Рішення

від 11.11.2014 по справі 910/21645/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21645/14 11.11.14 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфер-Мега"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Тако Тим"

про стягнення 21 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гуляєв С.М. - представник за довіреністю б/н від 21.08.2014 року;

від відповідача: Шумський В.Ю. - представник за довіреністю № 64 від 24.10.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфер-Мега" до товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Тако Тим" про стягнення 21 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у жовтні 2011 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт Тако Тим" досягнуто згоду про те, що на замовлення відповідача позивач виготовить та змонтує рекламні конструкції, а саме двосторонню світлову вивіску.

Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, проте відповідачем проведена часткова оплата в розмірі 84 000,00 грн.

У зв'язку з чим позивач звернувся в суд та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 21 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.10.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.10.2014 року.

27.10.2014 року до загального відділу господарського суду міста Києва відповідач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 10.10.2014 року та клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 27.10.2014 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 10.10.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.10.2014 року відкладено розгляд справи на 11.11.2014 року.

В судовому засіданні 11.11.2014 року представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 10.10.2014 року.

Представник відповідач подав відзив на позовну заяву.

Представник позивача надав суду для огляду витребувані документи.

Суд оглянув надані оригінали документів позивачем.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Позивачем на підставі видаткової накладної №102 від 13.12.2011 року, яка підписана та скріплена печатками сторін, передано відповідачу вивіску світлову двосторонню в кількості 1 шт на загальну суму 105 000,00 грн.

Також, між сторонами на підтвердження вищезазначеного факту підписаного акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №102 від 13.12.2011 року на суму 105 000,00 грн.

Як вбачається з вищезазначених документів, а саме: видаткової накладної №102 від 13.12.2011 року та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №102 від 13.12.2011 року, в них міститься посилання на договір №0311/1 від 03.11.2011.

Щодо договору №0311/1 від 03.11.11р. позивач пояснив, що ним було розроблено договір, узгоджено під час попередніх перемовин з відповідачем його умови, та два примірники підписаного позивачем договору було направлено на адресу відповідача. Оскільки відповідач здійснив часткову оплату за виконання робіт, ТОВ «Трансфер Мега» не став наполягати на укладенні договору в письмовій формі. Факт оплати, нами було сприйнято як згоду на укладення договору в спрощений спосіб. Що ж стосується посилання на договір у акті здачі-приймання виконаних робіт № 102 від 13.12.11 р. та в видатковій накладній № 102 від 13.12.11 р., то це було зроблено головним бухгалтером підприємства, на підставі запевнень відповідача, що їм підписано договір, та другий примірник договору буде повернуто в найближчий час. Таким чином, оскільки акт здачі-приймання виконаних робіт вже було підписано, роботи виконані та прийняті, то документи не стали переробляти, сподіваючись на отримання нашого примірника договору від відповідача.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач передав відповідачу товар на підставі видаткової накладної та акту здачі-приймання робіт, не укладаючи з відповідачем окремого договору.

Враховуючи те, що позивач виготовив та передав, а відповідач отримав товар на підставі вищезазначеної видаткової накладної та акту, то суд вважає, що сторони уклали договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Відповідно до ч.1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач частково оплатив за отриманий товар на загальну суму 84 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (з призначенням платежу «за виготовлення вивіски згідно рах. №147 від 08.11.2011»):

- 28.12.2011 року в розмірі 40 000,00 грн.;

- 08.11.2011 року в розмірі 44 000,00 грн.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків станом на період з 01.11.2011-19.04.2012 року підписаний та скріплений печатками сторін, відповідно до якого станом на 19.04.2012 року заборгованість на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфер Мега" становить 21 000,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 21 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Тако Тим" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 14-В, офіс 4; ідентифікаційний код: 37193663) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфер Мега" (69065, Запорізька область, м. Запоріжжя, просп.. Леніна, буд. 104, кв.15, ідентифікаційний код: 34869185) суму основного боргу в розмірі 21 000 (двадцять одна тисяча) грн. 00 коп.та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 02.12.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий