Рішення

від 01.12.2014 по справі 910/23166/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23166/14 01.12.14

За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "АРДОН"

про стягнення 31 189,51 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Сербуль О.Ю. за довіреністю б/н від 29.09.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДОН" (відповідач) про стягнення 31189,51 грн. на підставі Договору № КБР-ПО-21/04/11 від 19.04.2011 р., з яких: 26800,00 грн. основного боргу, 1507,94 грн. інфляційних втрат, 1102,51 грн. 3% річних та 1779,06 грн. пені.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано свого зобов'язання за вищенаведеним договором по сплаті позивачу винагороди (роялті) за публічне виконання творів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 26800,00 грн. (основний борг).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/23166/14 та призначено розгляд справи на 17.11.2014 р. о 10:40 год.

17.11.2014 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

В судове засідання, призначене на 17.11.2014 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 17.11.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 27.10.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 17.11.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2014 р. відкладено розгляд справи на 01.12.2014 р. об 11:40 год.

01.12.2014 р. через відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій уточнив, що основний борг у сумі 26800,00 грн. виник за період з 15.12.2011 р. по 01.10.2014 р. (за 33,5 місяця) та на даний час відповідачем не погашений. В наведеній заяві позивач фактично підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та просив суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 31189,51 грн.

В судове засідання, призначене на 01.12.2014 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.12.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду від 27.10.2014 р. та від 17.11.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Зокрема, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р. та від 17.11.2014 р. направлені відповідачу за адресою: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24-А, вказаною у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей з ЄДРПОУ № 23-07/2170-14 від 03.10.2014 р.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва отримані представником відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0160203040978, № 0160203094121.

За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставини, які б перешкоджали вирішенню спору в судовому засіданні 01.12.2014 р., судом встановлені не були.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.12.2014 р. без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, а також в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.12.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог з урахуванням викладеного в заяві про уточнення позовний вимог, подані 01.12.2014 р. через відділ діловодства суду, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.12.2014 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.04.2011 р. між позивачем - Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - УЛАСП), що здійснює колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" та на підставі Свідоцтва № 19/2011 від 24.01.2011 р. Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "АРДОН" (далі - Користувач) був укладений Договір № КБР-ПО-21/04/11 (далі - Договір або Договір № КБР-ПО-21/04/11 від 19.04.2011 р.), за умовами якого:

- Користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (Твори), а УЛАСП надає Користувачу, на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного Договору та Закону (пункт 2.1 Договору);

- Користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних Додатках до цього Договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж . Платіж за дні, з яких складається залишок місяця, в якому укладено Договір, здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору (пункт 2.3 Договору);

- У разі затримки платежів, Користувач зобов'язаний виплатити УЛАСП пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 2.6 Договору);

- У разі невиконання умов Договору УЛАСП залишає за собою право звернутись до суду з позовом, зокрема, про примусове стягнення роялті, пені (пункт 2.9 Договору);

- Користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення публічного виконання фонограм в закладах Користувача, зазначених у відповідних Додатках до цього Договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин Користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену Сторонами у відповідних Додатках, у повному обсязі і за весь період (пункт 3.4 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 19.04.2012 р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (пункт 4.1 Договору);

- у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 4.1 Договору дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа (пункт 4.2 Договору).

Додатком № 1 до Договору є "Перелік закладів, в яких Компанія здійснює публічне виконання Творів", зокрема, таким закладом визначено Блюз бар "Рег тайм" на 40 місць.

Згідно Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено розмір щомісячної винагороди (роялті) за публічне виконання Творів виходячи з фіксованої ставки 800,00 грн. за кожен заклад Користувача, зазначений у відповідних додатках до Договору, загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договору становить 800,00 грн., зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору (п.п. 1.1, 1.2 п. 1 Додатку № 2 до Договору).

Крім того, в пункті 2 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції.

Згідно пункту 3 Додатку № 2 до Договору, враховуючи, що Користувач використовує у своїй комерційній діяльності фонограми музичних творів, що є популярними на сьогоднішній день і які постійно сповіщуються в ефірі всеукраїнських мережевих радіостанцій; Користувач не має економічної можливості залучати своїх співробітників до складання відповідного звіту згідно з цим Договором, сторонами було погоджено, що ПО УЛАСП буде розподіляти отриману від користувача винагороду (роялті) у відповідності до звітів мережевих українських радіостанцій про публічне сповіщення ними фонограм музичних творів за звітний період (календарний квартал). При цьому буде вважатись, що Користувач виконав свої зобов'язання згідно з п. 2.4 даного Договору і не зобов'язаний надавати УЛАСП відповідний звіт.

Позивач зазначив, що за відсутності повідомлень відповідача в порядку п. 4.2 Договору, цей договір вважався пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу, враховуючи визначений у п. 4.1 цього договору строк його дії (з моменту підписання сторонами і до 19.04.2012 р.). Враховуючи, що жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору, позивач вважає, що на даний час строк дії Договору є продовженим по 19.04.2015 р.

На твердження позивача, за період з 19.04.2011 р. по 01.10.2014 р. відповідач мав сплатити на користь позивача винагороду (роялті) в загальній сумі 32946,00 грн., натомість сплатив тільки 6146,00 грн. Позивач зазначає, що наведена сума часткової оплати є оплатою за період з 19.04.2011 р. по 15.12.2011 р., що підтверджується реєстром платіжних документів по фільтру стосовно виплат ТОВ "АРДОН". Таким чином, заборгованість відповідача за Договором № КБР-ПО-21/04/11 від 19.04.2011 р. в сумі 26800,00 грн. (32946,00 грн. - 6146,00 грн. = 26800,00 грн.) виникла за період з 15.12.2011 р. по 01.10.2014 р. (за 33,5 місяців), яка не погашена відповідачем.

