Рішення

від 24.11.2014 по справі 369/7507/14-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7507/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

24.11.2014 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

Головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі Дідур М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1, терті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю «Андрокс Україна», Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області про скасування розпоряджень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з незаконного володіння, визнання права власності,

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Київське лісове господарство», Київської обласної державної адміністрації, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю «Андрокс Україна» про визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2014 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Київське лісове господарство» звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку цивільного судочинства за даним позовом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.12.08, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.10 у справі № 2-а-1525/08 задоволено позов ОСОБА_2 до Київської обласної державної адміністрації про зобов'язання прийняти рішення та вчинити певні дії; визнано протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації відвести ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,96 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель ДП «Київський лісгосп» (Приміське лісництво, квартал 15) на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

На виконання вищевказаної постанови Фастівського міськрайонного суду, Київською обласною державною адміністрацією видано розпорядження від 16.07.09 № 606, яким затверджено проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; вилучено із постійного користування ДП «Київський лісгосп» земельну ділянку, що визначена для передачі у власність ОСОБА_2 площею 0,96 га, розташовану на території Шпитьківської сільської ради; змінено цільове призначення, вилученої за цим розпорядженням земельної ділянки з постійного користування ДП «Київський лісгосп», із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення; передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства; доручено Києво-Святошинській районній державній адміністрації у встановленому законом порядку забезпечити видачу державного акта на право власності на визначену у цьому розпорядженні земельну ділянку.

В подальшому, на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 16.07.09 № 606 ОСОБА_2 видано державний акт на право власності серії ЯЗ № 341304 від 03.09.09 на земельну ділянку, площею 0,9600 га для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння, випасу худоби.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19.10.09 № 563 ОСОБА_2 відчужив вищевказану земельну ділянку площею 0,9600 га на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Андрокс Україна».

На підставі вказаного договору купівлі-продажу, ТОВ «Андрокс Україна» видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,9600 га для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння, випасу худоби серії ЯЗ № 341304 від 03.09.09 з кадастровим номером 3222488200:05:006:0241.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.09 № 83 ТОВ «Андрокс Україна» відчужило вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_1, у зв'язку з чим, останньому видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,9600 га для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння, випасу худоби серії ЯИ № 656040 від 06.04.10.

Після отримання ОСОБА_2 державного акту на право власності на землю та подальшого відчуження земельної ділянки, площею 0,9600 га на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району на користь ТОВ «Андрокс «Україна» та ОСОБА_1, постановою Вищого адміністративного суду України від 06.04.11 у справі № К-34933/10 задоволено касаційну скаргу заступника прокурора області, скасовано постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.12.08 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.10 у справі № 2-а-1525/08, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Київської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії.

Таким чином, наведене вище свідчить про те, що на даний час, підстава для прийняття спірного розпорядження обласної державної адміністрації, скасована, а останнє прийнято на підставі незаконного судового рішення.

Проведеною прокуратурою Київської області перевіркою установлено, що прийняття розпорядження щодо вилучення, зміни цільового призначення та передачі земельної ділянки у власність проведено незаконно.

Зокрема, підставою для набуття права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку є розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 16.07.09 № 606, яке прийнято на виконання судового рішення, що було скасовано судом касаційної інстанції, тобто було незаконним в частині зобов'язання адміністрації прийняти дане розпорядження.

За таких обставин, зазначене вище розпорядження Київської обласної державної адміністрації є таким, що не відповідає чинному законодавству, оскільки видане на підставі скасованих на даний час судових рішень, у зв'язку з чим підлягає також скасуванню, державні акти на право власності на землю мають бути визнані недійсними, а договір купівлі-продажу земельної ділянки є нікчемним, виходячи з наступних підстав.

Так, слід врахувати, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.08 № 610-р «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» (яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин) з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок, зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Таким чином, станом на момент прийняття обласною адміністрацією спірного розпорядження, діяли положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.08 № 610-р, дія якого поширюється на ДП «Київське лісове господарство», оскільки відповідно до ст. 28 Лісового кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства здійснює покладені на нього повноваження самостійно і через його територіальні органи та орган виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання.

Отже, спірне розпорядження обласної державної адміністрації суперечило вимогам вищевказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.08 № 610-р.

Також при прийнятті спірного розпорядження порушено вимоги законодавства при зміні цільового призначення земельної ділянки, а саме порушено порядок зміни цільового призначення земельних ділянок.

Зокрема, відповідно до ст. 207 ЗК України, відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Однак, в порушення ст. 207 ЗК України втрати лісогосподарського виробництва у зв'язку з вилученням лісових земель для нелісогосподарських потреб не нараховувались та не сплачувались.

Те що при вилученні земель лісогосподарського призначення і переведенні їх до земель сільськогосподарського призначення необхідно нараховувати втрати, свідчить і судова практика (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.11.11 у справі №6-42424св11).

З огляду на викладене розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 16.07.09 № 606, яким затверджено проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області має бути визнане незаконним і скасованим.

До прийняття розпорядження та видачі державного акту, спірна земельна ділянка перебувала у державній власності. Київська обласна державна адміністрація не мала права розпоряджатися нею.

В той же час державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_2 з порушенням чинного законодавства, оскільки ним набуто право власності на земельну ділянку, яка незаконно вибула із власності держави.

Строк позовної давності не пропущено, оскільки приписами п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України встановлено, що на вимогу власника або іншої особи визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право позовна давність не поширюється.

Однак, відповідно до ч. 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-ІУ від 20.12.11, пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України було виключено.

При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 4176-ІУ від 20.12.11 передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-ІУ від 20.12.11 офіційно опублікований в газеті «Голос України» № 6 від 14.01.12.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4176-ІУ від 20.12.11 визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Таким чином, виходячи з приписів Закону України № 4176-ІУ від 20.12.11 на день звернення позивача до суду строк позовної давності не сплив.

Тому Заступник прокурора Київської області просив скасувати розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 16.07.09 № 606 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу у власність земельної ділянки громадянки ОСОБА_3.». Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,9600 га для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння, випасу худоби, в адміністративних межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, виданий на ім'я ОСОБА_1 серії ЯИ № 656049 від 06.04.10 із кадастровим номером 3222488200:05:006:0241 та скасувати його державну реєстрацію. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Київське лісове господарство» земельну ділянку, площею 0,9600 га з кадастровим номером 3222488200:05:006:0241, вартістю 875 712, 00 грн. Судові витрати покласти на відповідачів у справі.

В подальшому прокуратурою Київської області було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог згідно яких позивач просив скасувати розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 16.07.09 № 606 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу у власність земельної ділянки громадянки ОСОБА_3.». Скасувати розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 09.02.10 № 647 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок загальною площею 1,9200 га громадянину України ОСОБА_1 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Шпитьківської сільської ради», в частині зміни виду використання земельної ділянки із кадастровим номером 3222488200:05:006:0241. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,9600 га для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння, випасу худоби, в адміністративних межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, виданий на ім'я ОСОБА_1 серії ЯИ № 656049 від 06.04.10 із кадастровим номером 3222488200:05:006:0241 та скасувати його державну реєстрацію. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Київське лісове господарство» земельну ділянку, площею 0,9600 га з кадастровим номером 3222488200:05:006:0241, вартістю 875 712, 00 грн. Визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності та за ДП «Київське лісове господарство» право користування на земельну ділянку, площею 0,9600 га з кадастровим номером 3222488200:05:006:0241, вартістю 875 712,00 грн. Судові витрати покласти на відповідачів у справі.

Не погоджуючись із вимогами первісного позову представником відповідача ОСОБА_1 було подано зустрічний позов, який був мотивований тим, що механізм витребування майна у добросовісного набувача, передбачений ст. 388 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Позиціонуючи власником (розпорядником землі) - Київську обласну державну адміністрацію, позивач в первісному позові аргументів щодо передачі майна не з волі власника не навів. Єдиним аргументом слугує фраза про те, що «… обласна адміністрація прийняла спірне розпорядження на виконання судового рішення, тобто діяла під примусом та відповідальністю за його невиконання».

Київська обласна державна адміністрація, приймаючи рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_2, як первісному власнику даної земельної ділянки діяла цілеспрямовано для досягнення певної мети, тобто для передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2, воля на вибуття майна із державної власності існувала. При цьому подальше скасування рішення у судовому порядку, не свідчить про відсутність волі Київської обласної державної адміністрації.

Як свідчать обставини справи, Київський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу 14.10.2010 року, якою залишив постанову Фастівського міськрайонного суду без змін. Саме ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 року була обов'язковою до виконання.

При цьому розпорядження Київської обласної державної адміністрації прийнято 16.07.2009 року, державний акт на право власності серії ЯЗ № 341304 видано 03.09.2009 року, тобто відповідні документи прийняті в 2009 році, майже за рік до рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, спірна земельна ділянка вибула із державної власності за наявності волі власника, тобто на підставі рішення Київської обласної державної адміністрації, яке жодним чином не має відношення до вищезазначеного рішення суду, яке набрало законної сили,а відтак жодним чином не вплинуло на волю Київської обласної державної адміністрації при прийнятті оспорюваних рішень.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на прав власності на земельну ділянку, ЗК України не передбачено.

На підставі викладених обставин позивач за зустрічним позовом змушений звернутись до суду задля визнання права власності на земельну ділянку.

Тому, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,9600 га з кадастровим номером 3222488200:05:006:0241. Судові витрати покласти пропорційно на відповідачів.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги первісного позову підтримав, у вимогах зустрічного позову просив відмовити.

Представники ОСОБА_1 проти задоволення первісного позову заперечували, вимоги зустрічного позову просили задоволити.

Державне підприємство «Київське лісове господарство» направило до суду письмові заперечення в яких просило первісний позов задоволити, а у вимогах зустрічного позову відмовити.

Представник Головного управління юстиції у Київської області, яка була уповноважена представляти інтереси Кабінету Міністрів України первісний позов просила задоволити, а у вимогах зустрічного позову просила відмовити.

Представник Київської обласної державної адміністрації проти задоволення первісного та зустрічного позовів заперечував.

Інші сторони по справі в судове засідання не з'явились, про день час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, приходить до висновку що вимоги первісного позову підлягають до задоволення частково, а у вимогах зустрічного позову необхідно відмовити виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.12.08, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.10 у справі № 2-а-1525/08 задоволено позов ОСОБА_2 до Київської обласної державної адміністрації про зобов'язання прийняти рішення та вчинити певні дії; визнано протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації відвести ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,96 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель ДП «Київський лісгосп» (Приміське лісництво, квартал 15) на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

На виконання вищевказаної постанови Фастівського міськрайонного суду, Київською обласною державною адміністрацією видано розпорядження від 16.07.09 № 606, яким затверджено проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; вилучено із постійного користування ДП «Київський лісгосп» земельну ділянку, що визначена для передачі у власність ОСОБА_2 площею 0,96 га, розташовану на території Шпитьківської сільської ради; змінено цільове призначення, вилученої за цим розпорядженням земельної ділянки з постійного користування ДП «Київський лісгосп», із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення; передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства; доручено Києво-Святошинській районній державній адміністрації у встановленому законом порядку забезпечити видачу державного акта на право власності на визначену у цьому розпорядженні земельну ділянку.

В подальшому, на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 16.07.09 № 606 ОСОБА_2 видано державний акт на право власності серії ЯЗ № 341304 від 03.09.09 на земельну ділянку, площею 0,9600 га для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння, випасу худоби.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19.10.09 № 563 ОСОБА_2 відчужив вищевказану земельну ділянку площею 0,9600 га на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Андрокс Україна».

На підставі вказаного договору купівлі-продажу, ТОВ «Андрокс Україна» видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,9600 га для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння, випасу худоби серії ЯЗ № 341304 від 03.09.09 з кадастровим номером 3222488200:05:006:0241.

Як вбачається з листа Відділу Дерземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.2009, реєстровий № 83 ТОВ «Андрокс Україна» відчужило вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_1, у зв'язку з чим, останньому видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,9600 га для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння, випасу худоби серії ЯИ № 656040 від 06.04.2010 року.

Згідно розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 15 грудня 2009 року № 2166, надано дозвіл землевпорядній організації на розробку проекту технічної документації із землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок, що перебувають у приватній власності гр. України ОСОБА_1: площею 0,96 га, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 341302 та площею 0,96 га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 341304, з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Шпитьківської сільської ради.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 09 лютого 2010 року № 647, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок загальною площею 1,9200 га, що перебувають у власності гр. ОСОБА_1 в адміністративних межах Шпитьківської сільської ради з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва. Змінено використання земельних ділянок загальною площею 1,9200 га гр. ОСОБА_1 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Шпитьківської сільської ради.

На підставі Розпорядження Києво-Святошинської РДА від 09.02.2010 року № 647, на ім'я ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку (Серія ЯИ № 656049) площею 0,9600 га, що розташована в адміністративних межах Шпитьківської сільської ради, цільове призначення для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер 3222488200:05:006:0241.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2011 у справі № К-34933/10 задоволено касаційну скаргу заступника прокурора області, скасовано постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.12.08 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.10 у справі № 2-а-1525/08, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Київської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії.

Згідно з ч.3 ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Стаття 215 ЦК України визначає що, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 388 цього ж Кодексу, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, серед іншого, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України (чинного в реакції станом на 25.11.2009 року) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Стаття 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на 25.11.2009 року), визначає що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно статті 125 ЗК України (в редакції чинній станом на 25.11.2009 року) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 126 ЗК України (в редакції чинній станом на 25.11.2009 року) визначала що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року №7 (із наступними змінами і доповненнями), судам підсудні справи за заявами, зокрема, щодо визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки.

Визнання такого акту недійсним може бути наслідком скасування рішення відповідного органу, на підставі якого державний акт видано.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного суд, приходить до наступних висновків, що первісний позов підлягає задоволенню тільки в частині скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 16.07.2009 року № 606 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_2.», оскільки дане розпорядження було прийнято на виконання постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.12.2008 року, яка була скасована судом касаційної інстанції.

Оскільки прокурором не заявлені вимоги щодо визнання недійсними державного акту виданого на ім'я ОСОБА_2 на право власності на спірну земельну ділянку на підставі вищезазначеного Розпорядження Київської обласної державної адміністрації, суд відмовляє в решті похідних позовних вимог.

Більш того, заявляючи вимоги щодо скасування розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 09.02.10 № 647 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок загальною площею 1,9200 га громадянину України ОСОБА_1 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Шпитьківської сільської ради», в частині зміни виду використання земельної ділянки із кадастровим номером 3222488200:05:006:0241, прокурором не наведено підстави для скасування даного розпорядження відповідно до ст. 60 ЦПК України, та не залучено Києво-Святошинську РДА в якості відповідача по справі.

При цьому суд створив всі умови для змагального процесу, роз'яснював прокурору його права та обов'язки, в тому числі право на уточнення, зменшення, збільшення позовних вимог, заявлення клопотань щодо залучення до участі в якості співвідповідача Києво-Святошинську РДА.

Відповідно до положень пункту 3 розділу Х Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року за № 55-XII, яка належить до актів конституційного законодавства, та положень статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року за № 1906-IV, в Україні закріплено принцип пріоритету загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права, відповідно до яких, в разі, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, - то застосовуються правила міжнародного договору.

07.07.1997 року Верховною Радою України прийнято закон України за N 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», які відповідно до положень статті 9 Конституції України стали частиною національного законодавства України.

В свою чергу, відповідно до положень Протоколу № 1 до цієї Конвенції, не можуть застосовуватися норми внутрішньодержавних нормативно-правових актів (за винятком норм конституційних актів), що суперечать цим положенням.

Крім того, відповідно до положень статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, до якої Україна приєдналась згідно указу Президії Верховної Ради Української РСР «Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Віденської конвенції про право міжнародних договорів» від 14 квітня 1986 року за № 2077-XI, яка також є частиною внутрішнього законодавства України, не можна посилатись на положення внутрішнього права України, як на виправдання для невиконання умов Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року і протоколів до неї.

Згідно положень статті 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, юрисдикція Європейського суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування цієї Конвенції та протоколів до неї.

Вищезазначені тлумачення містяться у рішеннях, що постановляє Європейський суд з прав людини. Відповідно до положень статті 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Україна, як сторона цієї Конвенції, зобов'язалась виконувати рішення Європейського суду з прав людини.

Положеннями статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV, Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року та практику Європейського суду з прав людини визнано джерелом права в Україні та покладено на суди обов'язок при здійсненні судочинства застосовувати у своїх рішеннях тлумачення Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, які надані Європейським судом з прав людини.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В положеннях пункту 53 Рішення по справі «Сичов проти України» (справа за заявою № 4773/02), Європейський суд з прав людини зазначає, що держава несе відповідальність за недотримання своїх обов'язків, передбачених положеннями статті 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, щодо забезпечення збереження, закріплених цією Конвенцією та Протоколом № 1 до неї, прав та свобод на національному рівні для кожного, хто знаходиться під їх юрисдикцією.

Таким чином, Україна, в особі її уповноважених органів, несе відповідальність за належне дотримання прав ОСОБА_1 на безперешкодне користування належною йому земельною ділянкою.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стуетч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обгрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лите з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та. відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» і роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.

Так, ст. 14 Конституції України визначається, право власності на землю гарантується. І право набувається і реалізується громадянами виключно відповідно до закону.

Згідно зі ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України: «Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні».

У вимогах зустрічного позову, суд відмовляє в повному обсязі, оскільки не вбачає правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку за рішенням суду, оскільки таке право власності вже набуто ним на земельну ділянку площею 0,9600 га, що розташована в адміністративних межах Шпитьківської сільської ради, цільове призначення для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер 3222488200:05:006:0241 та зареєстровано за ОСОБА_1

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення первісного позову та відмови у вимогах зустрічного позову.

Також суд, в силу положення ч. 6 ст. 154 ЦПК України, вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, накладені судом згідно ухвали від 05 серпня 2014 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 15, 16, 21 203, 215, 321, 387 ЦК України Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», ст. ст. 81, 116, 125, 126 ЗК України, , ст.ст. 3, 4, 10, 11, 15, 59, 60, 61, 154, 209, 212-215, 218, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1, терті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю «Андрокс Україна», Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області про скасування розпоряджень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з незаконного володіння, визнання права власності - задовольнити частково.

Скасувати розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 16.07.2009 р № 606 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_2.»

В решті позову відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_1 до Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Київське лісове господарство», Київської обласної державної адміністрації, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю «Андрокс Україна» про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Зняти арешт накладений ухвалою суду від 05 серпня 2014 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Т.В. Дубас