Рішення

від 01.12.2014 по справі 911/3492/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2014 р.Справа № 911/3492/14

За позовом Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль";

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КУПРУМ ТД"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3;

про стягнення 445090,4грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Приходько В.М. - за дорученням;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ Позивач, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Купрум ТД" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 445090,40 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 412 000 гривень, заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 26 593,75 гривень, пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 6 197,26 гривень та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 299,39 гривень.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.08.2014р. було порушено провадження у справі № 911/3492/14 та прийнято позовну заяву до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2014р. встановлено , що матеріали справи №911/3489/14 підлягають надісланню за територіальною підсудністю до господарського суду Одеської області.

До господарського суду Одеської області 20 жовтня 2014 року надійшла справа №911/3492/14.

Згідно автоматизованої системи документообігу суду та протоколу розподілу справ між суддями справу №911/3492/14 передано на розгляд судді Гуляк Г.І. яка своєю ухвалою від 21.10.2014р. прийняла відповідну справу до свого провадження із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

10.11.2014р. представник позивача надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 501 067,48 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 412 000 гривень, заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 52973,04 гривень, пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 32 647,45 гривень та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 3 446,99 гривень.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", згідно з вказаною заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „Купрум ТД" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 13.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник третьої особи про дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, проте на засідання суду не з'являвся, жодних пояснень по суту спору до суду не надав.

У судовому засіданні 01 грудня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

18.10.2013р. між Публічним акціонерним товариствам "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор) та Товариством з обмежено відповідальністю „Купрум ТД" (Позичальник) був укладений договір про надання овердрафту №010/322904/0169292.

Згідно п.1.1 договору, Кредитор зобов'язаний надати позичальнику кредитні кошти в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 620 000 гривень, а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії , а також виконати інші обов'язки, визначені договором

Пунктом 1.3 договору передбачено кінцевий термін погашення кредиту позичальном є 18 жовтня 2014 року.

Позивач взяті зобов'язання виконав належним чином та за меморіальним ордером №04/0169292 від 4 листопада 2013 року надав позичальнику /надалі відповідачу/ кошти в сумі 620 000 гривень.

Відповідно до п.2.1 договору, протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця кредитору /надалі позивачу/ проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 19% річних на рахунок нарахованих доходів кредитора.

Сторони 18.10.2013 року уклали додаток №1 до кредитного договору №010/322904/0169292, яким передбачені умови повернення кредитних коштів, а саме погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником згідно до встановленого графіку зменшення ліміту відновлювальної кредитної лінії.

Пунктом 5 договору встановлено, що відповідач зобов'язаний щомісячно поверати кредитні кошти та сплачувати відсотки за користування кредитом, згідно встановленого графіку погашення кредиту.

Однак як зазначає позивач у відповідача станом на 1 липня 2014 року існує заборгованість перед позивачем в сумі 412 000 гривень.

Втім відповідач свої грошові зобов'язання за договором належним чином не виконував, не сплачував кошти за кредитом згідно графіку та відсоткам.

В зв'язку з чим, згідно з розрахунками Банку, за відповідачем за відповідним договором, станом на 1 листопада 2014 року /уточнення до позовної заяви/ рахується заборгованість в 412 000 гривень заборгованість за кредитом, 52 973,04 гривень заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам за користування кредитом, 32 647,45 гривень пені за несвоєчасну сплату кредиту та 3446,99 гривень пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Крім того, позивач вказує що в зв'язку з наявністю заборгованості надсилав на адресу відповідача вимогу (претензію) від 02.07.2014р. за №140-0-0-00/8/1289 щодо дострокового погашення заборгованості за договором. Проте зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось з відповідним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, статтею 1049 параграфа 1 вказаної глави ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позичкодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, враховуючи, що в порушення вимог ст.ст. 33-34 ГПК України, будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність визначеної Банком заборгованості, відповідач не надав, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Купрум ТД" заборгованості за кредитом в сумі 412000 гривень обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 52 973,04 гривень, суд зазначає наступне.

Так, за змістом ст. 1054 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, відповідно до положень ст.1056 1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Як вище встановлено судом, умовами договору визначено, процентна ставка за користування кредитом становить 19% річних.

З огляду на викладене дослідивши наданий позивачем розрахунок відсотків, суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовна вимога в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в розмірі 52 973,04 гривень підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 32647,45 гривень та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 3446,99 гривень.

У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених договором, сторони несуть відповідальність згідно законодавства України (п.11.1 договору).

Згідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611, ст. 1050 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

За приписами ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 11.2 позичальник на вимогу кредитора, сплачує останньому п.11.2.1 договору - за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором - пеню в відсотках річних від суми простроченого платежу в розмірі: Sх2 (де S облікова ставка НБУ що діяла в період за який сплачується пеня) , розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунки позивача щодо сплати відповідачем пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 32647,45 гривень та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 3446,99 гривень вважає їх обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 77,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Купрум ТД" (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 13.; код: 30406119) на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; код:14305909) 412 000 (чотириста дванадцять тисяч) гривень заборгованості за кредитом, 52 973 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят три) гривни 4 копійки заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам за користування кредитом, 32 647 (тридцять дві тисячі шістсот сорок сім) гривень 45 копійок пені за несвоєчасну сплату кредиту, 3 446 (три тисячі чотириста сорок шість) гривень 99 копійок пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та 10 021 (десять тисяч двадцять одна) гривна 34 копійки судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 03 грудня 2014 р.

Суддя Г.І. Гуляк

Повне рішення складено 03 грудня 2014 р.