У зв'язку з наведеними обставинами позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 26800,00 грн. основного боргу, а також про стягнення з відповідача 1507,94 грн. інфляційних втрат, 1102,51 грн. 3% річних та 1779,06 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання за Договором.

Відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини п'ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між позивачем та відповідачем укладено Договір № КБР-ПО-21/04/11 від 19.04.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору в порядку п. 4.2 Договору, а тому даний Договір вважається пролонгованим по 19.04.2015 р. (пункти 4.1, 4.2 Договору), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За встановлених обставин, в спірний період з 19.04.2011 р. по 01.10.2014 р. Договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Також, судом було досліджено пункт 3.4 Договору, в якому вказано, що Користувач (відповідач) зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП (позивача) про припинення публічного виконання фонограм (Творів) в закладах Користувача, зазначених у відповідних додатках до цього договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин Користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках у повному обсязі і за весь період.

Як встановлено судом, відповідач в період з 19.04.2011 р. по 01.10.2014 р. не повідомляв позивача про припинення публічного виконання фонограм в своєму закладу, а отже, зобов'язаний був сплатити винагороду, узгоджену сторонами у Додатку № 2 до Договору у повному обсязі і за весь спірний період (з 19.04.2011 р. по 01.10.2014 р.). Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Пунктом 1.2 Додатку № 2 до Договору сторонами було погоджено загальну суму щомісячної винагороди в розмірі 800,00 грн., яка повинна щомісячно перераховуватися відповідачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов Договору.

Відповідно до пункту 2.3 Договору відповідач був зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж. Платіж за дні, з яких складається залишок місяця, в якому укладено Договір, здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору.

Виходячи з наведеного, за здійснення публічного виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 800,00 грн. не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж, а за дні, з яких складається залишок місяця, в якому укладено Договір, - не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору.

Позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованість за Договором № КБР-ПО-21/04/11 від 19.04.2011 р. в сумі 26800,00 грн. (основний борг) за період з 15.12.2011 р. по 01.10.2014 р. (за 33,5 місяців), оскільки за попередній період - з 19.04.2011 р. по 15.12.2011 р. відповідачем було здійснено оплату винагороди (роялті) в загальній сумі 6146,00 грн., що підтверджується реєстром платіжних документів по фільтру стосовно виплат ТОВ "АРДОН".

В період дії Договору з 15.12.2011 р. по 01.10.2014 р. відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов Договору, оскільки не здійснив оплату винагороди (роялті) в загальній сумі 26800,00 грн., докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що заборгованість ТОВ "АРДОН" перед позивачем на підставі Договору за період з 15.12.2011 р. по 01.10.2014 р. (33,5 місяців) становить 26800,00 грн. (800,00 грн. х 33,5 місяців), а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в наведеній сумі вважаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, враховуючи зміст п. 2 Додатку № 2 до Договору, позивач заявив до стягнення з відповідача суму інфляційних втрат в розмірі 1507,94 грн., додавши до позовної заяви відповідний розрахунок.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що в спірний період дії Договору (з 15.12.2011 р. по 01.10.2014 р.) відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 1"Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань .

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перерахунок визначеної позивачем до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, виходячи при цьому з встановленого періоду, в який відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку періоду нарахування, судом було встановлено, що сума інфляційних втрат фактично дорівнює 3807,28 грн., що є більшою сумою, ніж заявлено позивачем до стягнення з відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 1507,94 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог. Тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 1507,94 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню саме в наведеній сумі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 1102,51 грн. 3% річних, додавши до позовної заяви відповідний розрахунок.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перерахунок визначеної позивачем до стягнення з відповідача суми 3% річних, виходячи при цьому з встановленого періоду, в який відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку періоду нарахування, судом було встановлено, що сума 3% річних фактично дорівнює 1102,91 грн., що є більшою сумою, ніж заявлено позивачем до стягнення з відповідача.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума 3% річних в розмірі 1102,51 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог. Тому вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 1102,51 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню саме в наведеній сумі.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 1779,06 грн. пені, додавши до позовної заяви відповідний розрахунок.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що у разі затримки платежів, Користувач (відповідач) зобов'язаний виплатити УЛАСП (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перерахунок заявленої до стягнення з відповідача пені, виходячи з встановленого періоду, в який відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку періоду нарахування, який не суперечить положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, судом було встановлено, що сума пені фактично дорівнює 1904,23 грн., що є більшою сумою, ніж заявлено позивачем до стягнення з відповідача.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума пені в розмірі 1779,06 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог. Тому вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 1779,06 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню саме в наведеній сумі.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 26800,00 грн. основного боргу, 1507,94 грн. інфляційних втрат, 1102,51 грн. 3% річних, 1779,06 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 1827,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДОН" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24-А; ідентифікаційний код 30784344), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02100, м. Київ, вул. Бажова, 15/20; ідентифікаційний код 37396233) 26800,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот гривень 00 коп.) основного боргу, 1507,94 грн. (одну тисячу п'ятсот сім гривень 94 коп.) інфляційних втрат, 1102,51 грн. (одну тисячу сто дві гривні 51 коп.) 3% річних, 1779,06 грн. (одну тисячу сімсот сімдесят дев'ять гривень 06 коп.) пені та 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.2014 р.

Суддя Гумега О.В.