Рішення

від 24.11.2014 по справі 914/3197/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2014 р. Справа № 914/3197/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», м.Луцьк, Волинська область

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Козіївське», с. Козіївка, Краснокутський район, Харківська область

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП», Львівська область, Пустомитівський район, сільрада Солонківська

про стягнення 594 130,03 грн. заборгованості згідно Генерального договору поставки нафтопродуктів від 05.04.2013р. №38.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Сесюк Ю.П. - представник за довіреністю від 03.01.2014р.;

Від відповідача-1: не з`явився;

Від відповідача-2: не з`явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Козіївське» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП» про стягнення 594 130,03 грн. заборгованості, згідно Генерального договору поставки нафтопродуктів №38 від 05.04.2013 року.

Ухвалою суду від 11.09.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 29.09.2014 року. Рух справи викладено в попередніх ухвалах суду.

11.11.2014р. судом винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладено розгляд справи на 24.11.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем -1 умов Генерального договору поставки нафтопродуктів №38 від 05.04.2013 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Позовні вимоги до відповідача-2 обґрунтовуються укладенням між позивачем та відповідачем-2 Договору поруки № 04 від 01.05.2013 року на забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за Генеральним договором поставки нафтопродуктів № 38 від 05.04.2013 року в межах 1 000,00 грн.

В судовому засіданні 24.11.2014р. представники позивача позовні вимоги підтримують повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задоволити повністю.

Відповідач-1 в черговий раз у судове засідання 24.11.2014р. явки повноважного представника не забезпечив, вимог попередніх ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідач-2 також вкотре у судове засідання 24.11.2014р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав. Поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи повернулась з відміткою: «за закінченням терміну зберігання», яка надсилалась судом на адресу: 81131, Львівська область, Пустомитівський район, сільрада Солонківська, ТРАСА КИЇВ-ЧОП, КМ 553, що зазначена позивачем у позовній заяві та вбачається з Витягу з офіційного сайту ДП Інформаційно-ресурсний центр http://irc.gov.ua щодо відповідача -2. Ухвали суду від 29.09.2014р., від 13.10.2014р., від 27.10.2014р. та від 11.11.2014р. про відкладення розгляду справи надіслана відповідачу-2 за належною адресою (докази в матеріалах справи). Відтак, відповідач-2 належно повідомлявся про час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача-2 про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідачі не скористалися своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідачами не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідачів не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

05.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (Продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Козіївське» (Покупець, відповідач-1 у справі) укладено Генеральний договір поставки нафтопродуктів № 38 (наділі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачені в Додатках до даного договору, в подальшому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

У відповідності до п.1.2. Договору одиниця виміру кількості Товару та кількість поставки кожної партії Товару, визначається Сторонами в Додатках, що є невід'ємними частинами даного Договору.

Згідно пункту. 2.2. Договору об'єми та строки поставок кожної окремої партії товару узгоджується сторонами додатково в Додатках до Договору. Розмір мінімальної товарної партії - 1 бензовоз (автоцистерна).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що ціна за одиницю виміру кількості товару погоджується сторонами в Додатках до Договору. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 3.2. Договору сторони погодилися, що ціна за одиницю товару, оплата за який здійснюється покупцем на умовах відтермінування, вираховується та встановлюється за наступною формою:

Ц = Ц1 *(В%/Кр*Кв), де

Ц - (ціна грн./л) - ціна продажу; Ц1 - (ціна моніторингу на день відвантаження); В% - 20 % річних до 75 банківського дня відтермінування; Кр - 365 кількість днів у році (відповідна кількість банківських днів у році); Кв - кількість днів відтермінування.

На виконання умов Генерального договору поставки нафтопродуктів від 05.04.2013р. № 38 сторонами укладено відповідні Додатки до Генерального договору поставки, у яких визначено асортимент, кількість, ціну, вартість, умови поставки і оплати окремих партій товару за договором. Вказані додатки до договору підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірена копія додатків до договору в матеріалах справи).

Так, 11.04.2013р. між позивачем та відповідачем-1 підписано Додаток № 1 до Договору про поставку Товару на загальну суму 364 630,00 грн., а також було встановлено строк оплати за Товар - протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки Товару.

23.05.2013р. між позивачем та відповідачем-1 підписаний Додаток № 2 до Договору про поставку Товару на загальну суму 355 735,00 грн., а також встановлений строк оплати Товару - протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки Товару.

08.05.2013р. між позивачем та відповідачем-1 підписано Додаток № 3 до Договору про поставку Товару на загальну суму 350 445,00 грн., а також встановлено строк оплати за Товар - протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки Товару.

