Постанова

від 15.10.2014 по справі 808/4320/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 808/4320/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Запоріжжі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс» до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс» (далі – позивач або ТОВ «Енологія Плюс») до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі – відповідач або Пологівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області), в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2014 №0001352200.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що застосування до ТОВ «Енологія Плюс» пені в розмірі 170,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 26.06.2014 №0001352200, є незаконним, оскільки на момент розгляду справи відсутня норма закону, яка визначала б порядок і терміни декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України застосування до ТОВ «Енологія Плюс».

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях аналогічних за змістом до акту перевірки, відповідач зазначив, що перевіркою порядку та строку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і перебувають за її межами, встановлено: декларування валютних цінностей, що незаконно знаходяться з межами України, в НБУ не проводилось, зазначені суми не були включені підприємством до декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, а саме простроченої дебіторської заборгованості на 01.04.2014 в сумі 12098,45 Євро, яка виникла внаслідок розрахунків ТОВ «Енологія Плюс» з компаніями: Desobry S.A. Tournai, Latteria di MontagnaMatilde di Canossa Srl, Premier's Tea Limited, Joser Manner&Comp., Lauretana SPA.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не прибув, через службу діловодства суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, через службу діловодства суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обстави суд приходить до висновку, що є можливим розглянути адміністративну справу у порядку письмового провадження без участі представників сторін на підставі матеріалів, які містяться в адміністративній справі.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АД №161656 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс» 12.11.2010 зареєстровано як юридичну особу за адресою: 70500, Запорізька область, Оріхівський район, місто Оріхів, вулиця Червоних партизанів, будинок 111, ідентифікаційний код 37260687.

На підставі направлення від 02.06.2014 №336, згідно ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Пологівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 30.05.2014 №768 проведено позапланову перевірку ТОВ «Енологія Плюс» з питання дотримання вимог податкового законодавства за контрактом №10 від 17.06.2013, №3/2013 від 01.07.2013, №13/2013 від 01.10.2013, №14/2013 від 01.11.2013, №15/2013 від 01.11.2013, №4/2013 від 01.07.2013, №28/2013 від 30.10.2013, №11/2013 від 22.11.2013, №18/2013 від 01.11.2013, №16/2013 від 30.10.2013, №22/2013 від 18.11.2013, №25/2013 від 14.11.2013. За наслідками перевірки складено Акт від 16.06.2014 №837/08-15-22-021/37260687 (далі – Акт перевірки).

Згідно висновків перевірки встановлено, що позивачем порушено:

1) ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) в частині недотримання законодавчо встановлених строків розрахунків по зовнішньоекономічним імпортним контрактам:

- договір купівлі-продажу №16/2013 від 30.10.2013 з компанією Desobry S.A. Tournai (Бельгія) за період з 18.03.2014 по 06.06.2014 (81 день);

- , договір купівлі-продажу №4/2013 від 01.07.2013 з компанією Latteria di MontagnaMatilde di Canossa Srl (Італія) за період з 27.02.2014 по 06.06.2014 (100 днів);

- договір купівлі-продажу №22/2013 від 18.11.2013 з компанією «Vintage Teas Ceylon Pvt Ltd (Sri Lanka) за період з 04.04.2014 по 06.06.2014 (64 дні);

- договір купівлі-продажу №11/13 від 22.11.2013 з компанією Premier's Tea Limited (Індія) за період з 03.03.2014 по 06.06.2014 (96 днів);

- договір купівлі-продажу №15/2013 від 01.11.2013 з компанією Golden Tips Tea Co. (P) Ltd (Індія) за період з 18.02.2014 по 06.06.2014 (109 днів);

- договір купівлі-продажу №13/2013 від 01.10.2013 з компанією Joser Manner&Comp. (Австрія) за період з 31.01.2014 по 06.06.2014 (127 днів);

- договір купівлі-продажу №28/2013 від 30.10.2013 з компанією Lauretana SPA (Італія) за перідо з 28.02.2014 по 12.04.2014 (44 дні).

2) п. 9.1 ст.9, п. 16.2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93 зі змінами та доповненнями, п.2.7 ст.2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Нацбанку України від 08.02.2000 №49, встановлено не декларування валютних цінностей, що незаконно знаходяться за межами України станом на 01.04.2014.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2014 №0001352200, яким нараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 170,00 грн..

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Тобто для цілей валютного контролю при здійсненні імпортних операцій має відбутися саме факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар.

Таким чином, у разі ввезення товару на територію України, що підлягає митному оформленню, фактом поставки слід вважати товаросупровідні документи з відбитком «під митним контролем».

Дані позиції також викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.05.2010р. у справі №К-13382/08, постанові Верховного Суду України від 16.01.2012р. та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.02.2014р. у справі №К-21896/10.Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно п. 1 Постанови Правління Національного банку України від 14.11.2013 за №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.11.2013 за N1951/24483, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 23.09.1994 № 185/94 - ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Таким чином, термін прострочення позивачем імпорту операції за контрактом №16/2013 від 30.10.2013 складає 81 день, що розраховується з 18.03.2014 по 06.06.2014; №4/2013 від 01.07.2013 складає 100 днів, що розраховується з 27.02.2014 по 06.06.2014; №22/2013 від 18.11.2013 складає 64 дні, що розраховується з 04.04.2014 по 06.06.2014; №11/13 від 22.11.2013 складає 96 днів, що розраховується з 03.03.2014 по 06.06.2014; №15/2013 від 01.11.2013 складає 109 днів, що розраховується з 18.02.2014 по 06.06.2014; №13/2013 від 01.10.2013 складає 127 днів, що розраховується з 31.01.2014 по 06.06.2014; №28/2013 від 30.10.2013 складає 44 дні, що розраховується з 28.02.2014 по 12.04.2014.

Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління Нацбанку України від 08.02.2000 №49 (далі - Положення) визначає основні засади здійснення Національним банком (далі - Національний банк) функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому за статтями 7, 44 Закону України «Про Національний банк України» та статтями 13, 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет).

Пунктом 2.7 ст.2 Положення встановлено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:

-порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період;

-порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Відповідно до п. 3.1 ст.3 Положення санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Згідно із ст. 3 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.1999 №734/99 (далі - Указ) санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України. Оскарження рішень про застосування фінансових санкцій здійснюється в судовому порядку.

Режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства установлює Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93 (далі - Декрет).

Згідно із п. 2 ст. 16 Декрету за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Так, постановою Верховного Суду України від 07.02.2012 у справі №21-904во10 встановлено, що передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93 міри відповідальності (штрафні (фінансові) санкції) до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються Національним банком України та підпорядкованими йому установами. При цьому суд вказав, що зазначеним положенням не передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій органами податкової служби.

Разом з тим, виконуючи покладені на Верховний Суд України завдання, у контексті розглядуваних правовідносин, суд виходить із того, що статтею 16 Декрету питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно – повноважним органом є Національний банк України.

Положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин».

Оскільки Верховним Судом України вирішено однозначно, що повноважним органом, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, є Національний банк України, то суд вважає, що застосування Пологівською ОДПІ до ТОВ «Енологія Плюс» штрафу за порушення приписів п. 2 ст. 16 Декрету є протиправним, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Статтею 244-2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 26.06.2014 №0001352200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс» 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя                                                   Я.В. Горобцова