Рішення

від 18.11.2014 по справі 911/4231/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа № 911/4231/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр економічного розвитку»,

29001, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд. 63

до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України,

08307, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт

про стягнення 613 419,24 грн.

за участю представників:

позивача - 1) Руснак Ю.І. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.09.2010 № 4169);

2) Гавриленко В.О. (довіреність від 22.09.2014, б/н);

відповідача - Логвиненко В.Ф. (довіреність від 21.10.2014 № 123-68).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр економічного розвитку» (далі - позивач) до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - відповідач) про стягнення 613 419,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором на надання послуг від 09.07.2013 № 7.1-488/2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.10.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №№ 22416/14, 22417/14, 22418/14, 22419/14 від 17.10.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 03.10.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22549/14 від 20.10.2014) відповідачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 03.10.2014.

У судовому засіданні 21.10.2014 оголошено перерву до 04.11.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 24307/14 від 03.11.2014) відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов заперечено частково з підстав, що викладені у відзиві.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 24359/14 від 04.11.2014) відповідачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 04.11.2014 оголошено перерву до 18.11.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25842/14 від 18.11.2014) надійшла заява відповідача про визнання позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 18.11.2014 представнику відповідача судом роз'яснено наслідки визнання позову, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки заяву про визнання відповідачем позову підписано уповноваженою особою - представником за довіреністю Логвиненком В.Ф. (довіреність від 21.10.2014 № 123-68) та, з огляду на матеріали справи, зважаючи на частину 6 статті 22, частину 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, визнання позову відповідачем прийнято господарським судом.

У судовому засіданні 18.11.2014 представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача повністю визнав позов.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.11.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр економічного розвитку» (далі - виконавець) та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (далі - замовник, Украерорух) укладено договір на надання послуг від 09.07.2013 № 7.1-488/2013 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати і здати замовнику, а останній зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги з виконання робіт за напрямком ВС «Basis» Украероруху, відповідно до Додатку № 1 до Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, ціна послуг є звичайною та становить 3 950 476,10 грн., з ПДВ.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що замовник здійснює попередню оплату у розмірі 30 % від ціни Договору протягом 20 робочих днів з дати отримання від виконавця рахунку-фактури, оформленого належним чином, після набуття чинності Договору.

Остаточну оплату у розмірі 70 % вартості кожного окремого етапу (підетапу) замовник сплачує виконавцю за фактом надання послуг по етапу (підетапу) протягом 20 робочих днів з дати отримання від виконавця рахунку-фактури, оформленого належним чином після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг по етапу (підетапу). Вартість кожного етапу (підетапу) послуг визначені в Додатку № 1 до Договору (пункт 2.4. Договору).

Згідно з підпунктом 3.2.1. пункту 3.2. Договору, приймання послуг проводиться сторонами у відповідності зі строками, передбаченими Додатком № 1 до Договору і оформляється актом, який підписується обома сторонами.

Відповідно до підпункту 3.2.4. пункту 3.2. Договору, замовник протягом 5 робочих днів після отримання від виконавця документів (результат виконання етапу (підетапу) з письмовим повідомленням про закінчення надання послуг за відповідним етапом (підетапом) зобов'язаний здійснити приймання наданих послуг. Передача виконаного етапу (підетапу) оформляється двостороннім актом приймання-передачі наданих послуг. При відсутності недоліків, замовник зобов'язується підписати акт не пізніше 5 робочих днів з моменту його отримання. У випадку, якщо під час приймання наданих послуг замовником будуть виявлені недоліки, виконавець зобов'язується за свій рахунок з усіма пов'язаними з цим витратами та в строки, погоджені з замовником, усунути такі недоліки, якщо вони були допущені з вини виконавця.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 6.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач, за період з липня до грудня 2013 року надав послуги на суму 3 950 476,10 грн., а відповідач вказані послуги прийняв, що підтверджується актами надання послуг, які підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток, що оцінюється судом як погодження обома сторонами фактів здійснення господарських операцій з надання послуг. До матеріалів справи долучено копії вказаних актів (т. 1, а.с. №№ 50-73).

Відповідачем частково оплачені послуги за Договором у розмірі 3 337 056,86 грн., що підтверджується довідкою від 14.10.2014 з банківської установи, в якій відкрито поточні рахунки позивача, за весь період спірних правовідносин з відповідачем. Вказану довідку підписано уповноваженою особою та скріплено відбитком печатки банку, у зв'язку з чим, її оцінено судом як належний і допустимий доказ для встановлення сум, що перераховані відповідачем позивачу за Договором і, отже, наявності заборгованості.

Відтак, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 613 419,24 грн. за актами надання послуг від 29.11.2013 № 27 на суму 413 969,57 грн. та від 27.12.2013 № 32 на суму 199 449,57 грн.

До позовної заяви додано акт надання послуг від 29.11.2013 № 27, що підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений відбитками їх печаток. Два екземпляри акту надання послуг від 27.12.2013 № 32, за твердженнями позивача, передано відповідачу для підпису та відповідачем не повернуто.

У ході судового розгляду відповідачем подано до матеріалів справи акт надання послуг від 27.12.2013 № 32, що підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений відбитками їх печаток.

Отже, вказані акти надання послуг відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є належними та допустимими доказами здійснення між сторонами господарських операцій з надання послуг.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних, що складені ним на господарські операції за спірним Договором.

Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частин 198.1., 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено, що зі спірних операцій позивачем виписано відповідачу податкові накладні за операціями з отримання послуг. Копії податкових накладних наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем підтверджено факт отримання послуг та наявність заборгованості з їх оплати, а також визнано позов у повному обсязі.

Згідно з частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Отже, визнання позову є процесуальним правом відповідача, з яким кореспондується повноваження суду задовольнити визнаний позов, якщо суд не встановить, що визнання позову суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

При прийнятті рішення, зважаючи на повне визнання позову відповідачем, судом взято до уваги правові позиції, що викладено у пункті 24. постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" та в абзаці 9 підпункту 3.12. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, якщо таке визнання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зважаючи на вказане, господарський суд приходить до висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у сумі 613 419,24 грн. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування відповідачем витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі 12 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат входять, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

При розгляді питання щодо віднесення вказаної суми витрат на оплату послуг адвоката в судові витрати у даній справі, судом враховано пункт 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" стосовно того, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

На підтвердження заявлених витрат, позивачем надано копії договору про надання правової допомоги від 25.06.2014, додаткової угоди від 22.09.2014 № 1 до Договору, акту здачі-приймання надання послуг від 25.09.2014, рахунку на оплату від 25.09.2014 № 29 на суму 12 000,00 грн., свідоцтва від 28.09.2010 № 4169 про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката Руснака Ю.І.

Крім того, до матеріалів справи додано доказ оплати адвокатських послуг позивачем - оригінал платіжного доручення від 25.09.2014 № 191.

Згідно з протоколами судових засідань, адвокат Руснак Ю.І. брав участь у судових засіданнях 04.11.2014 та 18.11.2014.

Таким чином, витрати, які поніс позивач, сплативши за адвокатські послуги 12 000,00 грн. адвокату Руснаку Ю.І., згідно з договором про надання правової допомоги, відносяться до судових витрат, відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Відповідно до ціни позову, що визначена позивачем у розмірі 613 419,24 грн., судовий збір мав бути сплачений у розмірі 12 268,38 грн., оскільки згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 % від суми позову та не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Проте, з наявного у матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 25.09.2014 № 5 вбачається, що судовий збір сплачено позивачем у розмірі 12 508,38 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вказану правову позицію викладено у підпункті 5.2. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно з платіжним дорученням від 25.09.2014 № 5 підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 240,00 грн.

Відшкодування решти судового збору, що сплачений позивачем у розмірі 12 268,38 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт, код ЄДРПОУ 19477064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр економічного розвитку» (29001, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд. 63, код ЄДРПОУ 38223740) 613 419 (шістсот тринадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн. 24 коп. основної заборгованості, 12 268 (дванадцять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 38 коп. судового збору та 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 24.11.2014.

Суддя С.О. Саванчук