Постанова

від 26.11.2014 по справі 815/7906/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2014 р. м. Київ К/800/13277/14

К/800/13414/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

секретар судового засідання - Романишин О.Р.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача-1 - Сахаров М.Ю., довіреність №9162/15-70-10 від 19.06.2014 року,

від відповідача-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Південної митниці Міндоходів України

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року

у справі №815/7906/13а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик»

до 1) Південної митниці Міндоходів України,

2) Головного управління Державної казначейської служби України

в Одеській області

про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення надмірно сплачених

митних платежів,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» (далі по тексту ТОВ «Водолій-Логістик») звернулось до суду з позовом до Південної митниці Міндоходів України (далі по тексту Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі по тексту Державна казначейська служба), яким просило визнати протиправними та скасувати рішення Митниці №500060001/2013/610144/2 від 16.10.2013 року, №500060001/2013/610143/2 від 16.10.2013 року, №500060001/2013/610145/2 від 22.10.2013 року, № 500060001/2013/610146/2 від 22.10.2013 року про коригування митної вартості товарів; визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Південної митниці Міністерства доходів і зборів України № 500060001/2013/00626 від 16.10.2013 року, №500060001/2013/00625 від 16.10.2013 року, № 500060001/2013/00631 від 22.10.2013 року, № 500060001/2013/00632 від 22.10.2013 року; стягнути з Митниці через Державну казначейську службу суму надмірно сплачених платежів на загальну суму 295188,95гривень, з яких 56767,11 гривень мита та 238421,84 гривень податку на додану вартість.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року у справі №815/7906/13а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року, позовні вимоги задоволено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки Митниця, відмовляючи ТОВ «Водолій-Логістик» в митному оформленні товару та коригуючи його митну вартість оскарженими рішеннями, діяла з порушенням вимог законодавства. Крім того, зважаючи на незаконність рішень Митниці про коригування митної вартості товару, суди дійшли висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна казначейська служба та Митниця звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм статей 53-55, 57, 58, 60 Митного кодексу України, Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року N618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, просять скасувати вказані вище судові рішення, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача-1, розглянувши і обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Водолій-Логістик» та компанією Termo Teknik Tic ve San A.S. (Туреччина) укладено контракт №02-11 про поставку товару від 27.01.2011 року, за умовами якого остання взяла на себе зобов'язання поставити у власність позивача металеві радіатори (далі по тексту товар), в асортименті, кількості та за цінами визначеними у рахунках-фактурах (інвойсах) до контракту.

На виконання умов наведеного вище договору позивачем придбаний товар та 11.10.2013 року та 18.10.2013 року пред'явлений до митного оформлення на території України відповідно до митних декларацій від 11.10.2013 року №500060001/2013/044937, №500060001/2013/044906, від 18.10.2013 року №500060001/2013/046107, №500060001/2013/046108.

В митних деклараціях № 500060001/2013/044937 та № 500060001/2013/044906 митна вартість визначена позивачем за ціною контракту в розмірі 23529,05 євро (254493,22 грн. за курсом - 10,82) та 114983,61 євро (1243677,44 грн. за курсом 10,82). На підтвердження митної вартості надані наступні документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документи, зовнішньоекономічний контракт № 02-11 від 27.01.2011 року із додатками, інвойс № 6361 та №№ 6307-6311 копії вантажної митної декларації країни відправлення від 27.09.2013 року № 13343100ЕХ173752 та від 26.09.2013 року № 13343100ЕХ171888, сертифікати про походження товару від 30.09.2013 року № В0760608 та від 26.09.2013 року № В0760604 та ін.

За результатами перевірки вищевказаних митних декларацій Південною винесено картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060001/2013/00625 та № 500060001/2013/00626 від 16.10.2013 року, та прийняті рішення № 500060001/2013/610143/2 та № 500060001/2013/610144/2 від 16.10.2013 року про коригування митної вартості.

В обґрунтування прийняття вищезазначених рішень митний орган стверджує, що у поданих документах містяться розбіжності, а саме в зовнішньоекономічному договорі від 27.01.2011 року № 02-11 та у комерційному інвойсі № 6361 різні підписи іноземного контрактоутримувача; у висновку ТПП від 09.10.2013 року № 001019 зазначений середній рівень вартості на всі артикули радіаторів сталевих, а в наданих до митного оформлення комерційних інвойсах вартість кожної позиції визначена окремо; в пакувальних листах відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір та інвойс.

На підставі виявлених розбіжностей позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості виписку з бухгалтерської документації, каталоги виробника товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

16.10.2013 року декларантом надано митному органу: виписку з бухгалтерської документації; графік цін на сталь з Лондонської біржі металів за період з 01.05.2012 року по 26.08.2012 року; копію контракту на закупівлю сировини від 16.04.2012 року № TRMT-302/2012/3; копію інвойсу на закупівлю сировини від 05.07.2012 року № 07/12-20855; копію платіжного доручення на сировину від 04.02.2013 року № 00026018; копію імпортної декларації виробника від 13.07.2012 року № 12410500ІМ048346.

За результатами розгляду поданих документів, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 16.10.2013 року № 500060001/2013/640143/2 та № 500060001/2013/610144/2, застосувавши метод № 6 (резервний) визначення митної вартості товару, внаслідок чого митна вартість товару (радіатори панельні сталеві) склала 1,5408 євро за кг, - замість вказаної декларантом 1,0689 євро за кг.

Митниця наголосила, що відсутність складових митної вартості унеможливлює розрахувати митну вартість товару, у зв'язку з чим з метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - (МД № 500060001/2013/038151 від 03.09.2013 року) - 1,5408 євро за кг, ніж заявлено декларантом - 1,06890 євро за кг.

За наслідками прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів TОB «Водолій-Логістик» сплачено до бюджету за ВМД № 500060001/2013/045606 від 16.10.2013 року загальну суму 464766 гривень, за ВМД № 500060001/2013/045602 від 16.10.2013 року - 92690,88 гривень.

В митних деклараціях № 500060001/2013/046107 та № 500060001/2013/046108 митна вартість визначена позивачем за ціною контракту в розмірі 46398,16 євро (506669,62 грн. за курсом 10,92) та 44120,59 євро (481798,48 грн. за курсом 10,92). На підтвердження митної вартості надані наступні документи зовнішньоекономічний контракт № 02-11 від 27.01.2011 року із додатками, копія вантажної митної декларації країни відправлення від 02.10.2013 року № 13343100ЕХ175847 та від 07.10.2013 року № 13343100ЕХ179646 та ін.

За результатами перевірки вищевказаних митних декларацій Митницею винесено картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060001/2013/00631 та №500060001/2013/00632 від 22.10.2013 року, а також прийняті рішення №500060001/2013/610145/2 і № 500060001/2013/610146/2 від 22.10.2013 року про коригування митної вартості.

Зазначені рішення прийняті митним органом у зв'язку із розбіжностями в поданих документах, а саме в контракті від 27.01.2011 року № 02- 11 та інвойсах від 30.09.2013 року № 6377, 6378 та інвойсах від 07.10.2013 року № 6457, 6458 підписи і печатки підприємства-продавця не співпадають з підписами та печатками в зовнішньоекономічному договорі, що викликає сумніви у достовірності наданих документів; у висновку ТПП від 09.10.2013 року № 001019 зазначений середній рівень вартості на всі артикули радіаторів сталевих, а в наданих до митного оформлення комерційних інвойсах вартість кожної позиції визначена окремо; в пакувальному листі відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір та інвойс.

На підставі виявлених розбіжностей відповідачем-1 запропоновано ТОВ «Водолій-Логістик» надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: виписку з бухгалтерської документації, каталоги виробника товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

22.10.2013 року декларант надав митному органу: внутрішній договір між двома нерезидентами від 16.04.2012 року № NS-302/2012/3, копію експортної МД на закупівлю сировини від 13.07.2012 року № 12410500IМ048346; платіжне доручення між двома нерезидентами від 04.02.2013 року № 00026018; інвойс на закупівлю сировини між двома нерезидентами від 05.04.2012 року № 07/12-20855; графік цін на міжнародному ринку б/н щодо вартості сталі у травні-серпні 2012 року; прайс-лист б/н.

За результатами розгляду поданих документів, митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості товару, відкоригувавши ціну угоди з урахуванням комерційних умов.

За наслідками прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів TОB «Водолій-Логістик» сплачено до бюджету за ВМД № 500060001/2013/046714 від 23.10.2013 року загальну суму 193366 гривень, а за ВМД № 500060001/2013/046715 від 23.10.2013 року - 190017,68 гривень.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційних скарг, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На виконання частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судами попередніх інстанцій досліджені оскаржені позивачем рішення Митниці, їм надано юридичну оцінку.

Згідно частини 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За нормою частин 1, 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Судами встановлено, що ТОВ «Водолій-Логістик» надано Митниці для митного оформлення товару документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Документи містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товару.

В рішенні про коригування митної вартості зазначено, що з позивачем проведено консультацію з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості та обрано резервний метод. Також в рішенні міститься відмітка про незгоду декларанта з обраним методом визначення митної вартості.

Згідно частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.

Митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення Митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

Отже, висновок судів попередні інстанцій про порушення відповідачем-1 вимог статті 53 Митного кодексу України та безпідставне зобов'язання позивача надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, є правомірними.

Разом з тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає помилковою правову позицію судів щодо задоволення позовних вимог ТОВ «Водолій-Логістик» в частині стягнення на його користь надмірно сплаченої суми митних платежів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним в постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-439а13, суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, встановлена судами неправомірність рішення митного органу, прийнятого з порушенням встановленої Митним кодексом України процедури, не є достатньою підставою для підтвердження факту надмірної сплати позивачем митних платежів.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року N618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Вказана заява з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум, який перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. А у разі підтвердження факту надмірно зарахованих до бюджету митних платежів складається Висновок.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не скористався такою процедурою.

Отже, висновок судів про задоволення позову в частині повернення позивачу надмірно сплачених платежів на загальну суму 295188,95 гривень, з яких 56767,11 гривень мита та 238421,84 гривень податку на додану вартість, не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

За таких обставин, судові рішення в частині стягнення з бюджету митних платежів підлягають скасуванню, а позов в цій частині - залишенню без задоволення.

Відповідно частини 2 статті 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої або апеляційної інстанції або прийняти нову постанову, якими суд касаційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Південної митниці Міндоходів України - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі №815/7906/13а скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Південної митниці Міндоходів України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» суму надмірно сплачених платежів в загальному розмірі 295188,95 гривень, з яких мито в сумі 56767,11 гривень та податок на додану вартість в сумі 238421,84 гривень.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» в частині стягнення з Південної митниці Міндоходів України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» суми надмірно сплачених платежів в загальному розмірі 295188,95 гривень, з яких мито в сумі 56767,11 гривень та податок на додану вартість в сумі 238421,84 гривень залишити без задоволення.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі №815/7906/13а - залишити без змін.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Судді: