Рішення

від 26.11.2014 по справі 910/23182/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/23182/14 26.11.14 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом                            Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Порта» простягнення заборгованості Представники: від Позивача: не з'явились; від Відповідача: не з'явились; ОБСТАВИНИ СПРАВИ Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Порта» (надалі також – «Відповідач») про стягнення 21  163 гривень 27 копійок – основної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань, 1  374 гривень 61 копійки – пені та 200 гривень 97 копійок – 3% річних. Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Порта» (покупець) укладено Договір № 67 поставки продукції, відповідно до умов якого сторони погодили, що постачальник продає та поставляє, а Покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від Постачальника до Покупця та є невід'ємними частинами Договору. Відповідно до Видаткових накладних за період з 07 квітня 2014 року по 23 квітня 2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» поставило Відповідачу товар на загальну суму 19  394 гривні 46 копійок. Однак, Позивач зазначає, що отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Порта» товар оплачено не було. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Порта» 21  163 гривень 27 копійок – основної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань, 1  374 гривень 61 копійки – пені та 200 гривень 97 копійок – 3% річних. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/23182/14, судове засідання призначено на 12.11.2014 р. 10.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні. 12.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 24.10.2014 року. 12.11.2014 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується Рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень від 03.11.2014 року. Суд на місці ухвалив – задовольнити заяву Відповідача про відкладення розгляду справи. Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку – зобов'язати Відповідача надати докази сплати грошових коштів за поставлений товар за Договором №67 від 01.06.2012 року. Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням Відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження по справі, клопотанням Відповідача про відкладення розгляду справи, витребуванням додаткових доказів по справі, Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.11.2014 року відкладено розгляд справи на 26.11.2014 року 26.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду отримано від Позивача додаткові документи по справі. В судове засіданні 26.11.2014 року представники сторін не з'явились, про поважні причини нез'явлення суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду м. Києва від 12.11.2014 року. За таких обставин, незважаючи на те, що представники сторін в судове засідання 26.11.2014 року не з'явились, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -     ВСТАНОВИВ 01.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Порта» (покупець) укладено Договір № 67 поставки продукції, відповідно до умов якого сторони погодили, що постачальник продає та поставляє, а Покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від Постачальника до Покупця та є невід'ємними частинами Договору. Пунктом 3.3. Договору визначено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом 21 календарного дня з моменту передачі такої партії товару. Відповідно до Видаткових накладних за період з 07 квітня 2014 року по 23 квітня 2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» поставило Відповідачу товар на загальну суму 19  394 гривні 46 копійок. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Порта» товар оплачено не було. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Порта» 21  163 гривень 27 копійок – основної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань, 1  374 гривень 61 копійки – пені та 200 гривень 97 копійок – 3% річних. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Внаслідок укладення Договору № 67 поставки продукції між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України). Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до Видаткових накладних за період з 07 квітня 2014 року по 23 квітня 2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» поставило Відповідачу товар на загальну суму 19  394 гривні 46 копійок. Однак, до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» в розмірі 19  394 гривні 46 копійок за поставлений товар відповідно до Договору № 67 поставки продукції. Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору № 67 поставки продукції, не здійснив оплату за поставлений товар, тобто не виконав свої  зобов'язання. Відповідно до частини 2 статті  625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку  статті 625 Цивільного кодексу України  є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, Суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» в частині стягнення 21  163 гривень 27 копійок – основної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань та 200 гривень 97 копійок – 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами (пункт 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»). Здійснивши перерахунок нарахованої пені, Суд зазначає, що до стягнення з Відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» підлягає 1  274 гривень 78 копійки – пені. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача. На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -     ВИРІШИВ 1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» - задовольнити частково. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Порта» (03194, м.Київ, БУЛЬВАР КОЛЬЦОВА, будинок 14-Д, Ідентифікаційний код юридичної особи 37962802) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» (01034, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 33-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 36001810) 22  639 (двадцять дві тисячі шістсот тридцять дев'ять) гривень 02 копійки, з яких: 21  163 гривень 27 копійок – основної заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань, 1  274 гривень 78 копійки – пені та 200 гривень 97 копійок – 3% річних. 3 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Порта» (03194, м.Київ, БУЛЬВАР КОЛЬЦОВА, будинок 14-Д, Ідентифікаційний код юридичної особи 37962802) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» (01034, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 33-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 36001810) 1  818 (одну тисячу вісімсот вісімнадцять) гривень  98 копійок судового збору. 4. В іншій частині позовних вимог відмовити.            5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили. 6.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28 листопада  2014 року.       Суддя                                                                                                    О.В. Чинчин