Рішення

від 26.11.2014 по справі 910/19353/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19353/14 26.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімарі Колор»

про стягнення 62 000, 77 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Бондаренко Г.П.

Представники:

від позивача: Веремеєв В.В., Бойко Ю.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київська виробнича компанія «Рапід» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімарі Колор» про стягнення заборгованості за договором № 04 від 01.10.2007 р. про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у розмірі 41 250, 26 грн., а також інфляційних нарахувань у розмірі 4 719, 39 грн., 2 677, 88 грн. - 3 % річних та 13 353, 24 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг перевезення вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 р. порушено провадження у справі № 910/19353/14, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.10.2014 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. призначено колегіальний розгляд даної справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. визначено колегіальний склад суді для розгляду справи № 910/19353/14 - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. справу № 910/19353/14 призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.11.2014 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвала суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 26.11.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 р. між Закритим акціонерним товариством «Київська виробнича компанія «Рапід» (на даний час - Публічне акціонерне товариство «Київська виробнича компанія «Рапід») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прімарі Колор» укладено договір № 04 на міжнародне перевезення вантажів, умовами якого врегульовано взаємовідносини сторін при організації та виконанні перевезень вантажів у міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за перевезення виконується протягом 5-7 днів з дня отримання рахунку від позивача з доданим оригіналом CMR, яка підтверджена печатками та штампами одержувача.

Відповідно до п. 6.3. договору за кожну добу прострочення оплати рахунків, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості.

Договір, відповідно до 9.1., вступає в силу з моменту його підписання та діє на весь час співробітництва обох сторін.

Відповідно до заявок Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімарі Колор» № 1 від 12.03.2012 р. та № 2 від 21.05.2012 р. загальна вартість перевезень становить 70 250, 26 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено перевезення вантажу за договором № 04 від 01.10.2007 р., що підтверджується відмітками вантажоодержувача в міжнародних товарно-транспортних накладних CMR № 709119, № 710161, а також актами № РА000001894 від 05.04.2012 р. та № РА000003085 від 30.05.2012 р., підписаними сторонами.

Також матеріалами справи підтверджується направлення позивачем на адресу відповідача рахунків на оплату послуг та міжнародних товарно-транспортних накладних CMR відповідно до п. 6.1. договору.

23.08.2013 р. позивач звернувся до відповідач з претензією про сплату заборгованості за надані послуги на підставі заявок Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімарі Колор» № 1 від 12.03.2012 р. та № 2 від 21.05.2012 р. у розмірі 41 250, 26 грн.

Відомостей щодо надання відповідачем відповіді на вищевказану претензію матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 04 від 01.10.2007 р. щодо оплати послуг перевезення вантажу, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 41 250, 26 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

Виходячи з умов договору № 04 від 01.10.2007 р. відповідач зобов'язаний оплатити послуги перевезення вантажу 17.04.2012 р. та 21.06.2012 р. відповідно.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався та заявлені до нього вимоги не спростував, доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань не надав.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення договору № 04 від 01.10.2007 р. в частині розрахунків за надані послуги перевезення вантажу, а також приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд відзначає, що наявними у справі первинними документами підтверджується заборгованість відповідача за договором № 04 від 01.10.2007 р. на суму 41 250, 26 грн., у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімарі Колор» інфляційні втрати у розмірі 4 719, 39 грн., 2 677, 88 грн. - 3 % річних та 13 353, 24 грн. - пені.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Тож, оскільки відповідач здійснював оплату отриманого за договором № 130079 від 01.02.2013 р. товару з порушенням встановленого строку, приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За розрахунком позивача за період з 18.04.2012 р. та 10.06.2012 р. відповідно (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 15.07.2014 р. (дата визначна позивачем самостійно) розмір пені становить 13 353, 24 грн., 3 % річних - 2 677, 88 грн., інфляційні втрати - 4 719, 39 грн.

В той же час, за змістом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тож, здійснивши розрахунок пені за правилами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за період з 18.04.2012 р. та 10.06.2012 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 18.10.2012 р. та 10.12.2014 р. відповідно, становить 3 110, 63 грн.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат виконано арифметично вірно та не перевищує розрахунок суду.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених вимог та наведених обґрунтувань, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімарі Колор» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160, код ЄДРПОУ 30602920), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 7, код ЄДРПОУ 05475156) заборгованість у розмірі 41 250, 26 (сорок одна тисяча двісті п'ятдесят грн. 26 коп.) грн., 3 110, 63 (три тисячі сто десять грн. 63 коп.) грн. - пені, 3 % річних у розмірі 2 677, 88 (дві тисячі шістсот сімдесят сім грн. 88 коп.) грн., інфляційні втрати у розмірі 4 719, 39 (чотири тисячі сімсот дев'ятнадцять грн. 39 коп.) грн. та 1 525, 18 (одна тисяча п'ятсот двадцять п'ять грн. 18 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.11.2014 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Бондаренко Г.П.