Рішення

від 25.11.2014 по справі 922/4276/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р.Справа № 922/4276/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстар", м.Сєвєродонецьк простягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Транстар" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 52988,31грн. з яких: сума основного боргу - 31944,31грн., пеня - 16387,79грн., 3% річних - 1090,79грн. та інфляційні втрати - 3565,42 грн. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 215 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2007 року у частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.10.2014 року порушено провадження у справі № 922/4276/14 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.10.2014 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 14.10.2014 року на 17.11.2014 року, а з 17.11.2014 року на 25.11.2014 року.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи позивача було повідомлено належним чином.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, але був належним чином повідомлений про що свідчить поштове повідомлення, яке знаходиться у матеріалах справи (а.с. 93).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011).

Таким чином, оскільки неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була. Господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів. Надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.11.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

15.10.2007р. між Державним підприємством «Сєвєродонецька ТЕЦ» (Енергопостачальна організація, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Транстар» (Споживач, відповідач) було укладено договір № 215 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір) (а.с. 18-19).

Пунктом 10.1 Договору сторони узгодили, що договір набуває чинності з 15.10.2007 року та діє до 15.10.2008 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів припинення договору до суду відповідачем не надано. Тому судом встановлено, що договір є пролонгованим по квітень 2014 року.

Відповідно до розділу 1 Договору Енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

В розділі 2 Договору сторони домовились, що теплова енергія постачається Споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року у приміщення за адресою: пр.Радянський,42 загальною площею 82,68 кв.м.

Нежитлове приміщення до якого здійснювалось постачання теплової енергії за Договором, орендувалось відповідачем на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 08.06.2007р. № 134, укладеного з Фондом комунального майна Сєвєродонецької міської ради, на балансі якого знаходиться зазначене нежитлове приміщення (а.с.23-25).

Як зазначає позивач в позовній заяві, нежитлове приміщення відповідача розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку № 42 по пр. Радянському у м. Сєвєродонецьку. Зазначений житловий будинок обладнаний системою централізованого опалення, яка в свою чергу гідравлічно та теплотехнічно об'єднана з системою опалення нежитлового приміщення відповідача, що разом становить єдину систему централізованого опалення багатоквартирного житлового будинку № 42 по пр. Радянському у м. Сєвєродонецьку. Технічної можливості відключення окремих приміщень від централізованого опалення у даному житловому будинку не передбачено.

Згідно з п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, а у разі їх відсутності - розрахунковим способом.

Доказів щодо обладнення приміщення відповідача приладом обліку теплової енергії до суду не надано.

Відповідно до п. 6.1 Договору, розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

Пунктом 6.4. Договору встановлено, що Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в Договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.6.6.).

На виконання умов Договору та взятих на себе зобов'язань позивач поставив теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення нежитлового приміщення відповідача на загальну суму 42530,81грн. у опалювальних сезонах:

- 2011-2012 років (у період з січня по квітень 2012 року);

- 2012-2013 років (у період з листопада 2012 року по квітень 2013 року);

- 2013-2014 років (у період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року),

Позивачем направлено відповідачу відповідні рахунки до договору на оплату, а саме № 215: від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 31.03.2012р., від 30.04.2012р., від 30.11.2012р., від 31.12.2012р., від 31.01.2013р., від 28.02.2013р., від 31.03.2013р., від 30.04.2013р., від 31.10.2013р., від 30.11.2013р., від 31.12.2013р., від 31.01.2014р., від 28.02.2014р., від 31.03.2014р. та від 30.04.2014р. (а.с. 26-42).

Проте відповідач, в порушення умов Договору та взятих на себе зобов'язань надані позивачем послуги з постачання теплової енергії оплатив лише частково на суму 10586,50грн., внаслідок чого заборгованість перед позивачем склала 31944,31грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно положень статті 1 та 19 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія -товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Зазначене кореспондує з положеннями Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198, за змістом яких споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - стаття 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Оскільки пунктом 6.1 договору визначено, що передумовою здійснення відповідачем розрахунків за спожиту теплову енергію визначено виставлення рахунків, які виписуються з урахуванням показань приладів обліку теплової енергії або визначаються розрахунковим способом та не визначено механізму надання рахунків, не передбачено строку коли споживач повинен оплатити надані рахунки.

Судом встановлено, що відповідне прострочення оплати послуг починається після спливу семиденного строку, встановленого частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України з моменту отримання рахунку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем до суду не надав.

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що у пункті 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Враховуючи несплату відповідачем боргу, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі - 31944,31грн. за договором № 215 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2007 року за період у опалювальних сезонах з січня по квітень 2012 року; з листопада 2012 року по квітень 2013 року з жовтня 2013 року по квітень 2014 року є обґрунтованними, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

За невиконання грошового зобов'язання позивачем на суму основного боргу нараховані відповідачу інфляційні в розмірі 3565,42грн. та 3% річних за період з 06.03.2012 по 31.08.2014 року у розмірі 1090,79грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки позивача та періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних, 3% річних за період з 06.03.2012 року по 31.08.2014 року дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними і відповідають нормам чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3565,42грн. інфляційних та 1090,79грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 16387,79грн. пені, суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2.3. Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, нараховується пені за 1 рік в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, а саме за рахунки:

від 31.10.2013 року у розмірі 954.50 грн. за період з 21.11.2013 року по 25.05.2014 року;

від 30.11.2013 року у розмірі 2153.45 грн. за період з 23.12.2013 року по 22.06.2014 року;

від 31.12.2013 року у розмірі 3457,45 грн. за період з 25.01.2014 року по 24.04.2014 року;

від 31.01.2014 року у розмірі 4074,64 грн. за період з 20.02.2014 року по 19.08.2014 року;

28.02.2014 року у розмірі 3026,26 грн. за період з 12.04.2014 року по 31.08.2014 року;

31.03.2014 року у розмірі 2161,61 грн. за період з 27.04.2014 року по 31.08.2014 року;

30.04.2014 року у розмірі 560,18 грн. за період з 27.04.2014 року по 31.08.2014 року.

Тому судом встановлено, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 16387,79грн. пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача в сумі 1827,00грн.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСТАР» (93413, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 2; ЄДРПОУ 21776443) на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (93403, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, ЄДРПОУ 00131050) 31944,31грн. основного боргу, 16387,79грн. пені, 1090,79грн. - 3% річних, 3565,42грн. інфляційних втрат та 1827,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено 01.12.2014 р.

Суддя О.О. Ємельянова