Рішення

від 24.11.2014 по справі 922/4968/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р.Справа № 922/4968/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Елакс", м. Харків до Приватного підприємства "Про Енерджі Інжиніринг", м. Зміїв про стягнення 352032,33 грн. за участю представників сторін:

позивача - Щоголев Д.О. (довіреність №14-891 від 20.11.2014 р.);

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Елакс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Про Енерджі Інжиніринг" на свою користь суму основного боргу у розмірі 310963,80 грн., 3% річних у розмірі 3143,72 грн., 25175,29 грн. пені, суму індексації в розмірі 12749,52 грн. за неналежне виконання умов договору №Є1644 від 31.08.2012 р. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 04.11.2014 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.11.2014 р. о 09:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні 24.11.2014 р. підтримав позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 24.11.2014 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучене судом до матеріалів справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31 серпня 2012 року між ПрАТ "Елакс" (виконавець) та ПП "Про Енерджі Інжиніринг" (замовник) було укладено договір №Э 1644.

Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець зобов'язався виконати, а замовник прийняти та оплатити роботи з розробки документації, зазначеної у Календарному плані, який є додатком №1 до договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, виконавець передає замовнику результати робіт (технічне завдання і робочу документацію) в друкованому та електронному вигляді, в п'яти примірниках. Перелік документації, яка підлягає передачі замовнику, наведено в Календарному плані (додаток №1 до цього договору). Одночасно з передачею замовнику документації виконавець передає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт по певному етапу, в якому фіксується обсяг, вартість і лата виконання робіт.

Умови оплати було визначено у розділі 3 договору. Так, згідно п. 3.1. замовник перераховує на поточний рахунок виконавця попередню оплату в розмірі 30% від загальної вартості робіт, зазначеної у п. 2.1., що складає 133 270,20 грн., протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору.

Визначений п. 3.1. договору строк попередньої оплати сплив 10 вересня 2012 року, але попередня оплата, визначена цим пунктом була сплачена в порушення умов договору лише 19 лютого 2013 року. Попередня оплата була здійснена платіжним дорученням № 140 від 19.02.2013 року на суму 133270,20 грн., що підтверджується банківською випискою від 19.02.2013р.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що замовник зобов'язаний підписати та повернути акт сдачі-прийому виконаних робіт протягом 10 календарних днів з моменту отримання його від виконавця. При наявності зауважень, замовник складає письмову мотивовану відмову від підписання акту сдачі-прийому виконаних робіт, в якій зазначає невідповідності та строки їх усунення. Мотивована відмова від підписання акту сдачі-прийому виконаних робіт надається виконавцю протягом 10 календарних днів з моменту отримання замовником акту сдачі-прийому виконаних робіт.

Акт сдачі-прийому виконаних робіт було підписано сторонами 15 травня 2014 року на весь об'єм робіт за договором, на загальну суму 444234,00 грн.

В акті сдачі-прийому виконаних робіт зафіксовано, що технічне завдання та робоча документація передані замовнику в електронному та друкованому вигляді, в п'яти екземплярах, що свідчить про те, що позивач виконав умови договору у повному обсязі.

Акт сдачі-прийому виконаних робіт від 15 травня 2014 року було підписано замовником без зауважень. Крім того після підписання зазначеного акту, замовник підтвердив заборгованість за договором підписавши акт звіряння взаємних розрахунків за 1 півріччя 2014 року.

Згідно п. 3.2. договору, замовник був зобов'язаний сплатити остаточний розрахунок у розмірі 70% від загальної від загальної вартості робіт, зазначеної у п. 2.1., що складає 310963,80 грн., протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту сдачі-прийому виконаних робіт, тобто до 26 червня 2014 року включно, але не зробив цього.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору №Э 1644 від 31.08.2012 р., не сплатив за виконані роботи.

Таким чином, станом на 27 жовтня 2014 року сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 310 963 (триста десять тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 80 коп.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 310963,80 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.3. договору, при зриві строків оплат за договором, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день затримки платежу, але не більше ніж 10% від загальної вартості робіт по договору. Від пені - штрафна.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 25175,29 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3143,72 грн. грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок суми індексації, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 12749,52 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 7040,65 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Про Енерджі Інжиніринг" (код ЄДРПОУ 36370209; юридична адреса: 63404, Харківська обл., м. Зміїв, вул. 152 Стрілкової Дівізії, буд. 20; ІПН 363702020093 Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100264363; п/р 2600238800901 в ПАТ "Енергобанк", м. Київ, код банку 300272) на користь Приватного акціонерного товариства "Елакс" (код ЄДРПОУ 22648813; юридична адреса: 61070, м. Харків, вул. Ак. Проскури, буд. 1, корп. 12; п/р 26005201369901 в АТ «ОТП Банк», м. Київ, код банку 300528; п/р 26006443186 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, код банку 380805, ІПН 226488120315) суму основного боргу в розмірі 310963,80 грн., суму пені сумі 25175,29 грн., 3% річних в сумі 3143,72 грн., суму індексації в розмірі 12749,52 грн. та судовий збір в сумі 7040,65 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.2014 р.

Суддя Г.І. Сальнікова