Постанова

від 24.11.2014 по справі 823/3143/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 року справа № 823/3143/14

м. Черкаси

12 год. 10 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Рахліній В.В.,

за участю:

представників позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудгарант» Білоглазенко Г.П., Кирмана О.Д., Швець Л.О. - за довіреностями,

представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області Савенко Ю.Н. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудгарант» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ТОВ «Інтербудгарант», в якому останній просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.06.2014р. № 0001822301 про донарахування податку на додану вартість в сумі 33588,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8397,00грн. та № 0001832301 про донарахування податку на прибуток в сумі 4963,00грн.

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що в листопаді та жовтні 2011р. ТОВ «Інтербудгарант» мало взаємовідносини з ТОВ «Агрохімпостач - 2003» та ТОВ «АТЗ - Сервіс», а саме були укладені договори на виконання робіт та надання послуг. Умови зазначених договорів сторонами були виконані в повному обсязі, що підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, відображеними у податковій звітності позивача, в зв'язку з чим твердження ДПІ у м. Черкасах щодо фіктивності господарських операцій між зазначеними підприємствами, позивач вважає хибним, оскільки такі твердження ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу та не підтверджуються належними доказами. Додаткового наголосив, що використання податковим органом під час складання акту перевірки позивача від 17.06.2014р. № 208/23-01-22-06/36299818 (на підставі якого прийнято оскаржувані повідомлення-рішення) інформації щодо порушення кримінальних проваджень за ст. 205 КК України відносно посадових осіб його контрагентів, вироку суду, пояснень гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 є безпідставним та незаконним, оскільки висновки податкового органу в акті перевірки мають ґрунтуватися виключно на аналізі бухгалтерських та податкових документах підприємства, яке перевіряється.

В судовому засіданні представники позивача підтримали адміністративний позов та просили повністю задовольнити вимоги ТОВ «Інтербудгарант».

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову товариства заперечувала повністю з підстав викладених у запереченні та просила суд залишити його без задоволення, наголосивши, що господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами постачальниками: ТОВ «Агрохімпостач - 2003» та ТОВ «АТЗ - Сервіс» носять фіктивний характер, а отже є нікчемними (бухгалтерські документи не мають сили первинних, а господарські відносини є фактично такими, що не відбулись). Свої твердження представник відповідача мотивує тим, що відповідно до матеріалів досудового розслідування, які перебувають у провадженні слідчого управління ФР ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київської області встановлено, що засновником та керівником ТОВ «Агрохімпостач - 2003» з 18.04.2011р. є гр. ОСОБА_6, яка у наданих слідчому поясненнях зазначила, що немає ніякого відношення до діяльності зазначеного товариства, жодних документів первинного бухгалтерського обліку не підписувала, товарів контрагентам покупцям не поставляла, а грошей не отримувала (згідно з ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.05.2014р. у справі № 359/4281/14-к, встановлено, що гр. ОСОБА_6 вчинила злочин передбачений ч. 1 ст. 205 КК України). Також, досудовим розслідуванням встановлено, що гр. ОСОБА_6 була виписана довіреність на ім'я гр. ОСОБА_7 для ведення ним фінансово-господарської діяльності товариства. Проте, за інформацією Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області гр. ОСОБА_7 з 2008 року перебуває в розшуку у зв'язку з зникненням безвісті. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «АТЗ - Сервіс» вказала, що у відповідності до вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2013р. у справі № 359/8722/13-к гр. ОСОБА_5, який з 27.07.2011р. був засновником та керівником вказаного товариства визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності. З урахуванням вищевказаних обставин, зазначила представник відповідача, висновки акту перевірки ТОВ «Інтербудгарант» є правомірними та обґрунтованими, а прийняті на підставі них повідомлення-рішення такими, що не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербудгарант» зареєстроване, як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 19.01.2009р., за ідентифікаційним кодом - 36299818 (а.с.24).

Посадовими особами ДПІ у м. Черкасах була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інтербудгарант» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Агрохімпостач - 2003» за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р., та з ТОВ «АТЗ - Сервіс» за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р., про що складено акт від 17.06.2014р. № 208/23-01-22-06/36299818 (а.с.14-22).

Висновками вказаного акту перевірки були встановлені наступні порушення:

- п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток за VI квартал 2011р. на суму 4963,00грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2011р. на суму 5667,00грн., та за листопад 2011р. на суму 27921,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Інтербудгарант» в періоді, який перевірявся (жовтень, листопад 2011р.) мало взаємовідносини з ТОВ «Агрохімпостач - 2003» та з ТОВ «АТЗ - Сервіс».

