Рішення

від 22.06.2009 по справі 44/208-50/268

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

44/208-50/268

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  44/208-50/268

22.06.09

За позовом  відкритого акціонерного товариства  "Київський річковий порт"

до                  товариства з обмеженою відповідальністю  "Річфлотсервіс"

про                стягнення 173 274,64 грн.

                                                                                                Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача          Тукало О.М.(дов. від 01.12.2008)

Від відповідача          Фітуковський Н.І. (дов.б/н від 12.01.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги відкритого акціонерного товариства  «Київський річковий порт»до товариства з обмеженою відповідальністю  «Річфлотсервіс» про стягнення 173 274,64 грн. заборгованості із-за неналежного виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 12-196/07 від 09.11.2007

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.08.2008 порушено провадження у справі № 44/208 та призначено її до розгляду на 19.06.2009 (суддя Чеберяк П.П.).

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.10.2008 у справі № 44/208 було позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Річфлотсервіс” на користь відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” 151 000 (сто п'ятдесят одну тисячу) грн. основного боргу, 3226 (три тисячі двісті двадцять шість) грн. 31 коп. –3% річних, 261 (двісті шістдесят одна) грн. 03 коп. інфляційних витрат,  1 544 (одну тисячу п'ятсот сорок чотири) грн. 87 коп.  державного мита і 105 (сто п'ять) грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008 у справі № 44/208 рішення господарського суду м. Києва від 08.10.2008 у справі № 44/208 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду м. Києва від 11.03.2009 у справі № 44/208 рішення господарського суду м. Києва від 08.10.2008 у справі № 44/208 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008 у справі № 44/208 було скасовано в частині стягнення річних та суми інфляційних витрат, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За резолюцією керівництва суду від 24.03.2009 справу № 44/208 було передано на новий розгляд судді Головатюку Л.Д., який ухвалою від 03.04.2009 прийняв справу № 44/208 до свого провадження, присвоїв їй номер “44/208-50/268” та призначив  до розгляду на 27.04.2009.

27.04.2009 в судове засідання прибув представник позивача та подав письмові пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані судом докази не подав, проте через відділ діловодства  суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника прибути в судове засідання. Суд задовольнив дане клопотання.

В зв'язку із задоволенням клопотання відповідача розгляд справи було відкладено на 03.06.2009.

В судове засідання 03.06.2009 з'явились представники сторін, надали додаткові докази та пояснення по справі. В зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази в судовому засіданні була оголошена перерва до 22.06.2009.

Відповідач в судове засідання 22.06.2009 не направив своїх повноважних представників про поважні причини неявки суд не повідомив. Представник позивача надав суду уточнений розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 233,26 грн.  витрат пов'язаних з інфляційними процесами та 3% річних в сумі 2 563,63 грн. за період з 17.12.2007 по 28.07.2008, тобто з моменту настання для відповідача обов'язку для остаточної оплати отриманого товару .

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2007 відкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт»далі –позивач, постачальник за договором) та товариство з обмеженою відповідальністю «Річфлотсервіс»(далі –відповідач, покупець за договором) укладений договір поставки № 12196/07 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати судовими партіями, а покупець прийняти у власність пісок річковий, видобутого судном “КИЙ” у загальній кількості  55 000 тонн, і оплатити його на умовах цього договору.

Згідно умов п. 2.1. договору, поставка товару за даним договором здійснюється на умовах РОВ «Франко-борт, порт відвантаження зазначений (товар передано/завантажено через поручні судна в погодженому місці відвантаження)»згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс»в редакції 2000 року.

Товар поставляється судовими партіями, розмір якої вказується покупцем в заявці (п. 2.2. договору)

В положеннях п. 2.4 договору визначено, що обов'язок постачальника щодо поставки  партії товару покупцеві вважається виконаним з моменту передачі партії покупцю у місці поставки згідно з п. 2.1 даного договору та підписання уповноваженими його представниками актів завантаження товару судном «КИЙ».

Згідно п. 4.5 договору, поставка є завершеною в момент переходу права власності на товар від постачальника до покупця.

Відповідно до п. 4.6. договору, право власності на партію товару від постачальника переходить до покупця з моменту, коли він поставлений відповідно до п. 2.1 даного договору.

Умовами п. 4.7. договору встановлено, що при передачі партії товару постачальник повинен передати покупцю всі необхідні товарно-транспортні документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, відповідно до вимог чинного законодавства України.

При прийманні товару за кількістю та якістю сторони керуються Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених постановами арбітражу СРСР№ П-6 від 15.06.1965 р. і №П-7 від 25.04.1966 р. з обов'язковим дотриманням умов даного договору (п. 4.9. договору).

Ціну та умови розрахунків сторони визначили положеннями розділу 3 договору, відповідно до якого, товар постачається по узгодженим між сторонами договірним цінам. Ціна однієї тонни товару становить 12 грн. 50 коп.

Оплата за товар здійснюється покупцем в наступному порядку: 80% загальної вартості партії товару, що постачатиметься –передоплата; остаточний розрахунок здійснюється покупцем за фактично поставлену партію товару протягом 10 банківських днів з дня підписання сторонами видаткової накладної.  

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 214 500, 00 грн. відповідно до видаткової накладної  № КР-0002703 від 30.11.2007, який був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом та печаткою відповідача, якою скріплений підпис.

Вищевказана накладна приймається судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу  та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 63 500,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами позивач просить суд стягнути з останнього витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 233,26 грн. та 3 % річних в розмірі 2 563,63 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат, 3% річних в період з 17.12.2007 по 28.07.2008 є законними та обґрунтованими, у зв'язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов'язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.   Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Річфлотсервіс” (04071, м. Київ, вул. Електриків, 8, код ЄДРПОУ 32047594) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення)   на користь відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, код ЄДРПОУ 03150071) 3% річних в сумі 2 563 (дві тисячі п'ятсот шістдесят три)грн. 63 коп., індекс інфляції в розмірі 233 (двісті тридцять три)грн. 26 коп.,   витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 15.07.2009