Рішення

від 06.02.2007 по справі 16/369

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                        ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                   

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ   

"06" лютого 2007 р.                                                           

Справа №  16/369

Господарський суд Черкаської області

в складі судді Спаських Н.М.,  при

секретарі судового засідання  Волна С.В.

(Буднік А.М. в засіданні 06.02.07р.) , за участю представників сторін:

позивача -Штепа А.І., - за

довіреністю,

відповідача -Сурай С.В.  -за довіреністю,

третя особа: не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому

засіданні матеріали справи за позовом Відкритого акціонерного товариства

"Мегабанк" в особі Черкаської філії до Товариства з обмеженою

відповідальністю "Маркус Лтд" про 

стягнення  217 200,00 грн. штрафу,

-

ВСТАНОВИВ:

          Заявлено позов про стягнення  з відповідача на користь позивача 217 200,00

грн. штрафу за порушення умов договору НОМЕР_1 застави майна  від 21 листопада 2003 року, укладеного між

сторонами. В судовому засіданні представники позивача позов підтримали і

просять його задовольнити повністю.

      Представник відповідача проти позову

заперечив з мотивів, що він є необґрунтованим і просить у задоволенні позову

відмовити.

Представник третьої особи жодного разу в судове засідання не з'явився, про

поважність причин своєї неявки суду не повідомив. Учасники процесу не

заперечили проти розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

        Заслухавши доводи та пояснення  представників сторін, дослідивши наявні у

справі документи, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення,

виходячи з такого:

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх  вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що

21.11.2003 року між сторонами по справі було укладено договір НОМЕР_1 застави

майна ( далі - договір застави), у відповідності до умов пп. 1.1 та 1.2. якого

згідно з кредитним договором НОМЕР_1 (далі - кредитний договір) позивач надав

третій особі по справі, підприємцю ОСОБА_1. ( далі Позичальник), кредит у сумі

100 000,00 доларів США, терміном до 18.11.2005 року включно зі сплатою 15%

річних.  В забезпечення своєчасного

повернення Позичальником кредиту, нарахованих відсотків та інших санкцій,

відповідач передав позивачу в заставу належне йому на праві власності майно -

частину цілісного майнового комплексу - приміщення магазину загальною площею

209,1 кв.м. ( літ А-5),  яке знаходиться

по АДРЕСА_1 ( п. 3.1. договору).

У відповідності до п. 8.2. договору

застави, договір закінчує свою дію після повного виконання Позичальником своїх

зобов'язань за кредитним договором.

Станом на час розгляду справи

відсутні рішення судів про визнання недійсними кредитного договору та договору

застави, а тому ці договори підлягають до виконання.

Позивач просить стягнути з

відповідача штраф у розмірі 108 600,00 грн. за відмову надати позивачу копію

договору про страхування заставленого майна на підставі п. 7.4. договору

застави та штраф у розмірі 108 600,00 грн. за ненадання представникам позивача

доступу для перевірки та огляду заставленого майна;

У відповідності до ст. 549 ЦК

України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник

повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є

неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання.

У відповідності до ст. 551 ЦК

України, якщо предметом неустойки є грошова сума, їх розмір встановлюється  договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Чинне законодавство не встановлює

розмір штрафу за невиконання негрошового зобов'язання. Закон України "Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від

22.11.1996 року № 543/96 не регулює в даному випадку розмір штрафу, оскільки

сторонами по справі у договорі застави врегульовано питання відповідальності за

негрошове зобов"язання.

          У відповідності до п. 4 ст. 231

Господарського Кодексу  України, у  разі якщо розмір штрафних санкцій законом не

визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому

розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до

суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі,

або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його

виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

            У відповідності до п. 7.4. договору

застави, його сторонами було погоджено, що при відмові  надати позивачу копію договору про

страхування  заставленого майна,

відповідач повинен сплатити на користь позивача штраф у розмірі 10% від суми

заставленого майна , вказаної у п. 3.2. договору застави ( це 1 086 000,00

грн).

          Дослідивши доводи позивача, судом встановлено

наступне: у відповідності до п. 2.1.4. договору застави, відповідач повинен

застрахувати за свій рахунок предмет застави на користь позивача та вживати

заходи, необхідні для збереження предмету застави. Даний пункт зобов'язує

відповідача здійснювати страхування майна протягом всього строку дії договору

застави, оскільки іншого сторонами спеціально не погоджено і зміст страхування

полягає в збереженні заставного майна на весь період перебування майна в цьому

статусі.

          Доказів припинення договору застави з

будь-яких підстав на час розгляду справи сторони у справу не надали.  Перебування сторін у спорі з приводу

виконання договору застави чи стосовно його дійсності не припиняє договір

застави та виконання його зобов'язаною стороною, оскільки протилежне не

встановлено чинним законодавством України.

          Доводи відповідача про те, що

відносини застави між сторонами слід регулювати за правилами поруки ( ст.

553-559 ЦК України) з підстав, що в договорі застави визначено, що відповідач є

майновим поручителем і порука припинилася відізванням поручительства з боку

відповідача, суперечать обставинам справи та чинному законодавству, виходячи з

такого:

          Відносини застави врегульовуються

положеннями Закону України "Про заставу" від 02.10.1992 року.  У відповідності до ст. 11 даного Закону,

третя особа (а не боржник), яка виступає заставодавцем, є майновим поручителем.

Відносини поруки врегульовуються іншим нормативним актом -- Цивільним Кодексом

( ст. 553-559). Доказом того, що застава і порука є різними правовідносинами є

положення також і п. 3 ст. 512 ЦК України, де  

визначено, що виконання обов'язку боржника може бути здійснено

поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

          Чинне законодавство не передбачає

такого інституту, як відізвання поручительства, на чому наполягає відповідач,

що воно відбулося. У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова

від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом.

          З матеріалів справи вбачається, що

відповідачем було укладено договір добровільного страхування від вогневих

ризиків і ризиків стихійних явищ від 21.01.2004 року з страховою компанією

"Мега-гарант". У відповідності до п. 4.1. даного договору

страхування, договір діє до 24:00 год. 20.11.2004 року. Відповідач не надав

суду доказів того,  що дію даного

договору було продовжено на новий строк.

           За доводами позивача, 17.11.2006

року за  НОМЕР_2 відповідачу було

направлено рекомендованим листом пропозицію про надання до 30.11.2006 року

доказів про страхування предмету застави. За доводами позивача ця пропозиція

виконана відповідачем у встановлений строк не була.

          Відповідач надав суду копію договору

добровільного страхування майна юридичної особи НОМЕР_3 з НАСК

"Оранта", у відповідності до умов якого вигодонабувачем за цим

договором є ТОВ "Маркус Лтд". Тобто, в порушення вимог п. 2.1.4.

договору застави про страхування предмету застави на користь заставотримача,

відповідач по справі застрахував майно на свою користь. З цих підстав наданий

відповідачем договір страхування від 18.12.2006 року не є належним доказом

страхування заставленого майна у відповідності до умов договору застави,

укладеного між сторонами по справі.

          На підставі викладеного, порушення умов

договору застави стосовно ненадання відповідачем копії договору страхування

заставленого майна є доведеним, а тому до стягнення з відповідача підлягає

штраф у сумі 108 600,00 грн. Розрахунок штрафу є вірним.

     Позивач також просить

стягнути з відповідача 108 600,00 грн. штрафу за ненадання представникам

позивача доступу до перевірки та огляду заставленого майна на підставі п. 7.3.

договору застави, у відповідності до якого за таке порушення відповідач повинен

сплатити на користь позивача 10% від суми заставленого майна, вказаної у п.

3.2. договору( 1 086 000,00 грн.). 

          На доведення своїх позовних вимог,

позивач вказав наступне:

          У відповідності до п. 2.4.2. договору

застави позивач має право перевіряти документально і фактично наявність та стан

предмета застави, умови його використання. З цією метою 01.12.2006 року

представники  позивача прибули за місцем

знаходження заставленого майна з метою його огляду, про що складено акт НОМЕР_4

перевірки наявності майна, що передане в заставу згідно договору застави

НОМЕР_1 від 21.11.2003 року .