ТОВ «Інтербудгарант» було укладено договір № 246 від 01.10.2011р. з ПП «Пілад» про надання послуг (а.с.49). У відповідності до умов вищевказаного договору, ПП «Пілад» (орендодавець) надає, а ТОВ «Інтербудгарант» (орендар) приймає у строкове платне користування будівельне риштування та інструмент. Додатковою угодою до договору № 246 від 01.10.2011р. про передачу прав та обов'язків від 31.10.2011р. (а.с.51) укладеною між ПП «Пілад», ТОВ «Агрохімпостач - 2003» та ТОВ «Інтербудгарант» було передано право вимоги за договором № 246 від 01.10.2011р. від ПП «Пілад» до ТОВ «Агрохімпостач - 2003», який з моменту підписання вказаного договору став підрядником позивача.

Судом встановлено, що позивачем були укладені також договори з ТОВ «АТЗ - Сервіс»:

- договір оренди обладнання № АТЗ 01 від 01.11.2011р. (а.с.64-66), у відповідності до якого ТОВ «Інтербудгарант» (орендар) приймає у строкове платне користування від ТОВ «АТЗ - Сервіс» (орендодавця) майно - будівельне риштування та інструмент для виконання будівельних робіт терміном один рік, з моменту прийняття об'єкту, який орендується;

- договір будівельного підряду № 11 від 01.11.2011р. (а.с.70-72). За умовами вказаного договору ТОВ «Інтербудгарант» (замовник) доручає, а ТОВ «АТЗ - Сервіс» (підряднику) бере на себе виконання власними силами, а також залученими силами та засобами будівельних робіт згідно наданого кошторису. Загальна вартість робіт за цим договором визначається згідно технічного завдання та кошторису і становить 141 626,09грн.

Розрахунки по договору № 246 від 01.10.2011р. були проведені позивачем в готівковій формі на загальну суму 34000,00грн., в т.ч. ПДВ 5666,67грн., шляхом видачі готівки під звіт директору ТОВ «Інтербудгарант» для розрахунку з ТОВ «Агрохімпостач - 2003» (аркуш акту перевірки 6, а.с.16 - зворотній бік).

Розрахунки по взаємовідносинам з ТОВ «АТЗ - Сервіс» проводились, в свою чергу на підставі підписаних замовником (ТОВ «Інтербудгарант») довідок про вартість виконаних робіт і витрат за формою № КБ-3 (аркуш акту перевірки 7, а.с.17).

Контрагентами позивача на підтвердження виконання вищевказаних договорів були виписані на ім'я ТОВ «Інтербудгарант» первинні бухгалтерські документи: довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

На підставі отриманих у жовтні та листопаді 2011 року від ТОВ «Агрохімпостач - 2003» та ТОВ «АТЗ - Сервіс» податкових накладних, ТОВ «Інтербудгарант» було включено до складу податкового кредиту ПДВ за жовтень 2011р. в сумі 18490,00грн. та за листопад 2011р. в сумі 44432,00грн.

Суд зазначає, що в акті перевірки (аркуш акту перевірки 13, а.с.20) податковий орган дійшов висновку, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення за жовтень 2011 року на 5667,00грн. та за листопад 2011 року на 27921,00грн, в частині відображення в податковому обліку операцій по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками.

Під час розгляду справи судом також встановлено, що в ході позапланової перевірки позивача та при складанні акту перевірки від 17.06.2014р. № 208/23-01-22-06/36299818, податковим органом були використані матеріали досудового розслідування за № 32012100200000026, яке перебуває в провадженні слідчого управління ФР ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київської області, а саме: протокол допиту гр. ОСОБА_6 від 06.12.2012р. (а.с.174-175) та лист Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 25.04.2013р. (а.с.176-177), протокол допиту гр. ОСОБА_8 від 13.02.2013р. (а.с.182-184), а також вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2013р. у справі № 359/8722/13-к відносно гр. ОСОБА_5 (а.с.174-181)

Згідно з реєстраційними документами ТОВ «Агрохімпостач - 2003», гр. ОСОБА_6 була засновником та керівником підприємства з 18.04.2011р. Проте, в протоколі допиту від 06.12.2012р. гр. ОСОБА_6 зазначила, що немає ніякого відношення до діяльності зазначеного товариства, жодних документів первинного бухгалтерського обліку не підписувала, товарів контрагентам покупцям не поставляла, а грошей не отримувала. Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що гр. ОСОБА_6 була виписана довіреність на ім'я гр. ОСОБА_7 для ведення ним фінансово-господарської діяльності товариства. Проте, за інформацією Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 25.04.2013р. - гр. ОСОБА_7 з 2008 року перебуває в розшуку, в зв'язку з зникненням безвісті. Згідно з ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.05.2014р. у справі № 359/4281/14-к, встановлено, що є гр. ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво.

