Рішення

від 18.11.2014 по справі 910/18020/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18020/14 18.11.14

За позовомНепідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ІФД КапіталЬ» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг ІТ-СПВ» Простягнення 30 134,47 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача - Кузьменко С.О., представник за довіреністю;

Від відповідача - Зубачевський В.С., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість за договором №ВФ-01/13 від 06.02.2013р. про управління активами недержавного пенсійного фонду.

Ухвалою суду від 25.09.2014р. за клопотанням позивача продовжено строк розгляду справи, відповідно до ст. 69 ГПК України.

27.10.2014р. позивачем подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до вказаної заяви позивач просив суд стягнути окрім заборгованості за відсотковий дохід по облігаціям за 10, 11 відсоткові періоди з урахуванням інфляційних втрат, також заборгованість за відсотковий період по облігаціям за 12 відсотковий період та номінальну вартість облігацій, які належать позивачу. Сума позову відповідно до розрахунку становить 356 807,84 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18).

Розглянувши подане клопотання про збільшення розміру позовних вимог, суд приймає його до розгляду в частині заявленої до стягнення суми в розмірі 18 699 грн. за 12 відсотковий період по облігаціям та не приймає заяву до розгляду в частині стягнення номінальної вартості облігацій в сумі 300 000 грн., оскільки це фактично нові вимоги, які не були заявлені при поданні позову, а відтак в цій частині вказана заява змінює і підставу і предмет позову.

11.11.2014р. позивачем подане клопотання, в якому позивач, керуючись ст. 22 КПК України просив змінити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 56 807,84 грн. за 10, 11, 12 відсоткові періоди відповідно.

Згідно з ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Отже, предметом позову є вимога про стягнення заборгованості за відсотковий дохід по облігаціям за 10, 11, 12 відсоткові періоди з урахуванням інфляційних втрат:

- 18 713,64 грн. - за 10 відсотковий період з урахуванням інфляційних втрат;

- 19 395,20 грн. - за 11 відсотковий період з урахуванням інфляційних втрат;

- 18 699 грн. - за 12 відсотковий період.

Відповідач проти позову заперечив, послався на те, що останній не в змозі виконати зобов'язання через протиправні дії третьої особи, які не залежали від волі відповідача, відтак посилаючись на ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України просив відмовити у задоволенні позову.

Окрім того, у прохальній частині відзиву на позовну заяву відповідач просив суд відстрочити, відповідно до ст. 121 ГПК України стягнення основної заборгованості до моменту вирішення справи №756/7784/14-ц по суті. Вказана заява не розглядалась в судовому засіданні, оскільки відповідачем не подано відповідної заяви в порядку ст. 121 ГПК України про відстрочення виконання рішення суду з обґрунтуванням підстав ускладнення або неможливості виконання рішення суду.

Відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до моменту зняття заборони Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідно до рішення №1116 від 19.08.2014р., а також до моменту вирішення справи №756/7784/14-ц.

Позивач проти клопотання про зупинення провадження у справі заперечив.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до п. 3.16 постанови Пленуму вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Отже, прохання Відповідача щодо зупинення даної справи до моменту зняття заборони Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідно до рішення №1116 від 19.08.2014р. є необґрунтованим, оскільки ст. 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі, серед яких, підстав на які посилається відповідач немає, зупинення провадження у справі з інших підстав, що не визначені ст. 79 ГПУ України є неправомірним.

Суд також відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до моменту вирішення справи №756/7784/14-ц, оскільки суду не доведено неможливості для господарського суду у даній справі самостійно встановити обставини та факти, необхідні для прийняття рішення, окрім того, суду не доведено пов'язаність справ №756/7784/14-ц та №910/18020/14 між собою.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Непідприємницьке товариство «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ІФД КапіталЪ» є юридичною особою, створеною відповідно до статті 1 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», яке функціонує виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами.

Згідно з ст. 34 вищевказаного Закону управління активами пенсійного недержавного фонду може здійснювати компанією з управління активами.

Так, відповідно до договору №ВФ-01/13 від 06.02.2013р. з урахуванням додаткових угод №1 від 24.04.2013р. та №2 від 23.07.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПІОГЛОБАЛ Ессет Менеджмент» здійснює відповідно до умов даного договору управління активами Непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ІФД КапіталЪ».

Відповідно до Проспекту емісії іменних відсоткових забезпечених облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГ ІТ-СПВ» (Серія В) здійснено випуск іменних відсоткових забезпечених облігацій серії В у бездокументарній формі в кількості 100 000 (сто тисяч) штук номінальною вартістю 1 000 грн. та загальною вартістю 100 000 000 грн., про що 04.10.2011 року Державною (Національною) комісією з цінних паперів та фондового ринку внесено запис до Загального реєстру випуску цінних паперів за реєстраційним №142/2/11.

За умовами Проспекту емісії іменних відсоткових забезпечених облігацій (надалі - Проспект) Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГ ІТ-СПВ» прийняло зобов'язання перед власниками облігацій виплачувати процентний дохід по облігаціям в розмірі, строки та в порядку, встановлені Проспектом.

Відповідно до п. 3.10.2 Проспекту відсоткова ставка на перший - четвертий відсоткові періоди для облігацій встановлюється 19% відсотків річних. Відсоткові ставки на п'ятий - восьмий, дев'ятий - дванадцятий, тринадцятий - шістнадцятий, сімнадцятий - двадцятий відсоткові періоди встановлюється за рішенням Директора Емітента, виходячи з ринкової кон'юктури, але не може бути меншою, ніж облікова ставка Національного банку України.

Емітент зобов'язується надати інформацію про нову відсоткову ставку або підтвердити незмінність попередньої ставки шляхом опублікування такої інформації в офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку по відсотковим періодам у строки:

П'ятий - восьмий до 15.09.2012 р.

Дев'ятий - дванадцятий до 14.09.2013 р.

Відповідно до розкритої інформації в системі Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Відповідач встановив відсоткову ставку за дев'ятий та дванадцятий відсоткові періоди на рівні 25% річних.

Відповідно до Біржового звіту (виписки з реєстру угод) з 01.11.2013 року до 30.11.2013 року Позивач придбав на ПАТ «Українська біржа» облігації Відповідача у кількості 275 штук. Номер біржової угоди № 3321397 від 29.11.2013р.

Відповідно до виписки про операції з цінними паперами за період з 29.11.2013р. по 18.07.2014р. Позивач придбав 10.06.2014 року ще 25 штук облігацій.

Відповідно до пункту 30.10.1 Проспекту Емітент зобов'язаний виплатити відсотковий дохід за 10 відсотковий період з 14.04.2014 р. по 18.04.2014 року: за 11 відсотковий період - з 14.07.2014 р. по 18.07.2014р.; за 12 відсотковий період з - 13.10.2014р. по 17.10.2014р.

Пункт 3.10.2 Проспекту передбачає, що на дату початку виплати відсоткового доходу за облігаціями емітент отримує в депозитарії ПрАТ «ВДЦП» зведений обліковий реєстр, складений на кінець робочого дня, що передує даті початку виплати. На підставі зведеного облікового реєстру емітент розраховує суми виплати відсоткового доходу для кожного власника та виплачує власникам належний їм відсотковий дохід згідно з вимогами чинного законодавства України та умовами емісії.

В порушення умов Проспекту Відповідач не виплатив Позивачу в строк належний йому відсотковий дохід за 10, 11, 12 відсоткові періоди.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії.

Статтею 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером), крім випадків, установлених законом або правочином.

Тобто необхідною умовою для одержання відсоткового доходу за облігаціями є належність такої облігації на праві власності.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про депозитарну систему України» підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Розділом І п. 2 Рішення НКЦПФР від 27.12.2013 р. №2998 «Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу» емітент облігацій - юридична особа - резидент, яка від свого імені розміщує облігації і бере на себе зобов'язання, що випливають з умов емісії цих облігацій, перед їх власниками.

Розділом І п. 1 Рішення ДКЦПФР від 17 липня 2003 року N 322 «Про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу» (діяв на момент реєстрацій Проспекту) емітент облігацій - юридична особа, що від свого імені розміщує облігації і бере на себе зобов'язання, що випливають з умов емісії цих облігацій, перед власниками облігацій.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсоткового доходу за 10, 11, 12 відсоткові періоди в сумі 54 538,75 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім інфляційних втрат від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1 572,89 грн. нарахованих на 10 відсотковий період та 696,20 грн. за 11 відсотковий період.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги, з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а відтак останні є такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг ІТ-СПВ» (04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 28, ідентифікаційний код 35322510) на користь Непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ІФД КапіталЬ» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, ідентифікаційний код 33105856) заборгованість за відсотковий дохід у розмірі 54 538 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн. 75 коп. за 10, 11, 12 відсоткові періоди та 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 09 коп. інфляційних втрат, а також 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.11.2014р.

Суддя І.І. Борисенко