Постанова

від 02.12.2014 по справі 922/3347/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 01» грудня 2014 р. Справа №922/3347/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Новіковій Ю.В.,

за участю представників:

позивача - Гвоздик О.І., за довіреністю №25 від 26.11.2014 року;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», смт.Золочів, Харківська область (вх.№3425Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2014 року по справі №922/3347/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Тек», м.Харків,

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», смт.Золочів, Харківська область

про стягнення 111553,50 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року ТОВ «Агро-Тек» звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до СТОВ «Відродження», в якій просило суд стягнути з останнього заборгованість за договором №23 від 03.07.2013 року у загальній сумі 111553,50 грн., в т.ч. заборгованість за виконані роботи в сумі 74369,00 грн., штраф у сумі 37184,50 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.09.2014 року по справі №922/3347/14 (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» на користь ТОВ «Агро-Тек» основну заборгованість за договором №23 від 03.07.2013 року у сумі 74369,00 грн., штраф у сумі 20000,00 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 2231,07 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 17184,50 грн. відмовлено.

Повернуто з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Тек» зайво сплачений платіжним дорученням №150 від 29.07.2014 року судовий збір у сумі 100,00 грн.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2014 року в частині стягнення штрафу у розмірі 20000,00 грн. та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким стягнути штраф за пунктом 5.3 договору в сумі 18592,25 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач нарахував штраф у розмірі 37184,50 грн., який є завищеним та не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1-2 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 року апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

28.11.2014 року позивач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№11363), в якому просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2014 року по справі №922/3347/14 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено відповідальність за неналежне виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, як стягнення штрафу в розмірі 50% від суми боргу. Обставини на які посилається відповідач, надаючи докази до матеріалів справи, а саме, погіршення умов господарювання через погодні умови, через наявність заборгованості, не є винятковими обставинами для зменшення судом штрафу ще в більшому розмірі, оскільки врожай 2013 року все ж таки був зібраний, а ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем та є однією з ознак підприємництва.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 01.12.2014 року була направлена позивачу - ТОВ «Агро-Тек» рекомендованим листом 27.10.2014 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і отримана ним 03.11.2014 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, позивач у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Ухвалою суду від 27.10.2014 року суд попереджав сторони, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. Таким чином, враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, а також те, що його явка не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника відповідача та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

03.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Тек» (позивач, виконавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження» (відповідач, замовник) укладено договір на авіаційно-біологічні роботи №23, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт з розселення трихограми (пункт 1.1. договору).

Сторони погодили, що вид, об'єм і строки робіт встановлено Технічним завданням, яке є невід'ємною частиною зазначеного договору (пункт 1.2. договору).

Відповідно до Технічного завдання №1 об'єм робіт (площа оброблення) складає 981 га, а строк виконання робіт з 07.07.2013 року по 07.07.2013 року.

Згідно Технічного завдання №2 об'єм робіт (площа оброблення) складає 790 га кукурудзи, а строк виконання робіт з 16.07.2013 року по 16.07.2013 року.

У пункті 2.1.6. договору визначено, що замовник зобов'язався своєчасно здійснити оплату вартості виконаних робіт з розселення трихограми у відповідності до договору.

У розділі 5 договору сторони погодили вартість та порядок розрахунків. Так, згідно п. 5.1. договору сторони визначили, що вартість робіт, додаткових витрат позивача (виконавця), пов'язаних із проведенням робіт, а також форма оплати визначена протоколом погодження договірної ціни №1 від 03.07.2013 року, за яким ціна за 1 га складає 52,00 грн., а також прибуття до місця роботи (переліт) складає 300,00 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору до початку робіт відповідач (замовник) за погодженням з виконавцем повинен провести передплату у розмірі 20% вартості запланованого об'єму робіт, а також 100% вартості прибуття (перельоту) в район проведення робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача (виконавця). Остаточна оплата за виконані роботи проводиться замовником по фактичному виконанню об'єму робіт відповідно акту приймання-передачі робіт, строком до 15.10.2013 року.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що договір на авіаційно-біологічні роботи №23 підписано представниками сторін 03.07.2013 року та скріплено печатками підприємств.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов укладеного між сторонами договору №23, відповідачем 05.07.2013 року та 12.07.2013 року здійснена передплата на загальну суму 18323,00 грн., про що свідчать відповідні банківські виписки.

У свою чергу, позивач передбачені договором роботи виконав, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 06.07.2013 року та актом приймання-передачі виконаних робіт від 16.07.2013 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до акту приймання-передачі робіт від 06.07.2013 року відповідачем (замовником) прийняті роботи по обробці посівів сільськогосподарських культур кукурудзи на площі 981 га, вартість робіт за оброблену площу склала 51012,00 грн., вартість перельоту до місця роботи - 300,00 грн., загальна сума до сплати 51312,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі робіт від 16.07.2013 року відповідачем (замовником) прийняті роботи по обробці посівів сільськогосподарських культур кукурудзи на площі 790 га, вартість робіт за оброблену площу склала 41080,00 грн., вартість перельоту до місця роботи - 300,00 грн., загальна сума до сплати 41380,00 грн.

Роботи виконані у повній відповідності до умов договору та технічного завдання №1 та №2 і замовник претензій до якості робіт не заявляв.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу загальну суму 92692,00 грн., а з урахуванням здійсненої передплати - 74369,00 грн. Проте, залишок вартості виконаних робіт відповідачем оплачений не був.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами складений та підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 року по 28.11.2013 року, згідно якого сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 74369,00 грн.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Матеріали справи свідчать, що ані позивач, ані відповідач не заперечують факту наявності заборгованості у СТОВ «Відродження» в розмірі 74369,00 грн. за договором №23 від 03.07.2013 року.

Несплата відповідачем грошових коштів у розмірі 74369,00 грн., тобто неналежне виконання умов укладеного договору, стала підставою для звернення ТОВ «Агро-Тек» до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання по сплаті за виконану роботу за договором №23 від 03.07.2013 року. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення 74369,00 грн. є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Крім того, частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.3. договору №23 від 03.07.2013 року, у разі порушення замовником строків оплати виконаних робіт по РРТ (розселення трихограми) останній сплачує штраф у розмірі 50% від суми боргу.

Позивачем заявлена до стягнення сума штрафу в розмірі 37184,50 грн.

Враховуючи те, що факт прострочення платежу за договором №23 від 03.07.2014 року матеріалами справи підтверджується, відповідачем наявність заборгованості не заперечується та її погашення у повному обсязі станом на момент розгляду справи по суті не відбулося, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про визнання вірним наданого позивачем розрахунку суми штрафу в розмірі 37184,50 грн.

Відповідач, надаючи до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у прохальній частині просив суд зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню на 18592,25 грн.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, дослідивши обставини справи, враховував майновий стан сторін і дійшов висновку, що застосування штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості є надто великою сумою та неспіврозмірною, у зв'язку з чим частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір стягуваного штрафу на 17184,50 грн., стягнувши штраф у сумі 20000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню враховуючи наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

У абз. 1 п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується документами наданими відповідачем до матеріалів справи, основним видом діяльності останнього є вирощування зернових культур, бобових культур та насіння олійних культур, а також інша допоміжна діяльність у рослинництві.

Згідно повідомлення Харківського регіонального центру з гідрометеорології №37-05/605 від 11.10.2013 року погодні умови, які склалися в Золочівському районі в період з 27.08.2013 року по 04.10.2013 року негативно впливали на проведення сільськогосподарських робіт, а з 15.09.2013 року взагалі припинилися. Відповідно до протоколу №9 комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Золочівської РДА Харківської області від 11.10.2013 року визнано подію, що склалася в результаті довгострокових опадів в період вересень - перша декада жовтня 2013 року на території Золочівського району, та попередньо віднесено до надзвичайної ситуації місцевого рівня.

Так, за результатами діяльності 2013 року відповідач відповідно до фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва мав збитки в розмірі 3897,5 тис.грн.

Таким чином, несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань є наслідком несприятливих погодних умов та не отриманням доходів, на які підприємство розраховувало. У той час такі наслідки пов'язані з ризиком підприємницької діяльності.

Під господарським (підприємницьким) ризиком слід розуміти ризик, що виникає при будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів. Виходячи з даного визначення, господарський ризик - це явище, ознака і властивість діяльності.

Колегія суддів вважає, що невірним є звільнення особи від відповідальності у повному обсязі за неналежне виконання своїх обов'язків за договором у зв'язку із не розрахунком такою особою власного ризику при проведенні підприємницької діяльності. Проте, це може бути підставою для часткового звільнення особи від відповідальності, що може полягати у зменшенні відповідальності, а саме стягуваних сум штрафних санкцій (пені, неустойки, штрафу) у відповідності до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, звертаючись до суду з апеляційною скаргою не наводить та не надає правових обґрунтувань щодо зменшення стягуваної суми штрафу саме до 18592,25 грн. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на те, які норми права порушив суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, а зводяться тільки до вимоги щодо зменшення суми штрафу без надання належного правового обґрунтування.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідач (апелянт у справі) просив у суді першої інстанції зменшити розмір стягуваного штрафу на 18592,25 грн. тобто на 50%, що місцевим господарським судом майже і було вчинено, а саме зменшено розмір стягуваного штрафу до 20000,00 грн. У той час, колегія суддів приймає до уваги те, що позивач проти зменшення суми стягуваного штрафу до 20000,00 грн. не заперечував та погоджується, що така сума є вірною та відповідає засадам справедливості.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вірно зменшив розмір штрафу, який підлягає стягненню до 20000,00 грн., врахувавши при цьому не тільки інтерес відповідача, а й позивача.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2014 року по справі №922/3347/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, то витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2014 року по справі №922/3347/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.