Рішення

від 28.11.2014 по справі 912/3280/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2014 рокуСправа № 912/3280/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3280/14

за позовом: комунального підприємства "Теплоенергетик"

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Торговий дім Кімо"

про стягнення 5219,46 грн,

представники сторін:

від позивача - Бандуровська Д.О., довіреність № 19 від 08.09.14;

від відповідача - Рябовол С.В., довіреність № б/н від 13.11.14.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.11.2014 до 17:00 год 25.11.2014, з 25.11.2014 до 11:00 год 28.11.2014 на підставі норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Комунальне підприємство "Теплоенергетик" звернулося до господарського суду з позовною заявою від 30.09.2014 про стягнення з приватного акціонерного товариства "Торговий дім Кімо" 5219,46 грн з яких: 4311,20 грн - основний борг, 338,30 грн - 3% річних, 569,96 грн - інфляційні втрати відповідно до договору № 73 про надання послуг по постачанню теплової енергії від 20.10.2009.

У відзиві на позов відповідач подав заяву про застосування позовної давності, зазначивши, що у ПрАТ "Торговий дім Кімо" перед КП "Теплоенергетик" заборгованість за спожиту теплоеренгію станом на 01.01.2012 відсутня, а тому позовні вимоги не визнає і просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні подав заяву в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України про розстрочку виконання рішення суду на 60 місяців з дати набрання рішенням законної сили із сплатою боргу щомісячно рівними частинами.

В судовому засіданні присутнім представником позивача позовні вимоги підтримано у повному обсязі та не заперечено проти надання відповідачеві розстрочки виконання рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між комунальним підприємством "Теплоенергетик" (теплопостачальна організація) та закритим акціонерним товариством "Торговий дім Кімо" (правонаступником якого є ПрАТ "Торговий дім Кімо") (споживач) 20.10.2009 року укладено договір про надання послуг по постачанню теплової енергії № 73 (далі - Договір).

За умовами Договору Енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах з метою опалення та гарячого водопостачання в період опалювального сезону з 15 жовтня по 15 квітня, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами у відповідності до форми власності та джерела фінансування, в терміни, передбачені цим договором.

Облік споживання теплової енергії згідно пунктів 2.2, 2.3 Договору проводиться розрахунковим способом. Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає Теплопостачальній організації звіт про фактичне отримання теплової енергії не пізніше 26-го числа кожного місяця.

Згідно пункту 3.2 Договору Споживач сплачує попередню оплату у розмірі до 50% від вартості теплової енергії передбаченої на розрахунковий період згідно діючих тарифів до 10 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться на протязі поточного місяця, але не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим. Розрахунок за отриману теплову енергію проводиться шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації (п. 3.3 Договору).

Договір набув чинності з 20.10.2009 року і діє до 31.12.2014 року (п. 91 Договору).

Між позивачем та відповідачем 20.10.2009 року укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 73 від 20.10.2009 року, додаткову угоду № б/н від 03.10.2011 про надання послуг по постачанню теплової енергії, щодо розміру тарифу при розрахунку за спожиту теплову енергію.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, правовідносини за якими регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Договір про постачання енергії та інших ресурсів є консенсуальним, двостороннім та оплатним. Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до статті 25 названого Закону теплопостачальна організація зобов'язана забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Як зазначає позивач, ним у відповідності до умов Договору здійснювалось постачання теплової енергії відповідачеві.

Крім того, теплопостачальною організацією виставлялись відповідні рахунки - фактури (що не передбачено умовами Договору) на оплату відповідачем отриманих послуг теплопостачання:

- рахунок-фактура № 73/10.11 від 31.10.2011 на суму 450,45 грн;

- рахунок-фактура № 73/11.11. від 30.11.2011 на суму 1150,70 грн;

- рахунок-фактура № 73/12.11 від 29.12.2011 на суму 1090,46 грн;

- рахунок-фактура № 73/01.12 від 31.01.2012 на суму 1611,59 грн всього на загальну суму 4311,20 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконував, оплату за наданні послуги теплопостання за період жовтень - грудень 2011 та січень 2012 не здійснив.

Існування за відповідачем заборгованості за надані послуги з теплопостачання позивач підтверджує також відповідним розрахунком нарахування теплової енергії помісячно за весь період заборгованості.

Позивач звернувся до відповідача з претензіями № 1483/ю від 27.06.2013 (на поштову адресу) № 2541/ю від 22.09.2014 (на юридичну адресу) про необхідність сплати Споживачем суми заборгованості в триденний термін з моменту отримання даної претензії, однак відповідач відповіді на претензії не надав, заборгованість не сплатив.

Вказане слугувало причиною звернення позивача з даним позовом до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

За приписами частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до умов Договору Споживач взяв на себе зобов'язання виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Доказів сплати суми боргу за послуги теплопостачання в розмірі 4311,20 грн відповідач до суду не подав, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Разом з тим, за правилами статті 530 якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Заяву відповідача про застосування позовної давності суд відхиляє з наступних підстав.

Нормами ст.ст. 256 -258 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно ч. 1 ст. 261 вказаного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так відповідно п. 3.2 Договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться на протязі поточного місяця, але не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим. Позивачем виставлялись відповідні рахунки - фактури № 73/10.11 від 31.10.2011, № 73/11.11. від 30.11.2011, № 73/12.11 від 29.12.2011, № 73/01.12 від 31.01.2012, тобто за спожиту теплову енергію у жовтні 2011 відповідач мав здійснити оплату не пізніше 10 листопада 2011, а позовна заява з якою позивач звернувся до суду датована 30.09.2014, вхідний штемпель містить дату 01.10.2014. Отже, відповідачем безпідставно подано заяву про застосування позовної давності, оскільки позивач вчасно звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів щодо стягнення заборгованості за період жовтень - грудень 2011 та січень 2012.

Також не підтверджуються належними доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доводи відповідача, що позивачем не враховано здійснену ПрАТ "Торговий дім Кімо" оплату за спожиту теплову енергію відповідно платіжних доручень № 62 від 24.12.2009, № 69 від 21.01.2010, № 79 від 19.02.2010, № 238 від 08.12.2011 на загальну суму 12034,93, оскільки з вказаних платіжних доручень вбачається, що отримувачем коштів є ДП "Теплоенергоцентраль" ТОВ "Високі енергетичні технології" (код ЄДРПОУ 32718692), а матеріали справи підтверджують обізнаність відповідача на який рахунок і якому підприємству необхідно сплачувати кошти за постачання теплової енергії.

Щодо оплати за спожиту теплову енергію відповідно платіжного доручення № 238 від 08.12.2011 на суму 8774,03 грн, то з призначення платежу вбачається, що оплата проводиться на підставі виконавчого листа № 5013/1281/11, тобто на виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.09.2011 у справі № 5013/1281/11, яким встановлено існування договірних правовідносин між сторонами відповідно договору про надання послуг по постачанню теплової енергії № 73 та стягнуто з відповідача борг за спожиту теплову енергію за період з листопада 2009 по квітень 2011.

Крім того, посилаючись на "акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.08.2012" відповідач вказує, що заборгованість за спожиту теплову енергію перед позивачем відсутня, більш того станом на 01.01.2012 існує переплата на суму 819,09 грн. Разом з тим, відповідачем не подано до матеріалів справи саме Акта звірки взаєморозрахунків між сторонами. Позивач в свою чергу, вказує на те, що роздруківка надана відповідачем до суду, яка містить інформацію про кількість спожитої теплової енергії із сумою відповідних нарахувань, не є актом звірки та не підписаний уповноваженою особою зі сторони КП "Теплоенергетик".

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 4311,20 грн господарським судом задовольняються в повному обсязі.

КП "Теплоенергетик" також заявлено до стягнення 569,96 грн - втрат від інфляції, 338,30 грн - три відсотка річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказане право кредитора є самостійним способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність підстав для стягнення зазначених платежів не потребує обов'язкового їх зазначення в умовах договору.

За даних обставин, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з листопада, грудень 2011 та січень, лютий 2012 по серпень 2014 в сумі 569,96 грн та 3 % річних за період з 11.11.2011 по 11.02.2012 в в сумі 338,3 грн підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Подану заяву про розстрочку виконання рішення суду відповідач мотивує проблемами фінансово - економічного становища ПрАТ "Торговий дім Кімо" пов'язаних із кризою в державі, а також відсутністю замовлень від клієнтів, а отже відсутністю діяльності на підприємстві.

При розгляді заяви боржника, господарський суд враховує, що у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши подані сторонами докази, врахувавши матеріальні інтереси сторін, зокрема фінансовий стан відповідача, ступінь вини відповідача у виникненні спору та бажання як найшвидше погасити заборгованість перед позивачем і виконати рішення суду, наслідки до яких призведе одноразова сплата суми заборгованості, позиції сторін та не заперечення позивача щодо розстрочення виконання рішення суду (письмове погодження від 28.11.2014 на заяві відповідача), господарський суд вважає за можливе задовольнити заяву ПрАТ "Торговий дім Кімо" про розстрочку виконання даного рішення та розстрочити виконання вказаного рішення в частині стягнення заборгованості в сумі 5219,46 грн на 60 місяців з дати набрання рішенням законної сили із сплатою боргу щомісячно рівними частинами по 86 грн. 99 коп.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1827,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82 - 85, 116, 117 ГПК України, Законом України "про судовий збір", господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Торговий дім Кімо", 25006, м.Кіровоград, вул. В.Чорновола, 25/27, код ЄДРПОУ 24712082 на користь комунального підприємства "Теплоенергетик", юридична адреса: 25491, м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 24153576, поштова адреса: 25002, м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20 заборгованість в сумі 5219,46 грн з яких: 4311,20 грн - основний борг, 338,30 грн - 3% річних, 569,96 грн - інфляційні втрати, а також судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості в сумі 5219,46 грн на 60 місяців з дати набрання рішенням законної сили із сплатою боргу щомісячно рівними частинами по 86 грн. 99 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 02.12.2014.

Суддя Т. В. Макаренко