Рішення

від 26.11.2014 по справі 910/21312/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/21312/14 26.11.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна компанія "Столиця" простягнення 49 636,64 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Гаврилова О.Ю. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 26.11.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм" Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна компанія Столиця" про стягнення 49 636,64 грн. на підставі Договору поставки №1 від 10.01.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2014 порушено провадження у справі №910/21312/14, розгляд справи призначений на 20.10.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 05.11.2014.

Ухвалою від 05.11.2014, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 26.11.2014.

Відповідач явку уповноважених представників не забезпечив в судові засідання, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.11.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

10.01.2011 між позивачем (продавець за договором) та відповідачем (покупець за договором) укладений договір поставки №1 (далі -Договір), за умовами якого, продавець продав, а покупець купив товари медичного призначення, товари гігієни в асортименті, по цінам та у кількості відповідно до накладних, які є невід»ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, покупець сплачує суму вказану у видатковій накладній на розрахунковий рахунок продавця. Термін оплати товару вказується в накладній.

Якщо у накладних документах не вказаний термін оплати товару, то покупець зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару на протязі 30 календарних днів, згідно п. 2.2.

У випадку порушення термінів сплати покупець сплачує продавцю суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який обчислюється пеня, від суми простроченого платежу за весь час прострочки (п. 2.3).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011. Договір припиняє свою дію в разі його розірвання за ініціативою однією із сторін за умови повного взаєморозрахунку і письмового повідомлення іншої сторони (п.5.1).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних за період з 06.09.2012 по 07.05.2013 на загальну суму 41 560,77 грн. та з яких сплачено 172,96 грн. Таким чином, з доданих матеріалів справи вбачається, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за поставлений товар у розмірі 41 387,81 грн.

Доказів погашення вказаної суми боргу, відповідач суду не надав.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення збитки від інфляції - 3 854,77 грн., 3 % річних - 1 268,46 грн., пеню - 3 125,60 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Позивач при розрахунку пені не взяв до уваги вищенаведене положення та не розрахував за кожною видатковою накладною окремо, а взяв загальну суму заборгованості, що є не вірним та взято до уваги судом, при здійсненні перерахунку пені.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Суд здійснив перерахунок пені з урахуванням п. 2.2 Договору на суму 828,89 грн. за видатковою накладною від 07.05.2013, враховуючи, що останнім днем строку виконання зобов'язання з оплати поставленого товару є 07.06.2013, а прострочення з 08.06.2013, тому пеня підлягає задоволенню у розмірі 55,57 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

З розрахунку вбачається, що 3% річних позивач не вірно визначив дати виникнення заборгованості, оскільки враховуючи п. 2.2 Договору, наприклад, за видатковою накладною від 07.05.2013, прострочення сплати коштів за нею виникає з 08.06.2013, а не з 07.06.2013, що враховано судом.

Таким чином, враховуючи кількість днів за які позивач просить стягнути 3 % річних, за перевіреним розрахунком, суд визнає обґрунтованою вимогу про стягнення 3 % річних у розмірі 1 268,46 грн.

Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат, за яким їх розмір є більшим ніж заявлений до стягнення, тому враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, розмір інфляційних збитків заявлений до стягнення підлягає задоволенню (3 854,77 грн.)

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна компанія "Столиця" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, 4, оф. 1, код 32848540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм" (03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19, корпус 6, код 31807524) суму основного боргу - 41 387,81 грн. (сорок одна тисяча триста вісімдесят сім гривень 81 коп.), пеню - 55,57 грн. (п'ятдесят п'ять гривень 57 коп.), 3 % річних - 1 268, 46 грн. (одна тисяча двісті шістдесят вісім гривень 46 коп.), інфляційні втрати - 3 854,77 грн. (три тисячі вісімсот п'ятдесят сім гривень 77 коп.) та 1 714,00 грн. (одна тисяча сімсот чотирнадцять гривень 00 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 01.12.2014.

Суддя М.Є. Літвінова