Рішення

від 24.11.2014 по справі 922/4375/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р.Справа № 922/4375/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (м. Кременчук, Полтавська обл.) до Науково-виробничого малого приватного підприємства "Циркон" (м. Рубіжне) про стягнення 500 774,40 грн., розірвання договору за участю представників сторін:

позивача - Гуйванюк Й.Є. (довіреність №14/03-16 від 27.12.2013 р.);

відповідача - Капельніков В.Л. (довіреність від 11.04.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово промислова нафтова компанія "Укртатнафта", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Науково-виробничого малого приватного підприємства "Циркон" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №08 від 08.08.2013 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 500 774,40 грн. також позивач просить суд розірвати укладений між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово промислова нафтова компанія "Укртатнафта" та Науково-виробничим малим приватним підприємством "Циркон" договір поставки №08 від 08.08.2013 р. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором поставки №08 від 08.08.2013 р. щодо своєчасної поставки товару. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 24.11.2014 р. позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні 24.11.2014 р. підтримав позицію викладену ним у запереченні на позов, яки наданий ним через канцелярію суду, а саме пояснив, що господарським судом м. Києва розглянута справа №910/11649/14 за позовом Науково-виробничого малого приватного підприємства "Циркон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Северсталь-Інвест" про розірвання договору та стягнення 445898,94 грн., рішенням господарського суду м. Києва по справі №910/11649/14 від 11.09.2014 р. розірвано договір поставки № СС13088 від 20.08.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Северсталь-Інвест" та Науково-виробничим малим приватним підприємством "Циркон", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Северсталь-Інвест" на користь Науково-виробничого малого приватного підприємства "Циркон" 316 050,01 грн. основного боргу, 107 457,00 грн. пені, 10 906,00 грн. судового збору, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Северсталь-Інвест" прийняти у Науково-виробничого малого приватного підприємства "Циркон" товар (металопрокат): круг діаметром 45 ст. 08Х15Н24В4ТР кількістю 760 кг.; круг діаметром 80 ст. 37Х12Н8Г8МФБ кількістю 710 кг.

Представник відповідача зазначив, що рішення господарського суду м. Києва по справі №910/11649/14 від 11.09.2014 р. на час розгляду справи №922/4375/14 не виконано, в зв'язку з чим відповідач не має можливості виконати договірні зобов'язання по незалежним від нього причинам, в зв'язку з тим, що грошові кошти, отримані від позивача, відповідач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю "Северсталь-Інвест" за поставку товару по договору поставки № СС13088 від 20.08.2013 р., необхідного позивачу. Крім того, вказав, що Науково-виробничого малого приватного підприємства "Циркон" знаходиться в зоні АТО, що є надзвичайним станом, таким чином договір поставки не могло бути виконано в зв'язку з форс мажорними обставинами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

08.08.2013р. ПАТ "Укртатнафта" (покупець) уклало з Науково-виробниче мале приватне підприємство "Циркон" (постачальник) договір поставки №08, за яким ПАТ "Укртатнафта" зобов'язалося оплатити і прийняти, а НВМПП "Циркон" зобов'язалося в строк поставити наступний товар: шпилька М42x350 сталь 08х15Н24В4ТР в кількості 48 штук; шпилька М42х450 сталь 08х15Н24В4ТР в кількості 72 штук. Загальна вартість товару сторонами визначена специфікацією на поставку товару додатком №1 до договору поставки №08 від 08.08.2013р. в сумі 715 392грн.

Умовами договору (п. 3.3.1) передбачена попередня оплата товару в розмірі 70% його вартості.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивач 22.08.2013р. перерахував відповідачу 500 774,40грн., що підтверджується копією платіжного доручення №0000009337 від 14.08.2013 р., та становить 70% вартості узгодженого до поставки товару.

Пунктом 4 додатку №1 до договору сторони визначили строк поставки товару - 60 робочих днів від дати оплати товару в розмірі 70%. Таким чином, кінцевий строк поставки товару за договором - 15 листопада 2013 року. Однак, в установлений строк відповідач власного зобов'язання по поставці товару не виконав. Не поставлено товар і станом на момент подання даного позову.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача направлялась вимога №11-04/2095 від 20.06.2014 р. про здійснення поставки, а також повернення коштів в сумі 500 774,20грн. Проте, НВМПП "Циркон" в відповідях на вимогу визнав прострочу поставки, але жодних вагомих дій щодо виконання договору не вжито. Кошти, отримані в якості попередньої оплати товару відповідачем також не повернуто.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором поставки №08 від 08.08.2013 р. та здійснив перерахування коштів на рахунок відповідача на загальну суму 500774,40 грн., проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки поставки, не поставив позивачу товар та не здійснив повернення отриманих від позивача коштів.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, оскільки наведений в запереченнях договір поставки №СС13088 від 20.08.2013 р., укладений між Науково-виробничим малим приватним підприємством "Циркон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Северсталь-Інвест", та спірний договір поставки №08 від 08.08.2013 р., мають різний предмет та відповідно різні умови. Таким чином, посилання відповідача на неможливість виконати договірні зобов'язання за договором поставки №СС13088 від 20.08.2013 р. по незалежним від нього причинам є необґрунтованим.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідачем до матеріалів справи сертифікат Торгово-промислової палати України не надано, в зв'язку з чим, суд, вважає посилання відповідача на те, що Науково-виробниче мале приватне підприємство "Циркон" знаходиться в зоні АТО, що є надзвичайним станом, а тому договір поставки не могло бути виконано в зв'язку з форс мажорними обставинами, необґрунтованим, не доведеним жодним конкретним доказом, тобто позбавленим правового та фактичного обґрунтування.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 500774,40 грн. правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Крім того, згідно зі статтею 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару за договором поставки №08 від 08.08.2013 р. встановлений судом та по суті відповідачем не спростований.

Отже, позовні вимоги про розірвання укладеного між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" та Науково-виробничим малим приватним підприємством "Циркон" договору поставки №08 від 08.08.2013р. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 11233,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати укладений між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" та Науково-виробничим малим приватним підприємством "Циркон" договір поставки №08 від 08.08.2013р.

Стягнути з Науково-виробничого малого приватного підприємства "Циркон" (93000, Луганська обл., м. Рубіжне, квартал Сонячний 93, інд. код 30648372) користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська З; інд. код 00152307; рахунок №26003057001115 в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 500 774,40 грн. та судовий збір в розмірі 11233,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.2014 р.

Суддя Г.І. Сальнікова