В свою чергу, вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2013р. у справі № 359/8722/13-к (провадження № 1 П/359/261/2013) гр. ОСОБА_5, який з 27.07.2011р. був засновником та керівником ТОВ «АТЗ - Сервіс» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

З урахуванням вищевказаних документів, в акті перевірки ТОВ «Інтербудгарант» від 17.06.2014р. № 208/23-01-22-06/36299818 податковим органом зроблено висновок, що правочини між позивачем та його контрагентами, є нікчемним, тобто, господарські операції фактично не були проведені, а первинні бухгалтерські документи не є дійсними.

На підставі акту перевірки позивача від 17.06.2014р. № 208/23-01-22-06/36299818, податковим органом 27.06.2014р. були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0001822301, яким ТОВ «Інтербудгарант» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 41985,00грн.грн., у тому числі основний платіж в розмірі 33588,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 8397,00 грн. (а.с.13);

- № 0001832301, яким ТОВ «Інтербудгарант» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 4963,00грн.грн. (а.с.12).

Зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку були оскаржені позивачем 14.07.2014р. до Головного управління Міндоходів у Черкаській області (а.с.30-33) та 09.09.2014р. до Державної фіскальної служи України (а.с.38-41). Рішеннями зазначених суб'єктів владних повноважень від 22.08.2014р. (а.с.34-37) та від 29.09.2014р. (а.с.42-43), скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржувані повідомлення-рішення без змін, що і спонукало ТОВ «Інтербудгарант» звернутись до суду.

При вирішенні справи по суті суд виходить з наступного.

На час виникнення спірних правовідносин (жовтень - листопад 2011р.), порядок нарахування та сплати податку на прибуток, а також податку на додану вартість було врегульовано Податковим Кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (надалі - ПК України).

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із аналізу наведених положень ПК України убачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у платника податків виникає право на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу витрат з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та право на податковий кредит за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV (надалі - Закон № 996) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, будь-які документи мають силу первинних документів тільки у разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України (справа № 21-421а11), первинні документи, підписані невстановленими особами, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з товариствами «Агрохімпостач - 2003», а також «АТЗ - Сервіс» (по виконанню договорів на надання послуг), позивачем було надано суду первинні бухгалтерські документи: довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, які були підписані зі сторони контрагентів позивача гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_8

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що у відповідності до протоколу допиту від 06.12.2012р. гр. ОСОБА_6 не має ніякого відношення до діяльності ТОВ «Агрохімпостач - 2003», жодних документів первинного бухгалтерського обліку не підписувала, товарів контрагентам покупцям не поставляла, а грошей не отримувала (у відповідності до реєстраційних документів ТОВ «Агрохімпостач - 2003» була засновником та керівником підприємства з 18.04.2011р.).

Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншим актом цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Досудовим розслідуванням у справі за № 32012100200000026, яке перебуває в провадженні слідчого управління ФР ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київської області встановлено, що гр. ОСОБА_6 була виписана довіреність на ім'я гр. ОСОБА_7 для ведення ним фінансово-господарської діяльності вказаного товариства. Проте, за інформацією Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 25.04.2013р. - гр. ОСОБА_7 з 2008р. перебуває в розшуку, в зв'язку з зникненням безвісті.

Згідно з ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.05.2014р. у справі № 359/4281/14-к, гр. ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво.

Також, у відповідності до вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2013р. у справі № 359/8722/13-к (провадження № 1 П/359/261/2013) гр. ОСОБА_5, який з 27.07.2011р. був засновником та керівником ТОВ «АТЗ - Сервіс» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Досудовим розслідуванням за № 32012100200000026 встановлено, що гр. ОСОБА_5 підписав довіреність, згідно якої уповноважив гр. ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 вести фінансову-господарську діяльність ТОВ «АТЗ - Сервіс» та підписувати первинні документи від імені директора товариства. Проте, допитаний 13.02.2013р. гр. ОСОБА_8 зазначив, що з 2001р. ніде офіційно не працює, ТОВ «АТЗ - Сервіс» йому невідоме, а гр. ОСОБА_5 він не знає, інтересів вказаного товариства ніколи не представляв, первинних документів фінансово-господарської діяльності не складав та не підписував.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, з урахуванням приписів ч.4 ст.72 КАС України, суд дійшов висновку, що первинні бухгалтерські документи від імені товариств «Агрохімпостач - 2003» та «АТЗ - Сервіс» були підписані особами не уповноваженими на здійснення відповідних дій, в зв'язку з чим такі документи не мають сили первинних.

Враховуючи, що господарські операції позивача та його контрагентів не підтверджені первинними бухгалтерськими документами та є такими, що фактично не відбулись, а отже носять фіктивний характер, суд дійшов висновку, що у позивача не було права на віднесення вартості придбаних робіт та послуг від ТОВ «Агрохімпостач - 2003» та ТОВ «АТЗ - Сервіс» до складу валових витрат та включення цих сум до податкового кредиту з ПДВ за жовтень та листопад 2011 року.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення 27.06.2014р. № 0001822301 та № 0001832301 прийняті податковим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудгарант» до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 01.12.2014р.