30.10.2013 року між позивачем та відповідачем-1 був підписаний Додаток № 4 до Договору про поставку Товару на загальну суму 366 325,20 грн., а також був встановлений строк оплати за Товар - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки Товару.

Позивач свої зобов'язання за Договором у період з 12.04.2013р. по 04.12.2013р. виконав належним чином, що підтверджується Видатковими накладними №4700 від 12.04.2013р., №4701 від 12.04.2013р., №5195 від 24.04.2013р., №5198 від 24.04.2013р., №КИЙ0006030 від 10.05.2013р., №13119 від 29.11.2013р., №11065 від 30.10.2013р. на підставі Довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від №7 від 11.04.2013р., №14 від 23.04.2013р., № 24 від 08.05.2013р., № 52 від 27.11.2013р. передав, а відповідач-1 прийняв товар за Договором на загальну суму 1 796 065,80 грн.(належним чином завірені копії видаткових накладних та довіреностей в матеріалах справи).

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. Договору розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Вид

розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжним дорученням. Розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 42 банківського дня з моменту поставки товару, якщо інший строк (термін) оплати не визначено у додатках, що є невід'ємними частинами договору.

Пунктом 4.3. Договору сторонами погоджено, що зобов'язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів за кожну окрему партію товару на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідач-1 своїх зобов'язань з оплати поставленого за Договором товару не виконав, сплатив на користь позивача 1 160 074 грн. 40 коп., що підтверджується долученою до матеріалів справи Довідкою ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» від 16.07.2014 року вих. №125-0/32-64 з банківського рахунку позивача.

Вказану часткову оплату поставленого за Договором товару позивачем зараховано як погашення штрафних санкцій за порушення строку і порядку оплати поставленого за Договором товару в розмірі 31 713 грн. 40 коп., а також сплату заборгованості за поставлений товар в розмірі 1 128 361 грн. 00 коп.

23.10.2014р. між позивачем, відповідачем-1 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Колонтаївський» було укладено Договір про переведення боргу.

Відповідно до п.1.1. Договору про переведення боргу, відповідач-1 передає, а Сільськогосподарський виробничий кооператив «Колонтаївський» приймає на себе в повному обсязі зобов'язання відповідача-1 по частковому проведенню розрахунків згідно Договору поставки нафтопродуктів № 38 від 05.04.2013р.

Відповідно до п.2.1. Договору про переведення боргу, Сільськогосподарський виробничий кооператив «Колонтаївський» зобов'язується провести розрахунки за відповідача-1, перед позивачем на суму 365 000,00 грн.

Даний факт підтверджується позивачем та вбачається у акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013р. по 24.12.2013р. (підтвердилися всі вище зазначені суми), що підписаний позивачем та відповідач -1 та скріплений печатками без жодних застережень.

Таким чином, заборгованість відповідача-1 перед позивачем з оплати поставленого за Договором товару становить 302 704 грн. 80 коп. (1 796 065,80 - 1 128 361,00 - 365 000,00), станом на час розгляду справи по суті доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.

Пунктом 6.2.1. та 6.2.2. Договору встановлено, що покупець за даним договором несе відповідальність, а саме: за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. У випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідного письмової вимоги продавця.

Пунктом 6.2.3. Договору визначено, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору продавець має

право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості товару. Проценти підлягають сплаті за весь період прострочення покупцем зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.2.4. Договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору продавець має

право стягнути завдані збитки, спричинені несвоєчасним проведенням розрахунків за товар та зміні курсу долара США до гривні.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути 20 343 грн. 62 коп. - пені, 75 224 грн. 82 коп. - штрафу, 30 224 грн. 82 коп. процентів річних, а також 165 180 грн. 59 коп. збитків, спричинених несвоєчасним проведенням розрахунків за Товар та зміні курсу долара США до гривні.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача-1 із вимогою від 06.08.2014р. вих. № 328 про погашення суми заборгованості за поставлений за Договором товар та штрафних санкцій за порушення порядку і строку оплати поставки товару за Договором. Відповідачем-1 вказану вимогу залишено без відповіді та реагування (належним чином завірена копі вимоги та доказів її надсилання на адресу відповідача-1 в матеріалах справи).

01.05.2013р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП» (надалі - відповідач-2, поручитель) укладено Договір поруки №04, за умовами якого поручитель зобов'язувався перед кредитором (позивачем у справі) солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника - ТзОВ «Козіївське» (за договором - боржник), які виникають з умов Генерального договору поставки нафтопродуктів від 05.04.2013р. №38 в розмірі 1 000 грн. 00 коп., включаючи обов'язкові грошові зобов'язання з повернення суми основної заборгованості за отримані боржником нафтопродукти.

