Рішення

від 26.11.2014 по справі 914/3954/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2014 р. Справа № 914/3954/14

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Експортно-технічна консалтингова група», м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м.Жидачів Львівської області

про стягнення 22271,60грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

від позивача: Гладчук М.В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Товариства з обмеженою відповідальністю «Експортно-технічна консалтингова група», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м.Жидачів Львівської області про стягнення 22271,60грн., з яких 16784,46грн. основного боргу, 3021,20грн. пені, 401,45грн. 3% річних та 2064,49грн. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 10.11.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.11.2014 року.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 26.11.2014р. з'явився, долучив до матеріалів справи додаткові документи (вх.№51427/14 від 26.11.2014р.), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. Ствердив зокрема, що між позивачем та відповідачем - ПАТ «ЖЦПК» в лютому 2013 року укладено договір, на виконання умов якого позивачем надано послуг та виконано робіт на суму 23977,80грн., що підтверджується підписаним сторонами в листопаді 2013 року актом здачі-приймання виконаних робіт. Проте, взяте на себе за договором зобов'язання з оплати виконано відповідачем частково, відтак, у нього утворилась заборгованість перед ТзОВ «Експортно-технічна консалтингова група» в розмірі 16784,46грн., що зумовило звернення останнього до суду із позовною заявою. Окрім суми основного боргу до стягнення також заявлено 3021,20грн. пені, 401,45грн. 3% річних та 2064,49грн. індексу інфляції. Просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 26.11.2014р. не забезпечив, письмового відзиву та витребуваних ухвалою суду документів не подав, поважності причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експортно-технічна консалтингова група» (позивач по справі, виконавець за договором) та Публічним акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (відповідач по справі, замовник за договором) укладено договір про надання послуг №3-ЖЦБК/2013 від 01.02.2013р., за яким з метою розрахунку питомих норм витрати паливно-енергнетичних ресурсів на одинцю продукції в 2013 році, замовник замовляє та оплачує, а виконавець приймає на себе обов'язання, своїми силами, або через підрядників, виконати роботи та надати послуги, а також підготувати та передати замовнику Звіт за результатами розрахунку питомих норм витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю продукції на 2013 рік, в обсязі та згідно вимог, встановлених цим договором, а також питомі норми витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю продукції на 2013 рік узгоджені в державних органах (п.1.1).

В межах проведення робіт з розрахунку питомих норм витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю товару на 2013 рік виконавець зобов'язався, згідно з п.2.1 договору, виконати наступні роботи: - обстеження поточного стану підприємства; - розрахунок питомих норм витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю продукції на 2013 рік; - складення звіту; - затвердження питомих норм витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю продукції на 2013 рік в органах державної влади (Львівська обласна державна адміністрація).

Позивачем взяті на себе за договором зобов'язання виконано в повному обсязі, що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим їх печатками актом №51 здачі-приймання виконаних робіт від 04.11.2013р., за яким вартість послуг склала 23977,80грн., що відповідає ціні договору, встановленій у п.7.1.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем також долучено до матеріалів справи копію податкової накладної №1 від 04.11.2013р. на суму 16784,46грн.

У п.7.2 договору зазначено, що сторони прийшли до згоди, що замовник виплачує виконавцю ціну договору шляхом здійснення двох платежів, в тому числі 30% від вартості договору, тобто 7193,34грн., в т.ч. ПДВ 1198,89грн., виплачуються авансом не пізніше 5 банківських днів з дня підписання цього договору (п.п. «а»), а 70% від ціни договору, тобто 16784,46грн., в т.ч. ПДВ 2797,41грн., - протягом 5 банківських днів з дня підписання акту здачі-приймання виконаних робіт по договору (п.п. «б»).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору, ПАТ «ЖЦПК» сплачено лише авансовий платіж, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку ТзОВ «Експортно-технічна консалтингова група» за 29.08.2013р., в той час як 70% вартості робіт залишились неоплаченими.

Враховуючи вищенаведене, ТзОВ «Експортно-технічна консалтингова група» звернулось до суду із позовною заявою про стягнення з ПАТ «ЖЦПК» 16784,46грн. основного боргу, 3021,20грн. пені, нарахованих відповідно до умов договору, а також 401,45грн. 3% річних та 2064,49грн. індексу інфляції, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

За своє правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним, таким що містить ознаки договорів про надання послуг та підряду.

Як передбачено ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за зобов'язанням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як визначено ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 16784,46грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення 3021,20грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договором, а саме п.8.3, встановлено, що у випадку прострочки вказаного в п.7.2 платежу, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від розміру простроченого платежу в день, при чому максимальний розмір щоденної пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, в якому нараховувалась пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.9 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що приписом за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Проаналізувавши позовну заяву, суд приходить до висновку, що ТзОВ «Експортно-технічна консалтингова група» вірно визначено момент, з якого, у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, настало прострочення боржника - ПАТ «ЖЦПК», а саме: 12.11.2013р., проте, як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку, нарахування пені проведено з 14.11.2013р. по 13.05.2014р.

Провівши відповідний перерахунок з врахуванням наведених вище законодавчих норм та беручи до уваги визначену позивачем дату початку проведення відповідних нарахувань, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають до задоволення в частині, а саме стягнення 1153,30грн., нарахованих за період з 14.11.2013р. по 12.05.2014р. включно з врахуванням облікових ставок НБУ, встановлених постановами Правління Національного банку України «Про регулювання грошово-кредитного ринку» № 315 від 09.08.2013р. та №212 від 14.04.2014р.

Щодо позовних вимог про стягнення 401,45грн. 3% річних та 2064,49грн. індексу інфляції, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.2 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Провівши відповідні перерахунки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 401,45грн. 3% річних та 2064,49грн. індексу інфляції, нарахованих за період з 14.11.2013р. до 01.09.2014р. підлягають до задоволення, не зважаючи на допущені позивачем неточності при проведенні розрахунку сум індексу інфляції.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, судовий збір слід покласти на відповідача в розмірі 1673,72грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (Львівська область, м.Жидачів, вул.Фабрична, буд.4; код ЄДРПОУ 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експортно-технічна консалтингова група» (м.Київ, пров.Баумана, буд.5; код ЄДРПОУ 35946815) 16784,46грн. основного боргу, 1153,30грн. пені, 401,45грн. 3% річних, 2064,49грн. індексу інфляції та 1673,77грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 01.12.2014р.

Суддя Щигельська О.І.