Ухвала

від 01.12.2014 по справі 813/1678/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 р. Справа № 876/8081/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства фірми «Нафтогазбуд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова до Публічного акціонерного товариства фірми «Нафтогазбуд» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

04.03.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 15218,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за відповідачем рахується борг по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень - грудень 2012 року в сумі 15218,80 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з ПАТ фірми «Нафтогазбуд» (ЄДРПОУ 04788966, вул. Стрийська, 144, м. Львів) на користь Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова (ЄДРПОУ 20847602, вул. П.Мирного, 24а, м. Львів) заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень - грудень 2012 року в сумі 15218,80 грн. Зобов'язано ПАТ фірму «Нафтогазбуд» виконати постанову негайно.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що згідно платіжних доручень №761 та №609 від 16.04.2013 року вони перерахували заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вказаний період.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15218,80 грн. підлягають задоволенню повністю, оскільки на відповідача законодавцем покладений обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені законом строки та в повному обсязі заборгованість із сплати страхових внесків з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ПАТ фірма «Нафтогазбуд» перебуває у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру станом на 15.11.2012 року.

Згідно розрахунків сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень - грудень 2012 року, загальна сума єдиного внеску, що підлягала сплаті, і несплачена, становила 15218,80 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивач у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виніс відповідні вимоги, а саме:

вимогу №Ю-2233 від 07.12.2012 року про сплати боргу, згідно якої загальна сума боргу станом на 03.12.2012 року становить 104781,11 грн., у тому числі недоїмка із внеску - 80282,13 грн., фінансові санкції (штраф) - 14758,26 грн., пеня - 9740,72 грн.; Вказана вимога відповідачем отримана 12.12.2012 року згідно повідомлення про вручення поштового відправлення за № 02761364;

вимогу № Ю-12 від 04.01.2013 року про сплати боргу, згідно якої загальна сума боргу станом на 02.01.2013 року становить 108905,06 грн., у тому числі недоїмка із внеску - 84406,08 грн., фінансові санкції (штраф) - 14758,26 грн., пеня - 9740,72 грн.;

вимогу № Ю-192 від 06.02.2013 року про сплати боргу, згідно якої загальна сума боргу станом на 01.02.2013 року становить 113916,92 грн., у тому числі недоїмка із внеску - 89417,94 грн., фінансові санкції (штраф) - 14758,26 грн., пеня - 9740,72 грн.

На вищевказану суму заборгованості відповідачу скеровувались вимоги про сплату боргу, які не погашені платником, а також не оскарженні у встановленому законом порядку. У зв'язку з цим та у відповідності до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Згідно ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі- Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі-єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як випливає із ч. 1 ст. 4 згаданого Закону платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З огляду на вищевикладену правову норму, на платника єдиного внеску, яким є позивач, покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.6 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нарахування єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється платниками, зазначеними у п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, за рахунок сум, на які єдиний внесок нарахований.

Згідно ст. 9 цього ж Закону, єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Колегією суддів встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач в порушення частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не сплатив єдиний внесок за відповідний базовий період.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч. 4 ст. 25 цього ж Закону, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Згідно абз. 7 ч. 4 ст. 25 цього ж Закону, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Згідно ч. 6 ст. 25 цього ж Закону, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 ст. 25 Закону №2464-VI).

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина 10 статті 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до ч. 13 ст.25 Закону №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Відповідно до ч. 14 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Підпунктом 7.2.2. пунктом 7.2. розділу VII Постанови Пенсійного фонду України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 21-5 від 27.09.2010р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27 жовтня 2010 р., за № 994/18289 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

Згідно із пунктом 7.5. Інструкції на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Керуючись вищенаведеним колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативно-правовими актами України.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з доводами викладеними апелянтом в апеляційній скарзі, оскільки платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства фірми «Нафтогазбуд» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі №813/1678/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.М. Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І. Запотічний