Згідно пункту 2.1. Договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по договору, кредитор має право звернутись до поручителя із вимогами про виконання поручителем зобов'язань у повному обсязі, а поручитель зобов'язується у повному обсязі виконати за боржника його зобов'язання перед кредитором. Ці вимоги є обов'язковими до виконання протягом двох календарних днів з моменту отримання поручителем від кредитора письмового повідомлення про невиконання боржником своїх зобов'язань за договором поставки.

Пунктом 2.2. Договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язаний виконати перед кредитором зобов'язання за боржника в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в сумі заборгованості боржника, вказаної у вимозі в межах суми поруки (пункт 1.2. договору поруки), в рахунок погашення такої заборгованості, за реквізитами та у строки, вказаними у договорі поруки.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача-2 із вимогою від 08.08.2014р. вих..№ 331 про перерахування суми поруки. Відповідачем-2 вказану вимогу залишено без відповіді та реагування (належним чином завірена копія вимоги та доказів її надсилання на адресу відповідача-2 в матеріалах справи).

З підстав наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача-1 на користь позивача 593 130 грн. 03 коп. суми заборгованості за Договором та солідарно з відповідача-2 - 1 000 грн. 00 коп. суми заборгованості за Договором.

Доказів часткового або повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між позивачем та відповідачем-1 виникли договірні зобов'язання на підставі Генерального договору поставки нафтопродуктів №38 від 05.04.2013р. в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Генеральним договором поставки нафтопродуктів №38 від 05.04.2013р. щодо поставки відповідачу1 товару.

У свою чергу відповідач-1 своїх зобов'язань за Генеральним договором поставки нафтопродуктів №38 від 05.04.2013р. щодо повної оплати вартості поставленого товару не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 302 704 грн. 80 коп., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до п.6.1. Договору за порушення умов даного Договору винна Сторона несе відповідальність в повному обсязі, яка полягає у відшкодуванні спричинених нею витрат (збитків) іншій Стороні в тому числі неотриманий прибуток, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Пунктом 6.2.1. та 6.2.2. Договору, за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. У випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідного письмової вимоги продавця.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Однак укладеним між сторонами Договором встановлено інше.

Так, пунктом 6.4. Договору сторонами погоджено, що нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язань за договором не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції (пені, штрафи) продовжують нараховуватися до дати повного виконання стороною відповідних прострочених зобов'язань за договором.

Суд, здійснивши перерахунок пені прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 20 343 грн. 62 коп. за вказаний період у поданому позивачем розрахунку, в межах заявлених позовних вимог.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Згідно приписів статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Заявлений позивачем до стягнення штраф у розмірі 25% в сумі 75 676 грн. 20 коп. підлягає стягненню.

Також, позивач просить суд стягнути 30 224 грн. 82 коп. 19% річних, нарахованих у відповідності до п.6.2.3. Договору.

Відповідно до частини першої статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Приписами частини другої вказаної статті визначено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п.6.2.3. Договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору Продавець має право стягнути з Покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19 % річних від неоплаченої вартості Товару. Проценти підлягають сплаті за весь період прострочення Покупцем зобов'язання.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що норма частини третьої статті 692 Цивільного кодексу України є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані із купівлею-продажем товару, або на відносини, до яких застосовуються положення про купівлю-продаж.

З врахуванням п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Відтак, договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Вищого господарського суду України від 21.01.2014 року у справі №8/5025/1402/12, від 29.04.2014 року у справі №5006/6/163/2012, від 10.06.2014 року у справі №917/2391/13, від 18.06.2014 року у справі №902/1466/13 та від 09.07.2014 року у справі №911/3662/11.

Суд здійснивши перевірку нарахування 19 % річних, встановив що стягненню підлягає сума 30 224 грн. 82 коп., в межах заявлених позовних вимог, за вказаний період у поданому позивачем розрахунку.

Окрім того, позивач просить суд стягнути 165 180 грн. 59 коп. збитків, спричинених несвоєчасним проведенням розрахунків за Товар та зміні курсу долара США до гривні.

За приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з частинами першою, другою статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини другої статті 198 Господарського кодексу України.

Таким чином, вираження у договорі грошового еквіваленту в іноземній валюті, що підлягає сплаті у гривні не суперечить чинному законодавству (п.10 оглядового листа від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Відповідні роз'яснення дані також у п.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Пунктом 3.3. Договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку збільшення курсу купівлі долара США по відношенню до гривні на міжбанківській валютній біржі станом на дату оплати покупцем вартості товару, порівняно з курсом купівлі долара США станом на дату підписання сторонами відповідного Додатку до договору ціна товару підлягає коригуванню відповідно до порядку та умов викладених в цьому пункті.

Коригування гривневої вартості товару не вважається зміною умов договору та не потребує укладення додаткових угод. Покупець самостійно здійснює перерахунок ціни товару при здійсненні оплати за наступною формулою:

S(нова)=(К1/К0)*S1, де

S (нова) - змінена ціна товару, що підлягає сплаті постачальнику покупцем за отриманий товар; S1 - ціна в гривнях за товар, визначена сторонами на момент підписання додатку до договору; К1 - курс купівлі долара США по відношенню до гривні на дату проведення покупцем оплати вартості поставленого товару; К0 - курс купівлі долара США по відношенню до гривні на дату підписання відповідного додатку до договору.

При цьому сторони визначили, що для здійснення розрахунків по договору Сторони застосовують курс купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку України на початок торгової сесії, що відображається на ресурсі мережі Інтернет www.udinform.com (російськомовна версія) у розділі «Межбанк» «Украинский рынок Fогех» у таблиці «Статистика» у стовпчику «Открытие» в рядку «USD/UAH» і відповідає значенню «АSК».

Так, пунктом 6.2.4. Договору встановлено, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору Продавець має право стягнути завдані збитки, спричинені несвоєчасним проведенням розрахунків за Товар та зміні курсу долара США до гривні, які обраховуються за формулою:

S = (C x A0 / A1) - C, де

S - завдані збитки, які підлягають сплаті покупцем; А0 - вартість долара США у гривнях на день пред'явлення вимоги; А1 - вартість долара США у гривнях на дату поставки товару; С - вартість поставленого але неоплаченого товару відповідно до умов договору.

При цьому сторони приймають курс долара США до гривні, встановлений Національним банком України.

Суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 165 180 грн. 59 коп. суми грошових коштів, спричинених несвоєчасним проведенням розрахунків за Товар та зміні курсу долара США до гривні, що є компенсацією кредиторові відсутності в його обороті грошових коштів, які мали бути йому сплачені у визначений договором період.

Згідно з п.4.3. Договору зобов'язання Покупця по оплаті Товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів за кожну окрему партію товару на розрахунковий рахунок Продавця.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача-2 1000,00 грн. заборгованості, то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частиною 1 статті 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з п.2.1. Договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по договору, кредитор має право звернутись до поручителя із вимогами про виконання поручителем зобов'язань у повному обсязі, а поручитель зобов'язується у повному обсязі виконати за боржника його зобов'язання перед кредитором. Ці вимоги є обов'язковими до виконання протягом двох календарних днів з моменту отримання поручителем від кредитора письмового повідомлення про невиконання боржником своїх зобов'язань за договором поставки.

Після отримання повідомлення позивача про невиконання відповідачем-1 умов Генерального договору відповідач-2 не виконав свого зобов'язання за Договором поруки.

Відтак, вимога позивача про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 1 000 грн. 00 коп. є обґрунтованою.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 11 882 грн. 61 коп. слід покласти на відповідачів-1,2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого за Договором товару та відповідачем-2 з виконання взятих на себе зобов'язань за договором поруки.

З огляду на викладене, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Козіївське» (62011, Харківська область, Краснокутський район, с. Козіївка, вул. Леніна, будинок 40; ідентифікаційний код юридичної особи 30739637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» (43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38; ідентифікаційний код юридичної особи 37425075) 301 704 грн. 80 коп. суми основного боргу, 20 343 грн. 62 коп. пені, 30 224 грн. 82 коп. 19% річних, 75 676 грн. 20 коп. штрафу, 165 180 грн. 59 коп. суми грошових коштів, спричинених несвоєчасним проведенням розрахунків за Товар та зміні курсу долара США до гривні, та 11 862 грн. 61 коп. судового збору.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Козіївське» (62011, Харківська область, Краснокутський район, с. Козіївка, вул. Леніна, будинок 40; ідентифікаційний код юридичної особи 30739637 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНГ-ЛП» (81131, Львівська область, Пустомитівський район, сільрада Солонківська, траса Київ-Чоп, км. 533; ідентифікаційний код юридичної особи 32060207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» (43010, Волинська область, м.Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38; ідентифікаційний код юридичної особи 37425075) 1 000,00 основного боргу та 20 грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 28.11.2014 року.

Суддя Коссак С.М.