Рішення

від 24.11.2014 по справі 910/13214/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13214/14 24.11.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія Велго"

до Компанії "Byrass Consultants limited"

про визнання договору оренди № 07/01 від 01.07.2011 р. недійсним

за участю представників:

від позивача:не з'явився від відповідача:Гирич О.В. - представник за довіреністю №1 від 13.01.2014 р. ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія Велго" (далі - ТОВ "ФК Велго") з позовом до Компанії "Byrass Consultants limited" про визнання договору оренди № 07/01 від 01.07.2011 р. недійсним.

Свої позовні вимоги ТОВ "ФК Велго" обґрунтовує тим, що спірний договір позивач уклав під впливом обману з боку відповідача, при цьому останній приховав ту обставину, що орендоване приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 64, прим. 2, загальною площею 52,00 кв. м., не виведено з житлового фонду і вважається житловою квартирою, а тому не може використовуватися за цільовим призначенням - для організації торгівлі медичними препаратами. Зважаючи на вказані обставини, позивач помилився в укладенні спірного договору.

Посилаючись на ст.ст. 229, 230 ЦК України позивач просить суд визнати недійсним договір оренди № 07/01 від 01.07.2011 р., укладений між ТОВ "ФК Велго" та Компанією "Byrass Consultants limited".

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У минулому судовому засіданні підтримав та обґрунтував свої позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що посилання позивача на ст.ст. 229, 230 ЦК України є необгрунтованим, оскільки наявність факту навмисного введення однією із сторін іншої сторони в оману щодо обставин, які мають істотне значення, одночасно виключає наявність факту помилки щодо таких обставин. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 01.07.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія Велго" (орендар) та Компанією "Byrass Consultants limited" (орендодавець) був укладений договір оренди № 07/01.

Згідно з умовами п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове, строкове платне користування приміщення, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 64, прим. 2, загальною площею 52,00 м. кв., для використання його орендарем з метою організації мілко гуртовної та роздрібної торгівлі медичними препаратами та іншими супутніми товарами цієї групи.

План орендованого майна і розташування приведено в додатку № 1 до цього договору. Вказане орендоване майно передається орендарю в нормальному технічному стані і придатному для використання в цілях оренди по акту прийому-передачі (п.п. 1.6, 1.7 договору).

Згідно з п.п. 5.2, 5.3. договір набув чинності з моменту його підписання та діє протягом 35 місяців.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Дослідивши зміст договору оренди, що оскаржується, суд приходить до висновку, що він містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом: предмет, порядок передачі приміщення та майна в оренду, строк оренди, орендну плату та порядок розрахунків, порядок повернення приміщення, права, обов'язки та відповідальність сторін, інші умови, що узгоджується з вимогами ст.ст. 638, 759 Цивільного кодексу України, ст. 283 Господарського кодексу України. У подальшому зазначений договір був скріплений підписами повноважених осіб і печатками підприємств.

Отже, на час укладення спірного правочину сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов, зокрема, стосовно об'єкта оренди, та цей договір був укладений у повній відповідності із вимогами законодавства.

Позивач зазначає, що вказаний договір вчинений під впливом обману з боку відповідача, у зв'язку з тим, що останній приховав ту обставину, що орендоване приміщення є житловим приміщенням, а, отже є непридатним для організації торгівлі медичними препаратами.

Розглядаючи спір по суті та перевіряючи доводи сторін, господарський суд виходив з наступного.

Приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману» (Постанова Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Разом з тим, позивач не надав суду доказів введення його в оману.

Так, при укладенні договору оренди позивач та відповідач погодили вс істотні умови, у тому числі об'єкт оренди, що підтверджується пунктами 1.2 та 5.2 договору.

Пунктом 1.2 договору зазначено, що приміщення належить на праві власності орендодавцеві на підставі договору купівлі-продажу від 12.12.2002 року, зареєстрованому в Львівському обласному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 08.01.2003 року, реєстрова книга № 27, за реєстровим № 388181. Шляхом підписання даного договору, орендар підтверджує, що йому відома вся інформація про дане приміщення.

Тобто, при укладенні договору оренди позивач своїм підписом підтвердив свою обізнаність щодо об'єкту оренди.

У зв'язку з цим твердження позивача про те, що відповідач приховав ту обставину, що об'єкт оренди не виведено з житлового фонду та є житловою квартирою не відповідає дійсності.

Більш того, не може розцінюватися як доказ омани з боку відповідача посилання позивача на Акт перевірки № 195/14-ОР від 27.09.2012 р. Державної служби України з лікарських засобів у Львівській області.

Так, у зазначеному акті «Порушення вимог законодавства виявлені під час заходу державного нагляду (контролю)», серед виявлених порушень не зазначено необхідність розміщення у виведеному із житлового фонду окремому будинку або у вбудованому (прибудованому) ізольованому приміщенні на першому поверсі з окремим самостійним виходом назовні із торговельного залу.

Таким чином, Компанія «Byrass Consultants Limited» при укладенні з ТОВ «Фармацевтична компанія Велго» договору оренди № 07/01 жодним чином не порушила приписів законодавства щодо оренди майна, не повідомляла орендарю відомостей, які не відповідають дійсності та не приховувала обставин, що мали істотне значення для позивача, як то ненадання технічної чи іншої документації щодо об'єкту оренди.

Крім того, як вбачається з п. 5.2 договору шляхом підписання даного договору, орендар підтверджує, що йому відома вся інформація про дане приміщення.

Таким чином, оскільки сторони погодили об'єкт оренди та відповідач не приховував, що об'єкт оренди є житловим приміщенням, твердження позивача про укладення договору під впливом обману, є необгрунтованими.

Щодо доводів позивача про те, що при укладенні спірного договору він помилився, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, необхідно зазначити, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Крім того, суд зазначає, що наявність факту навмисного введення однією із сторін іншої сторони в оману щодо обставин, які мають істотне значення, одночасно виключає наявність факту помилки щодо таких обставин.

З огляду на викладене, суд вважає, що наведені позивачем обставини, не мають своїм наслідком визнання договору недійсним у розумінні положень ст.ст. 229, 230 ЦК України, а, відтак, у задоволенні позову ТОВ "ФК Велго" необхідно відмовити.

Згідно зі статтею 49 ГПК України в разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариств з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія Велго" до Компанії "Byrass Consultants limited" про визнання договору оренди № 07/01 від 01.07.2011 р. недійсним.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 24 листопада 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 28 листопада 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна