час перевірки були надані всі необхідні документи щодо підтвердження отримання від ТОВ "Ярмарк Трейд", ТОВ "Камфод Єстейд" товарно-матеріальних цінностей та використання їх в господарській діяльності підприємства.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав повністю та просив його задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.215-219).

Проаналізувавши досліджені докази у сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з висновків акту від 06.06.2014 року № 764/22-01/38115664 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ ВО "НАФТОХІМ" (код за ЄДПРОУ 38115664) по питанню дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ "Ярмак Трейд" (код за ЄДРПОУ 38517816) та ТОВ "Камфод Єстейт" (код за ЄДРПОУ 38824242) за період з 01.05.13р. по 30.11.13р." (а.с.253-268), перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Нафтохім" п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкових зобов'язань у сумі 9996,00 грн. (із розрахунку визначення податку на додану вартість, який було включено до податкового кредиту) та завищено податковий кредит на суму 128255,00 грн., що призвело до заниження платником ПДВ на суму 118259,00 грн.

На підставі акту від 06.06.2014 року № 764/22-01/38115664 Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області 25.06.2014 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000742202 (а.с.29), яким Товариству з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Нафтохім" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 147824,00 грн. (за основним платежем - 118259 грн., за штрафними санкціями - 29565 грн.).

На вказане податкове повідомлення-рішення Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Нафтохім" до Головного управління Міндоходів у Житомирській області було подано скаргу № 45 від 09.07.2014 року.

Відповідно до висновків акту від 02.09.2014 року № 1158/22-01/38115664 "Про результати позопланової виїзної документальної перевірки ТОВ ВО "НАФТОХІМ" (код за ЄДРПОУ 38115664) з розгляду питань, викладених у скарзі від 09.07.2014р. № 45 (вхідний номер № 156/Т-С від 10.07.2014 року, поданій до Головного управління Міндоходів у Житомирській області" (а.с.36-43), перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Нафтохім" п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкових зобов'язань у сумі 7536,00 грн. за листопад 2013 року та завищено податковий кредит на суму 128255,00 грн., що призвело до заниження платником ПДВ на суму 120719,00 грн.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 05.09.2014 року № 12446/Т-С/10-205 (а.с.30-34) про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення № 0000742202 від 25.06.2014 року залишено без змін та додатково збільшено основний платіж з податку на додану вартість на 2460 грн. та штрафну (фінансову) санкцію на 615 грн.

17 вересня 2014 року Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001332202 (а.с.44), яким Товариству з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Нафтохім" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3075,00 грн. (за основним платежем - 2460 грн., за штрафними санкціями - 615 грн.).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про відсутність поставок товарів від ТОВ "Ярмак Трейд" та ТОВ "Камфод Естейт" до ТОВ ВО "Нафтохім", відповідно за травень-червень 2013 року і листопад 2013 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також відображених відповідачем в актах перевірок від 06.06.2014 року № 764/22-01/38115664 та від 02.09.2014 року № 1158/22-01/38115664 суджень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Враховуючи викладене вище, є існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній у податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням зі сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту; пункт 44.2, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу; пункт 44.3, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1. цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її не подання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закона України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до Договору поставки № 11/05 від 22.05.2013 року та Специфікацій №№ 1-7 до нього (а.с.46-50), Договору поставки № 17/06 від 25.06.2013 року та Специфікації № 1 до нього (а.с.61-62) ТОВ "Ярмак Трейд" (Постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ ВО "Нафтохім" (Покупець) обладнання, найменування, кількість та ціна якого визначаються специфікаціями (п. 4.4 Договорів - разом з обладнанням Постачальник передає покупцю товаросупроводжувальні документи, видаткову накладну, копію сертифіката відповідності на котел (при його наявності), податкову накладну, рахунок-фактуру та технічний паспорт з відповідною гарантією), а Покупець прийняти (п.4.5 Договорів - при отриманні обладнання Покупець зобов'язаний передати Постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, підписану уповноваженою особою та скріпленою печаткою покупця, повернути один екземпляр видаткової накладної, які мають бути скріплені печаткою покупця та підписані особою, вказаною у виданій Покупцем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей) та оплатити обладнання (п. 3.1 Договорів - розрахунки за обладнання Покупець проводить на підставі виставлених Постачальником рахунків-фактур); право власності на обладнання переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі обладнання покупцю, яким є підписання повноважним представником Покупця (вказаним у виданій покупцем Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей) видаткової накладної, яка має бути скріплена печаткою Покупця, або підписання представником перевізника товаро-транспортної накладної (пункт 4.6 договорів); приймання товару здійснюється Покупцем відповідно до Інструкцій затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 із змінами та доповненнями (пункти 4.7, 4.8 Договорів).

На підтвердження господарських операцій за цими договорами ТОВ ВО "Нафтохім" були надані під час перевірок видаткові накладні № 291 від 29.05.2013 року на суму 177090,00 грн., в т.ч. ПДВ 29515,00 грн., № 295 від 07.06.2013 року на суму 234840,00 грн., в т.ч. ПДВ 39140,00 грн., № 737 від 27.06.2013 року на суму 48600,00 грн., в т.ч. ПДВ 8100,00 грн., податкові накладні №№ 291-297 від 22.05.2013 року, № 737 від 26.06.2013 року та виписки із банку про проведені розрахунки.

Як вбачається з Договору поставки № 24/11 від 14.11.2013 року та Специфікації № 1 до нього (а.с.64-65), Договору поставки № 25/11 від 28.11.2013 року та Специфікацій № 1-2 до нього (а.с.68-70) ТОВ "Камфод Естейт" (Постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ ВО "Нафтохім" (Покупець) обладнання, найменування, кількість та ціна якого визначаються специфікаціями (п. 4.4 Договорів - разом з обладнанням Постачальник передає покупцю товаросупроводжувальні документи, видаткову накладну, копію сертифіката відповідності на котел (при його наявності), податкову накладну, рахунок-фактуру та технічний паспорт з відповідною гарантією), а Покупець прийняти (п.4.5 Договорів - при отриманні обладнання Покупець зобов'язаний передати Постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, підписану уповноваженою особою та скріпленою печаткою покупця, повернути один екземпляр видаткової накладної, які мають бути скріплені печаткою покупця та підписані особою, вказаною у виданій Покупцем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей) та оплатити обладнання (п. 3.1 Договорів - розрахунки за обладнання Покупець проводить на підставі виставлених Постачальником рахунків-фактур); право власності на обладнання переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі обладнання покупцю, яким є підписання повноважним представником Покупця (вказаним у виданій покупцем Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей) видаткової накладної, яка має бути скріплена печаткою Покупця, або підписання представником перевізника товаро-транспортної накладної (пункт 4.6 договорів); приймання товару здійснюється Покупцем відповідно до Інструкцій затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 із змінами та доповненнями (пункти 4.7, 4.8 Договорів).

На підтвердження господарських операцій за цими договорами ТОВ ВО "Нафтохім" були надані під час перевірок видаткові накладні № 209 від 15.11.2013 року на суму 195000,00 грн., в т.ч. ПДВ 32500,00 грн., № 413 від 29.11.2013 року на суму 59976,00 грн., в т.ч. ПДВ 9996,00 грн., № 414 від 29.11.2013 року на суму 54024,00 грн., в т.ч. ПДВ 9004,00 грн., податкові накладні № 209 від 14.11.2013 року, №№ 413, 414 від 28.11.2013 року та виписки із банку про проведені розрахунки.

У видаткових накладних, всупереч ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не вказані посади та прізвища осіб, які отримували обладнання, відсутнє посилання на довіреність, якими цим особам надано Покупцем право отримувати обладнання, в накладних з ТОВ "Ярмак Трейд" відсутні прізвища та підпис особи, яка відпустила товарно-матеріальні цінності, у зв'язку з чим суд вважає, що таки накладні, при відсутності інших, передбачених договорами документів, не можуть свідчити про отримання позивачем від ТОВ "Ярмак Трейд" та ТОВ "Камфод Естейт" товарно-матеріальних цінностей.

Суд звертає увагу, що інших документів, крім зазначених вище, на підтвердження господарських операцій за договорами поставки № 11/05 від 22.05.2013 року, № 17/06 від 25.06.2013 року, № 24/11 від 14.11.2013 року, № 25/11 від 28.11.2013 року позивачем не було надано і суду, хоча, відповідно до умов цих договорів, у ТОВ ВО "Нафтохім" повинні бути в наявності рахунки-фактури, товаросупроводжувальні документи та інше.

ТОВ ВО "Нафтохім" не надано актів прийому-передачі товарів за кількістю і якістю, будь-яких первинних документів, в яких зафіксовано реєстраційні номери документів по якості та актів фактичної наявності продукції, документів дозвільного характеру, які підпадають під визначення сертифікатів відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності або декларації про відповідність, обов'язок ведення яких передбачено Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 із змінами та доповненнями (надалі по тексту - Інструкція № П-6, № П-7), визначено в частині 2 статті 662 Цивільного кодексу України.

Інструкціями № П-6 та № П-7 встановлено основні вимоги стосовно оформлення первинних документів, згідно з якими передається відповідна продукція (п. 2, п. 3, п. 4, п. 6, п. 7-14), в яких відповідно до вимог Інструкції № П-7 та статті 13 Закону України "Про підтвердження відповідності" зазначено реєстраційні номери сертифікатів відповідності.

Відповідно до п. 2 Інструкції № П-6 при поставці товарів і створення умов для своєчасного та правильного приймання отримувач, відправник (постачальник) зобов'язаний дотримуватись:

а) суворого дотримання встановлених правил пакування і затарювання продукції, маркування і опломбовування окремих місць;

в) чіткого і правильного оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичній якості та комплектності її.

Пунктом 12 Інструкції № П-6 визначено, що приймання продукції по кількості проводиться по чітко і ясно оформлених відпускних і розрахункових, транспортних та супровідних документів (рахунок-фактура, специфікації, акт приймання-передачі, описи, пакувальні ярлики, інші) постачальника або виробника. У випадку відсутності таких документів, складається акт про фактичну наявність продукції за участю представників, визначених п. 17, п. 18, п. 20-22 Інструкції № П-6 по формі, передбаченій п. 25 Інструкції № П-6, при цьому в акті зазначаються які супровідні документи відсутні.

Відповідно до п.2 Постанови Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", виробник (відправник) зобов'язаний забезпечити чітке і правильне оформлення документів, що підтверджують якість продукції і її комплектність (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість тощо), відвантажувальних і розрахункових документах, відповідність вказаних у них даних про якість і комплектність продукції фактичній якості та її комплектності; своєчасне направлення документів, що підтверджують якість і комплектність продукції, покупцю. Ці документи надсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено основними чи особливими умовами договору поставки, іншими зобов'язаннями для сторін правилами чи договором.

Позивачем не надано ані до перевірки, ані під час судового розгляду справи, доказів на підтвердження факту прийняття товару за кількістю і якістю у відповідності до вимог Інструкцій №№ П-6 та П-7, що прямо передбачено умовами пунктів 4.7, 4.8 договорів поставки, як і не надано доказів передачі начебто отриманих від ТОВ "Ярмак Трейд" та ТОВ "Камфод Естейт" товарно-матеріальних цінностей іншим підприємствам, які за замовленням ТОВ ВО "Нафтохім" виготовляли обладнання, реалізоване позивачем, про що вказував його представник, як на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій та неправомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Позивач стверджує про те, що товар, отриманий від контрагентів ТОВ "Ярмак Трейд" та ТОВ "Камфод Естейт" в подальшому було реалізовано. Водночас, як свідчать матеріали справи, документи, що підтверджують операції руху товару, бухгалтерські регістри, що підтверджують відображення операцій з даним товаром в бухгалтерському обліку підприємства, не надано як до перевірок, так і до суду.

Слід зазначити, що документальне оформлення операцій руху запасів регламентується Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року N 2 відповідно до статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Методичні рекомендації №2).

Так, відповідно до приписів (п. 3.1., п.3.2., п.3.6., п.3.8., п.3.12., п.3.13., п.3.14.) Методичних рекомендацій №2 надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади, а саме:

надходження на склад запасів власного виробництва (готової продукції, напівфабрикатів, допоміжних матеріалів) оформлюються накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма М-11, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 N 193),

приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером,

якщо запаси надійшли на підприємство без товаросупроводжувальних документів, то складається акт про приймання матеріалів або комерційний акт (у разі, якщо такі запаси надійшли залізницею),

для внутрішнього переміщення запасів, їх відпуску виробничим підрозділам та іншим структурним підрозділам підприємства, що розташовані на іншій, ніж підрозділ, що їх відпускає, території, використовується накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів,

для оформлення вибуття запасів, відпуск у виробництво яких здійснюється на основі встановлених лімітів, застосовуються лімітно-забірні картки (форми М-8, М-9, затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 N 193).

Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, Методичними рекомендаціями №2 регламентується ведення обліку і контролю наявності та руху запасів в місцях їх зберігання та у виробництві (п.4.3, п.4.4,, п.4.5, п.4.7. п.4.8), а саме;

приймання, зберігання, відпуск та облік запасів в місцях їх зберігання здійснює матеріально відповідальна особа,

керівник підприємства відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" затверджує перелік посадових осіб, яких наділяє правом підписувати документи на отримання та відпуск з місць зберігання запасів, давати дозвіл на вивезення запасів з підприємства та отримання їх від інших підприємств,

матеріально відповідальними особами у місцях зберігання запасів ведеться кількісний облік руху запасів (крім підприємств, які застосовують метод ціни продажу)

при прийманні запасів матеріально відповідальна особа проводить перевірку відповідності запасів асортименту, кількості, вазі, обсягу площі і якості, які зазначені у супровідних документах,

облік запасів на складі може здійснюватися із застосуванням картки складського обліку матеріалів (форма М-12, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 N 193), які оформляються матеріально відповідальною особою в одному примірнику на основі первинних документів у відповідності з номенклатурою запасів.

Бухгалтерська служба відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" забезпечує дотримання правил ведення обліку запасів на складі та в інших місцях зберігання запасів в терміни, встановлені керівником (власником) підприємства.

Бухгалтерська служба здійснює бухгалтерський облік запасів згідно з п.5.1., 5.2., 5.3., 5.4., 5.10. Методичних рекомендацій №2, а саме:

перевіряються одержані первинні документи за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів, відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників та правильність арифметичних підрахунків,

після перевірки первинних документів складаються облікові регістри аналітичного та синтетичного обліку. Для цього, зокрема, можуть застосовуватися облікові регістри, затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.12.2000 N 356 "Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку" та від 25.06.2003 N 422 "Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами",

аналітичний облік запасів ведеться у розрізі місць зберігання, матеріально відповідальних осіб та видів запасів,

синтетичний облік наявності та руху запасів здійснюється в грошовій одиниці України на рахунках обліку запасів за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцією про його застосування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291, за спрощеним Планом рахунків бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 N 186,

вартість готової продукції, товарів, виробничих запасів тощо, що відвантажені, до переходу від підприємства покупцеві ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на них, а також вартість запасів, які передані підприємством на відповідальне зберігання, комісію, переробку (давальницька сировина), відображаються на окремих субрахунках рахунків обліку відповідних запасів.

ТОВ ВО "Нафтохім" не надано документів щодо внутрішнього переміщення зазначених товарів, документів щодо їх використання, регістрів бухгалтерського обліку, що свідчать про відображення в бухгалтерському обліку операцій оприбуткування, переміщення та використання товарів оформлених як поставка від контрагентів ТОВ "Ярмак Трейд" та ТОВ "Камфод Естейт", в зв'язку з чим не підтверджується використання таких товарів в межах господарської діяльності ТОВ ВО "Нафтохім".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, суд зазначає, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, за наслідками яких підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 120719,00 грн. повністю підтверджені матеріалами справи та зібраними під час судового розгляду справи доказами.

Враховуючи, що під час розгляду справи в суді встановлено факт допущення позивачем виявлених під час перевірки порушень вимог ст.198 Податкового кодексу України за наслідками здійснення господарських операцій із контрагентами - ТОВ "Ярмак Трейд" та ТОВ "Камфод Естейт", суд приходить до висновку про правомірність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а отже позовні вимоги про його скасування задоволенню не підлягають.

Враховуючи відмову в задоволенні позову та приписи ст.ст. 87, 94 КАС України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", з позивач належить стягнути на користь Державного бюджету України судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 2716,17 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Нафтохім" на користь Державного бюджету України судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 2716,17 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 26 листопада 2014 р.