Рішення

від 11.09.2014 по справі 465/11768/13-ц

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/11768/13-ц

2/465/624/14

РІШЕННЯ

Іменем України

11.09.2014 року Франківський районний суд м.Львова

в складі: головуючої судді- Мартинишин М.О.

при секретарі- Нетреби Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду цивільну справу за позовом Леб'яка Михайла-Богдана Мар'яновича

до ТзОВ "Компанія Укрфінанс", Дочірнього підприємства "Укрфінанс-Південь" ТзОВ "Компанія Укрфінанс"

про захист прав споживачів, визнання правочину недійсним та стягнення коштів, суд -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ТзОВ "Компанія Укрфінанс", Дочірнього підприємства "Укрфінанс-Південь" ТзОВ "Компанія Укрфінанс" про захист прав споживачів, визнання правочину недійсним та стягнення коштів.

Свої вимоги мотивують тим, що, що 14 грудня 2010 року між ним та ТзОВ «Компанія Укрфінанс» в особі Кецкало О.С. був укладений договір №001417 про надання послуг на придбання Товару на умовах програми «Укрфінанс». Крім цього, на виконання договору №001417, 14 грудня 2010 року між Леб'яком Михайлом-Богданом Мар'яновичем та дочірнім підприємством «Укрфінанс-південь» ТзОВ «Компанія Укрфінанс» було укладено договір №000848 про надання інформаційних та консультаційних послуг, відповідно до якого було сплачено реєстраційний платіж у сумі 2250 грн.

При підписанні договору №001417 консультант запевнила, що слід оплачувати щомісячно (можна здійснювати платежі авансом) загальний платіж у сумі 1 083,34 грн. (чистий внесок - 833,34 грн., та адміністративні витрати - 250 грн.) і після проведення Асигнаційного заходу Позивач отримає безвідсоткову позику в розмірі 50 000 грн. Позивачем було сплачено Реєстраційний платіж у сумі 2250 грн. згідно договору №000848 та загальні платежі на суму 8666,72 грн. згідно договору №001417, однак грошей він не отримав. На підставі листа Позивача договір №001417 було розірвано 01 липня 2011 року та надіслано йому повідомлення про те, що реєстраційний платіж та адміністративні витрати (250 грн. щомісячно) не повертаються, а чисті внески (833,34 грн. щомісяця) будуть повернуті протягом 60 банківських днів від дня закриття Групи, до якої належав Учасник. Проте позивачу не було повернуто жодних коштів. Оскільки позивач розраховував на швидке надання позики у розмірі 50000грн, яка була йому потрібна для задоволення власних потреб і він розраховував на дані кошти, проте позики отримано не було та кошти після розірвання договору повернуті не були, вважає, що йому було завдано моральну шкоду. Позивач просить визнати недійсними договір № 001417 від14.12.2010 року та договір №000848 від 14.12.2010 року,стягнути з відповідача в його користь 2250 грн. реєстраційного платежу, 8666, 72 грн. щомісячних платежів та завдану йому моральну шкоду у розмірі 5 000грн. Просить позов задоволити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, дала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ТзОВ "Компанія Укрфінанс" у судове засіданні повторно не з'явився, однак з поданого клопотання 10.06.2014р. видно, що він просить розглянути справу на підставі наявних у справі письмових документів, без присутності представника відповідача, а тому суд вважає, що справу слід розглядати у його відсутності, на підставі наявних у справі доказів, проти чого і не заперечив представник позивача.

Представник відповідача Дочірнього підприємства "Укрфінанс-Південь" ТзОВ "Компанія Укрфінанс" у судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення, проти чого і не заперечив представник позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є визнання права, припинення дії, яка порушували право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За вимогами ст. ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 14 грудня 2010 року між ним та ТзОВ «Компанія Укрфінанс» в особі Кецкало О.С. був укладений договір №001417 з додатками до нього про надання послуг на придбання Товару на умовах програми «Укрфінанс». За цим договором позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов'язання надати систему взаємопов'язаних послуг, спрямованих на придбання позивачем Товару, зазначеного у Додатку №1 до даного Договору, на умовах Програми «Укрфінанс» (п.1.1 Договору). Згідно Додатку №1 до Договору вартість товару складає 50000грн.

Згідно п.2.1.1 Договору позивач зобов'язується своєчасно, щомісячно сплачувати Загальний платіж, який включає Чистий платіж, за рахунок якого Учасник програми (позивач) доручає Адміністратору (відповідачу) формувати фонд групи.

Згідно Додатку №1 до Договору Чистий платіж становить 833, 34 грн., адміністративні витрати становлять 250 грн., таким чином Загальний платіж становить 1083, 34 грн.

На виконання даної умови, позивачем було здійснено вісім Загальних платежів, на загальну суму 8666,72 грн.

Крім цього, на виконання договору №001417, 14 грудня 2010 року між позивачем та дочірнім підприємством «Укрфінанс-південь» ТзОВ «Компанія Укрфінанс» було укладено договір №000848 про надання інформаційних та консультаційних послуг. За цим договором позивач доручає, а ДП «Укрфінанс-південь» приймає на себе зобов'язання надати позивачу інформаційно-консультаційні, консультаційно-роз'яснювальні, довідкові послуги з питань виконання позивачем та Товариством умов Договору, укладеного з Товариством та додатків до нього.

Згідно п. 3.1. даного Договору позивач сплачує одноразово на користь ДП «Укрфінанс-південь» реєстраційний платіж у сумі 2250 грн.

На виконання даної умови, 14.12.2010р. позивачем згідно квитанції №643675 було сплачено реєстраційний платіж у сумі 2250 грн. Однак, жодних інформаційно-консультаційних, консультаційно-роз'яснювальних чи довідкових послуг позивачу надано не було, консультанти запевнили позивача, що він отримує швидку безвідсоткову позику, що не відповідає дійсності.

Згідно із ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вимогами ч. 1 ст.202 ЦК України, передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець послуг не повинен включати у договорі із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до ч. 2, п. 3 ч. 3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Згідно ч.5, ч.6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, або договір може бути визнано недійсним в цілому.

Так, з одного боку із умов оспорюваного Договору випливає, що згідно із програмою «Укрфінанс» , предметом Договору є товар, який придбає Товариство (відповідач), або сам учасник, за рахунок своїх же грошей, шляхом загальних розстрочених платежів. Однак з аналізу інших умов Договору слідує, що Відповідач не надає позик та не придбає товар, а реєструє (формує) учасників програми, які за рахунок власних внесків формують фонд учасників рахунку відповідача, після цього здійснюється захід з розподілу фонду учасників, на одержання права на купівлю товару (отримання позики) вибірковим учасником програми.

Відповідно до визначення понять (термінів), які використовуються в договорі, передбачено, що право учасника програми на одержання товару, яке отримане учасником програми за результатами рішення із врахування фонду учасників, є підставою для отримання товару за рахунок загальних внесків учасника, який входить в дану програму.

Таким чином, розподіл фонду учасників проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема один учасник програми за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача надає позику іншому учаснику програми.

Згідно з п.2 ч.1, п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється нечесна підприємницька діяльність практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману. Відповідно до ч.6 ст.19 вказаного Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності, є недійсними.

Ч.1 ст.230 ЦК України, передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

У п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Вищий спеціалізований суд України рекомендує, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055),статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг). Відповідно до ст.18 Закону продавець, виготівник, виконавець зобов'язані своєчасно надавати споживачеві необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній формі, яка б забезпечувала можливість компетентного вибору. Надання інформації у технічній документації, на етикетці тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному вище обсязі слід розцінювати як відсутність необхідної інформації.

Згідно з п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Також, згідно ч. 5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину .

Згідно із ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи наведені обставини, суд вважає, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання недійсними договору № 001417 від 14.12.2010 року, укладеного між позивачем та ТзОВ «Компанія Укрфінанс» в особі Кецкало О.С. та договір №000848 від 14.12.2010 року, укладеного між позивачем та дочірнім підприємством «Укрфінанс-південь» ТзОВ «Компанія Укрфінанс», оскільки такі укладені з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», із використанням нечесної підприємницької діяльності та вводять в оману споживача - позивача у справі. Стягненню із ТзОВ «Компанія Укрфінанс» на користь Леб'яка Михайла-Богдана Мар'яновича підлягає 8 666, 72 грн. платежів, сплачених в якості щомісячних, та з дочірнього підприємства «Укрфінанс-південь» ТзОВ «Компанія Укрфінанс» на користь Леб'яка Михайла-Богдана Мар'яновича підлягає стягненню 2 250 грн. реєстраційного платежу.

У відповідності дост.23 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, із знищенням чи пошкодженням її майна, у душевних стражданнях, які особа перенесла у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої чи членів її сім»ї.

Відповідно до ч.2 ст.216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди необґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки представником позивача не надано належних та допустимих доказів факту вчинення відповідачем ТзОВ "Компанія Укрфінанс" неправомірних дій, як і факту заподіяння позивачу моральної шкоди, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Згідно ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відтак, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що з відповідача ТзОВ "Компанія Укрфінанс" слід стягнути в користь держави 243,60 грн..

Керуючись ст.ст.3, 4, 10, 11, 30, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.11, 23, 23, 202, 203, 215, 216, 230, 526, 626 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд, -

в и р і ш и в:

позов частково задовольнити.

Визнати недійсним договір №001417, укладений 14 грудня 2010 року між Леб'яком Михайлом-Богданом Мар'яновичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрфінанс» в особі Кецкало О.С.;

Визнати недійсним договір №000848 про надання інформаційних та консультаційних послуг, укладений 14 грудня 2010 року між Леб'яком Михайлом-Богданом Мар'яновичем та дочірнім підприємством «Укрфінанс-південь» товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрфінанс» в особі Кецкало О.С.;

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрфінанс» (код ЄДРПОУ 36955160, юридична адреса: 54000, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр.-т Миру, буд. 34) на користь Леб'яка Михайла-Богдана Мар'яновича 8666 грн. 72 коп. (вісім тисяч шістсот шістдесят шість гривень сімдесят дві копійки);

Стягнути із дочірнього підприємства «Укрфінанс-південь» товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрфінанс» (код ЄДРПОУ 37031584, юридична адреса: 54000, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр.-т Миру, буд. 34) на користь Леб'яка Михайла-Богдана Мар'яновича 2250 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят гривень) реєстраційного платежу.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрфінанс» в користь держави 243 грн.60 коп. ( двісті сорок три гривень шістдесят копійок) судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Мартинишин М.О.