Рішення

від 24.11.2014 по справі 922/4532/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р.Справа № 922/4532/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Аудиторської фірми "Аналітик", м. Київ до Приватного підприємства "АТОН", м. Алчевськ про стягнення 6300,92 грн. за участю представників сторін:

позивача - Півторак М.О., дов. від 02.10.2014 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 5943,08 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 357,84 грн. штрафу за договором оренди від 25 березня 2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні просить суд прийняти клопотання про збільшення позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача 5943,08 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 357,84 грн. штрафу та 719,85 грн. коштів за комунальні послуги за договором оренди від 25 березня 2014 року. Також у клопотанні про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 1500,00 грн. коштів за надання юридичних послуг.

Розглянувши клопотання позивача про збільшення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, визначаються господарським судом. Судовим експертам і перекладачам відшкодовуються витрати, пов'язані з явкою до господарського суду, в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно пункту 6.3. Постанови Пленума Вищого господарського суду України, від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Приймаючи до уваги, що договір про надання юридичних послуг укладено між позивачем та фізичною особою, яка не є адвокатом, суд відмовляє позивачу у прийнятті клопотання про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1500,00 грн. коштів за надання юридичних послуг; клопотання позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5943,08 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 357,84 грн. штрафу та 719,85 грн. коштів за комунальні послуги за договором оренди від 25 березня 2014 року приймає до розгляду та починає розгляд справи по суті з його урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву суду не надав.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно Акту господарського суду Харківської області від 11 листопада 2014 року поштове відправлення господарського суду Харківської області за вихідним номером № 035289 по справі № 922/4532/14, адресовані до Приватного підприємства "АТОН", останньому не надсилалися, з посиланням на листи Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 23 липня 2014 року № 7-14 та від 26 вересня 2014 року № 7-14-608, якими поінформовано, що відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської області.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

25 березня 2014 року між Публічним акціонерним товариством Аудиторською фірмою "Аналітик" (позивачем) та Приватним підприємством "АТОН" (відповідачем) було укладено договір оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до пункту 1.1. договору оренди нежитлового приміщення від 25 березня 2014 року орендодавець передає орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться у м. Києві, вул. Хрещатик, буд. 44, поверх 3, загальною площею 13 кв.м., яка складається з 10,9 кв.м. основної площі та 2,1 кв.м. площі загального користування (згідно з поверховим планом, додаток 1), а також майно, яке знаходиться у вказаному приміщенні та призначено для використання орендарем під час строку оренди, а орендар зобов*язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1. розділу 3 договору розмір орендної плати починаючи з четвертого місяця (з липня 2014 року) включно складає 2860,00 грн. без ПДВ на місяць.

Відповідно до пунктом 3.2. договору оренди нежитлового приміщення від 25 березня 2014 року орендна плата сплачується щомісячно до десятого числа поточного місяця у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця на підставі рахунку орендаря або у готівковій формі шляхом оформлення прибуткового касового ордеру.

Згідно пункту 2.1.2. орендар договору зобов*язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату не пізніше 10 часла місяця за поточний місяць оренди.

Пунктом 6.1. договору оренди нежитлового приміщення від 25 березня 2014 року визначено, що договір діє до 31 грудня 2014 року.

Як вбачається з пункту 3.3. договору після підписання цього договору орендна плата сплачується за перший та останній місяці оренди приміщення.

Відповідачем при укладенні договору одразу було сплачено за перший та останній місяць оренди.

01 жовтня 2014 року на адресу позивача надійшов лист від Приватного підприємства "АТОН" про дострокове розірвання договору.

Таким чином, останнім місяцем оренди приміщення є вересень 2014 року.

Матеріали справи свідчать про те, що Приватне підприємство "АТОН" порушило умови договору в частині оплати за оренду нежитлового приміщення за період липень-серпень 2014 року, що становить 5720,00 грн.

Відповідно до пункту 2.1.3. договору оренди нежитлового приміщення від 25 березня 2014 року орендар зобов*язується сплачувати у встановлені чинним законодавством України строки платежі за послуги з обслуговування приміщення: водопостачання, електроенергію, опалення, телефонний зв*язок відповідно до виставлених орендодавцем рахунків.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що витрати, що включають водопостачання, електроенергію, опалення, телефонний зв*язок сплачуються орендарем окремо, відповідно до виставлених орендодавцем рахунків протягом трьох робочих днів з дня їх встановлення пропорційно орендованій площі.

Таким чином, відповідач згідно договору оренди нежитлового приміщення від 25 березня 2014 року сплачує не за використані ним комунальні послуги, а пропорційно орендованій площі.

Згідно виставлених позивачем рахунків на оплату комунальних послуг № 70 від 15 серпня 2014 року, № 71 від 15 вересня 2014 року та № 72 від 15 жовтня 2014 року відповідач зобов*язаний сплатити за липень, серпень, вересень 2014 року кошти за комунальні послуги в сумі у розмірі 719,85 грн.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов*язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуанням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник, вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачене інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від віповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Таким чином Приватне підприємство "АТОН" неналежно виконало зобов*язання та зобов'язаний сплатити позивачу кошти за оренду нежитлового приміщення у розмірі 5720,00 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 4.6 договору у разі несвоєчасної оплати оренди орендар зобов*язується виплатити штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Матеріали справи свідчать про те, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції Приватного підприємства "АТОН" перед позивачем складає 5943,08 грн., сума штрафа складає 357,84 грн.

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 526, 527, 530, 610, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 67, 173, 174, 175, 193, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "АТОН" (94214, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Гмирі, буд. 23, кв. 9, ідентифікаційний код 30797196) на користь Публічного акціонерного товариства Аудиторської фірми "Аналітик" (юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 57-А, адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, поверх 3, розрахунковий рахунок 26007372751 у АТ "Райффайзен Банк Аваль" в м. Києві, МФО 380805, ідентифікаційний код 14274505) 5943,08 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 357,84 грн. штрафу, 719,85 грн. коштів за комунальні послуги за договором оренди від 25 березня 2014 року та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.11.2014 р.

Суддя П.В. Хотенець