          У відповідності до цього акту була

здійснена спроба перевірки заставленого майна о 12:00 год. 01.12.2006 року.

Актом встановлено, що магазин відкритий для покупців, доступний для огляду

торгівельний зал, інші приміщення закриті, доступу до них немає. Директор

підприємства на місці відсутня.

          В цей же день відповідачу було

направлено вимогу в порядку ст. 530 ЦК України про сплату штрафу за ненадання

копії договору про страхування заставленого майна в сумі 108 600,00 грн. та

штрафу за ненадання доступу до перевірки заставленого майна в сумі 108 600,00

грн. За доводами позивача, штрафи відповідачем сплачені не були, з чого і виник

спір. Доказів про неотримання вимоги відповідач суду не надав.

          Заперечення відповідача про те, що

він мав право ухилятися від надання доступу до перевірки заставленого майна та

страхування предмету застави з підстав, що між сторонами вже був спір у суді

щодо дійсності договору застави, суд до уваги не приймає, оскільки згідно

чинного законодавства така обставина не припиняє обов'язки сторін по виконанню

укладеного договору.

          Відповідач підтвердив у суді те, що

ТОВ "Маркус Лтд" не направляв позивачу пропозицій щодо дати повторної

перевірки заставленого майна.

          Таким чином, на підставі викладеного,

суд вважає, що вимоги позивача з приводу стягнення штрафу за ненадання доступу

до перевірки заставленого майна є доведеними матеріалами справи, а тому до

стягнення з відповідача належить 108 600,00 грн. штрафу згідно умов договору

застави.

          Відповідач по справі не надавав суду

жодних клопотань про розгляд питання про зменшення суми штрафу, не доводив

відсутність вини підприємства у виникненні обставин, за які позивач просить

стягнути штраф. Натомість відповідач заявив про наявність права на невиконання

умов договору застави в односторонньому порядку з підстав знаходження в суді

спору з приводу дійсності договору застави, що не відповідає чинному

законодавству.

          Відповідачем також заявлялося

клопотання про зупинення провадження у справі з підстав, що в даний  час по справі № 02/1418 вирішується питання

про визнання недійсним договору застави, на основі якого подано позов по даній

справі.

          Дане клопотання судом відхиляється з

мотивів, що позивачем надано суду рішення господарського суду Черкаської

області, яке залишено без змін наглядовими інстанціями по справі № 02/314, у

відповідності до якого було досліджено договір застави НОМЕР_1, який укладено

між сторонами по справі і який є основою заявленого по даній справі позову.

Судові інстанції дослідили цей договір і з точки зору оцінки його як поруки і з

точки зору оцінки його як застави і прийшли до висновку про те, що укладений

договір є договором  застави, а підстави

для визнання його недійсним відсутні.

          У відповідності до ст. 35 ГПК

України, рішення по справі   № 02/314 має

преюдиційне значення для розгляду даної справи і встановлені цим рішенням факти

не потребують повторного доведення при розгляді справи, де беруть участь ті

самі сторони.

На підставі викладеного, позов

підлягає до повного задоволення, з відповідача на користь позивача слід

стягнути в загальній сумі 217 200,00 грн. штрафу за порушення умов договору застави.

Спір виник з вини відповідача, тому

судові витрати покладаються на нього -- з відповідача на користь позивача слід

стягнути також і 2 172,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись

ст.ст. 49, 82, 84, 85  ГПК України, суд,

-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю "Маркус Лтд", ідентифікаційний код 21384565, м.

Черкаси, вул. Смілянська, 36 на користь 

Відкритого акціонерного товариства "Мегабанк" в особі

Черкаської філії, ідентифікаційний код 09804119, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 205

-- 217 200,00 грн. штрафу за порушення умов договору застави майна НОМЕР_1 від

21.11.2003 року, 2 172,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до

Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя                                                

                                         Н.М.

Спаських