Рішення

від 18.11.2014 по справі 911/4404/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа № 911/4404/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонжитлобуд»,

08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Піонерська, буд. 14

до Приватного підприємства "Цегляр",

08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 92

про стягнення 290 039,38 грн. та розірвання договору

за участю представників:

позивача - 1) Побережський Р.В. (довіреність від 04.11.2014 № 02-11-14);

2) Демченко Т.С. (довіреність від 18.09.2014 № 18/09-01-2014);

відповідача - не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонжитлобуд» (далі - позивач) до Приватного підприємства "Цегляр" (далі - відповідач) про стягнення 244 184, 32 грн., з яких: 157 458,95 грн. основного боргу, 7 872,95 грн. штрафу, 72 431,12 грн. пені, 595,32 грн. 3 % річних, 5 825,98 грн. інфляційних втрат та про розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з передачі товару за договором купівлі-продажу від 17.04.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.11.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22252/14 від 31.10.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 17.10.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 24483/14 від 04.11.2014) надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог у зв'язку зі збільшенням строку прострочення виконання зобов'язання відповідачем та донарахуванням позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат за вказаний період.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву про збільшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою на це особою, збільшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям збільшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 290 039,38 грн., з яких: 157 458,95 грн. - основний борг, 7 872,95 грн. - штраф, 113 370,44 грн. - пеня, 944,75 грн. - 3 % річних, 10 392,29 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2014 розгляд справи відкладено на 18.11.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25288/14 від 12.11.2014, вх. № 25680/14 від 17.11.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 18.11.2014 представники позивача підтримали позовні вимоги повністю. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.11.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіонжитлобуд» (далі - покупець) та Приватним підприємством "Цегляр" (далі - продавець) укладено договір купівлі-продажу від 17.04.2014 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору, найменування товару - цегла рядова повнотіла марки М100.

Відповідно до пункту 3.4. Договору, передача партії товару здійснюється за накладною на відпуск продукції, товарно-транспортною накладною. Також, при передачі партії товару, продавець передає покупцю податкову накладну.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що загальна ціна товару, що продається за Договором, визначається на підставі видаткових накладних.

Згідно з пунктом 4.3. Договору, покупець здійснює оплату за товар у розмірі 100 % передоплати, шляхом внесення готівки в касу продавця або перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 включно (пункт 7.1. Договору).

Відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру від 02.06.2014 № РФ 0206 на суму 402 480,00 грн., копія якого додана до матеріалів справи.

Позивачем, на виконання пункту 4.3. Договору, перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 258 000,00 грн., що підтверджується виписками за особовим рахунком з банківської установи, в якій відкрито поточний рахунок позивача, за 04.06.2014 та 06.06.2014.

На виконання умов Договору, відповідач поставив позивачу товар на суму 100 541,05 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відбитками печаток підприємств: від 04.06.2014 № ВН 27 на суму 7 661,05 грн., від 05.06.2014 № ВН 28 на суму 10 320,00 грн., від 10.06.2014 № ВН 30 на суму 20 640,00 грн., від 12.06.2014 № ВН 32 на суму 20 640,00 грн., від 14.06.2014 № ВН 33 на суму 10 320,00 грн., від 16.06.2014 № ВН 34 на суму 20 640,00 грн. та від 23.06.2014 № ВН 36 на суму 10 320,00 грн. Копії видаткових накладних додані до матеріалів справи.

Крім того, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних, що складені на господарські операції з поставки товару за вищевказаними видатковими накладними.

Податкові накладні, що надані позивачем, складено у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором з передачі всього товару, що оплачений позивачем у розмірі 258 000,00 грн. на умовах попередньої оплати.

Докази передачі товару відповідачем позивачу на всю суму попередньої оплати, що здійснена позивачем за Договором, у матеріалах справи відсутні.

Згідно з наданою до матеріалів справи довідкою від 30.10.2014 № 09.301-86/67-17063 з банківської установи, в якій відкрито поточний банківський рахунок позивача, за період спірних правовідносин з відповідачем, судом встановлено відсутність перерахування коштів відповідачем на рахунок позивача. Вказана довідка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал у матеріалах справи), що оцінюється судом як належний доказ неповернення відповідачем спірних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 157 458,95 грн. основної заборгованості підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договором не встановлено строк поставки товару, отже, до спірних правовідносин застосовуються положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 19.08.2014 № 19/08-01-2014 з вимогою здійснити поставку товару у повному обсязі, відповідно до умов Договору. Докази направлення претензії містяться в матеріалах справи.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, товар у повному обсязі позивачу не поставив, грошові кошти не повернув, докази протилежного відсутні в матеріалах справи.

Попередня оплата позивачем здійснена, претензія відповідачу надіслана 19.08.2014, відтак, строк виконання зобов'язання відповідача з поставки товару настав.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини 2 статті 124 Конституції України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 43/308-10.

Згідно з частиною 1 статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що зобов'язання з поставки товару у визначений Договором строк відповідачем не виконане, отже, у позивача наявне право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відтак, у відповідача наявне грошове зобов'язання перед позивачем з повернення суми попередньої оплати у зв'язку з непоставкою товару, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане, отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 157 458,95 грн. попередньої оплати у частині вартості товару, що не поставлений відповідачем, є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

У ході судового розгляду позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог у зв'язку зі збільшенням строку прострочення виконання зобов'язання відповідачем та донарахуванням позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат за вказаний період.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву про збільшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою на це особою, збільшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям збільшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 290 039,38 грн., з яких: 157 458,95 грн. - основний борг, 7 872,95 грн. - штраф, 113 370,44 грн. - пеня, 944,75 грн. - 3 % річних, 10 392,29 грн. - інфляційні втрати.

Позивач, на підставі пункту 6.4. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1 % від вартості товару, що мав бути поставлений, за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, складає 113 370,44 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем у розмірі 113 370,44 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога нарахована правильно, отже, вимога про стягнення 113 370,44 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також позивач заявляє до стягнення з відповідача 7 872,95 грн. штрафу, керуючись пунктом 6.2. Договору, яким встановлено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з Договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 5 % від ціни товару, зазначеної в пункті 4.1. Договору.

Згідно з приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафу вбачається, що позивачем визначено штраф у розмірі 7 872,95 грн. (157 458,95*5 %), що обґрунтоване та арифметично вірне, у зв'язку з чим, вказана позовна вимога підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення 944,75 грн. 3 % річних та 10 392,29 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що статтю 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Відтак, для застосування статті 625 Цивільного кодексу України суду необхідно правильно визначити характер спірних правовідносин сторін та встановити існування між сторонами саме грошового зобов'язання.

Оскільки стягнення з продавця суми попередньої оплати, що перерахована за Договором, за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, що нараховані позивачем на суму попередньої оплати.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012.

Згідно з частиною 1 статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Також при вирішенні вказаного питання, судом враховано правову позицію, що викладено у підпункті 1.3. пункту 1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Крім того, у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов Договору, позивач заявляє позовну вимогу про розірвання Договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Договором передбачено, що покупець здійснює оплату за товар у розмірі 100 % передоплати, шляхом внесення готівки в касу продавця або перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури (пункт 4.3. Договору).

Позивач виконав зобов'язання з оплати товару за Договором у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3.3. Договору, продавець зобов'язаний доставити відповідну кількість товару належної якості.

На підставі наявних матеріалів справи, судом встановлено, що відповідач одержав суму попередньої оплати товару, проте, зобов'язання з поставки товару виконав частково.

Відтак, оскільки відповідачем товар на всю суму попередньої оплати, що здійснена позивачем за Договором, не поставлено, суд дійшов висновку про істотне порушення відповідачем умов Договору. У зв'язку з цим, у позивача виникло право на дострокове розірвання Договору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про розірвання Договору є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Відповідно до ціни позову у розмірі 290 039,38 грн., з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, судовий збір мав бути сплачений у розмірі 5 800,79 грн., оскільки згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 % від суми позову та не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

За подання немайнової позовної вимоги про розірвання договору судовий збір мав бути сплачений у розмірі 1 218,00 грн., оскільки згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Проте, з наявних у матеріалах справи оригіналів платіжних доручень від 08.10.2014 № 548 на суму 1 949,13 грн., від 18.09.2014 № 435 на суму 4 189,10 грн., квитанції від 04.11.2014 № 1702\з27 вбачається, що судовий збір сплачено позивачем у розмірі більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вказану правову позицію викладено у підпункті 5.2. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно з платіжним дорученням від 08.10.2014 № 548 підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 37,44 грн.

Відшкодування решти судового збору, що сплачений позивачем за майнову вимогу у розмірі 5 800,79 грн., покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір, що сплачений позивачем за немайнову вимогу у розмірі 1 218,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір купівлі-продажу від 17.01.2014, що укладений між Приватним підприємством"Цегляр" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 92, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34503265) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіонжитлобуд» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Піонерська, буд. 14, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35024030).

3. Стягнути з Приватного підприємства "Цегляр" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 92, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34503265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонжитлобуд» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Піонерська, буд. 14, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35024030) 157 458 (сто п'ятдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 95 коп. основної заборгованості, 113 370 (сто тринадцять тисяч триста сімдесят) грн. 44 коп. пені, 7 872 (сім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 95 коп. штрафу та 6 792 (шість сімсот дев'яносто дві) грн. 05 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Регіонжитлобуд» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Піонерська, буд. 14, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35024030) з Державного бюджету України 37 (тридцять сім) грн. 44 коп. судового збору, що сплачений згідно з платіжним дорученням від 08.10.2014 № 548.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 24.11.2014.

Суддя С.О. Саванчук