Ухвала

від 26.11.2014 по справі 310/1337/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/4188/14 Головуючий у 1 інстанції Троценко Т.А.

Суддя-доповідач Дзярук М.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.,

Суддів: Дзярука М.П.,

Трофимової Д.А.,

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2014 року у справі за позовом Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області до Бердянської міської ради, ОСОБА_3, Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області, про визнання незаконним та скасування п. 7.2 рішення Бердянської міської ради №12 від 28.01.2010 року, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року Бердянська міжрайонна прокуратура Запорізької області звернулася до суду з позовом до Бердянської міської ради, ОСОБА_3, Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області, про визнання незаконним та скасування п. 7.2 рішення Бердянської міської ради №12 від 28.01.2010 року, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

В позові зазначала, що в ході здійсненої перевірки було встановлено, що п.7.2 рішення Бердянської міської ради № 12 від 28. 01. 2010 року 78-ї сесії п'ятого скликання «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам» затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,09 га, з присвоєнням поштової адреси АДРЕСА_1.

На підставі цього рішення ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯК № 829176 на право власності на земельну ділянку площею 0,09 га по АДРЕСА_1, який зареєстровано за № 011026500463, кадастровий номер 2310400000:08: 006:0115.

Прокурор вважає п. 7.2 рішення Бердянської міської ради № 12 від 28. 01. 2010 року таким, що не відповідає вимогам закону, і просить визнати його недійсним і скасувати за таких підстав.

Проекти відводу земельної ділянки, затверджені спірним рішенням міської ради розроблялися та затверджувалися без розробки містобудівного обґрунтування об'єкту, без встановлення містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок. З порушенням водного, земельного та містобудівного законодавства.

Згідно генерального плану м.Бердянська, затвердженого рішенням Бердянської міської ради № 8 від 25.06.2009 року, вказані у рішенні території запроектовані для розміщення оздоровчих установ та установ відпочинку, зелених насаджень загального користування.

На час прийняття Бердянською міською радою цього рішення містобудівна документація м. Бердянська не затверджувалась, відсутні детальні плани територій окремих районів міста, зокрема, Бердянської коси.

Спірна земельна ділянка у відповідності до ст. 51 ЗК України відноситься до земель рекреаційного призначення.

Виконком Бердянської міської ради повідомив, що відкликано висновки управління архітектури та містобудування, що були видані громадянам під індивідуальне дачне будівництво з 20.05.2009 року.

Таким чином, Бердянською міською радою під час прийняття рішення № 12 від 28.01.2010 року порушено порядок надання земельних ділянок у власність, визначений Конституцією України, Земельним та Водним кодексами України, тому вказане рішення є протиправним і підлягає скасуванню, державний акт, виданий ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, необхідно визнати недійсним, скасувати запис про його державну реєстрацію, а ОСОБА_3 зобов'язати повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Бердянська.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2014 року позовну заяву Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області до Бердянської міської ради, ОСОБА_3, Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області про визнання незаконним та скасування п. 7. 2 рішення Бердянської міської ради № 12 від 28.01.2010 року, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки в частині зобов'язання Управління Держземагенства у Бердянському районі скасування державної реєстрації земельної ділянки по АДРЕСА_1 шляхом закриття Поземельної книги на вказану земельну ділянку залишено без розгляду.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано п. 7.2 рішення сімдесят восьмої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання № 12 від 28.01.2010 року «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок громадянам».

Визнано недійсним державний акт на право власності серії ЯК № 829176 від 30.04.2010 року на земельну ділянку площею 0,09 га, виданий на ім'я ОСОБА_3 для ведення індивідуального дачного будівництва в АДРЕСА_1.

Зобов'язано Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області ЄДРПОУ 38508246 скасувати запис № 01126500463 від 30.04.2010 року про державну реєстрацію державного акту на право власності на землю серії ЯК № 829176 по АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310400000:08:006:0115, виданого на ім'я ОСОБА_3

Зобов'язано ОСОБА_3 повернути земельну ділянку вартістю 99 845, 72 грн. площею 0,09 га, яка розташована по АДРЕСА_1, межі якої визначені в державному акті на право власності на землю серії ЯК № 829176, виданому ОСОБА_3, територіальній громаді м. Бердянська.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття п. 7.2 рішення Бердянської міської ради № 12 від 28.01.2010р. Бердянською міською радою грубо порушено вимоги чинного на той час законодавства в частині підстав та порядку надання земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_3, а тому зазначений пункт рішення є незаконним та підлягає скасуванню, а державний акт на право приватної власності на земельну ділянку повинен бути визнаний недійсним; також ОСОБА_3 зобов'язана повернути отриману нею незаконно земельну ділянку територіальній громаді м. Бердянська.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що 28.01.2010 року Бердянською міською радою на 78 сесії п'ятого скликання було прийнято рішенням № 12 від "Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам», пунктом 7 якого затверджено проект відведення земельної ділянки та передано громадянам України у власність земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації, зокрема, пунктом 7.2 передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,09 га, з присвоєнням поштової адреси: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

На підставі цього рішення відповідач ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 829176, який був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011026500463.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтями 2, 19 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, крім інших, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті в тому числі, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Відповідно до вимог ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно зі ст. 88 Водного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води .

Відповідно ст. 90 Водного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Згідно зі ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування можуть передавати земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови із земель водного, фонду лише на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Вищенаведені законодавчі норми встановлюють розміри прибережних захисних смуг в залежності від виду водойми та прямо забороняють надання у приватну власність земельних ділянок водного фонду, до яких відносяться прибережні захисні смуги.

Нормативні акти, які регулюють забудову населених пунктів та застосовуються у всіх випадках будівництва, також передбачають обмеження щодо забудови таких земельних ділянок.

Згідно з п.п. 10, 11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 (два) кілометри від урізу води.

Також відповідно до вимог ст.ст. 17, 18 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація регулює планування, забудову та інше використання територій, є основою для вирішення питань раціонального використання територій, вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Статтею 13 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови, містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Згідно листа Бердянської міської ради від 20.03.2014р., уточнення параметрів прибережних захисних смуг та їх меж потребує розробки спеціалізованого проекту відповідно до вимог ч. 3 ст. 60 ЗК України, але на даному етапі проект прибережної захисної смуги моря та річок не розроблений. Сесією БМР було прийнято рішення від 10.12.2004р. № 11 з метою збереження поверхневих водних об»єктів, охорони їх від забруднення і засмічення вирішено установити вздовж Азовського моря, Бердянської затоки, лиманів в межах міста Бердянська на вільних від громадської забудови землях сорокакілометрову прибережну захисну смугу, але вказане рішення постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2010р. скасовано як незаконне. Проект землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг по місту Бердянську як на момент прийняття рішення № 11 від 10.12.2004р., так і на теперішній час не розроблено та не затверджено ( а.с. 83-84).

Але з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка розташована в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, а саме на відстані 22 м до урізу води, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства управління держкомзему у м. Бердянськ Запорізької області від 05.09.2011р.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державній експертизі, зокрема і проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок оздоровчого та рекреаційного призначення.

Така ж вимога передбачена в ст. 118, ч. 4 ст. 123 ЗК України: у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

З»ясовуючи питання щодо категорії земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 в м. Бердянську, судом повно та всебічно досліджені та проаналізовані матеріали справи, та на їх підставі зроблено обґрунтований висновок, що ця земельна ділянка належить до категорії земель рекреаційного призначення.

Зокрема, згідно з Генеральним планом м. Бердянська, який затверджений рішення 68 сесії БМР У скликання від 25.06.2009р. № 8, земельна ділянка по АДРЕСА_1 розміщується частково на території сезонних громадських центрів та частково на території пляжів та станом на 28.01.2010р. - прийняття рішення радою про її передання у власність таке призначення не змінювалось.

Спірна земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі. Земельна ділянка знаходиться на території пляжу. Вид грунту - пісок.

Згідно з Генеральним планом міста та схеми районного планування Бердянська коса відноситься до рекреаційної зони.

Отже, із зібраної технічної документації на земельну ділянку, яку ОСОБА_3 обрала для приватизації, вбачалось вже на момент винесення оспорюваного прокурором рішення Бердянською міською радою № 12 від 28.01.2010р., що ця земельна ділянка розташована в зоні рекреаційного призначення.

Проте, всупереч ст. 9 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації», обов'язкова державна експертиза землевпорядної документації цієї земельної ділянки проведена не була, чим грубо порушено вимоги чинного земельного законодавства та не дотримано порядку набуття права власності на землю.

Зважаючи на встановлені у судовому засіданні обставини суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що під час прийняття п.7.2 рішення Бердянської міської ради № 12 від 28.01.2010р. Бердянською міською радою грубо порушено вимоги чинного на той час законодавства в частині підстав та порядку надання земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_3, тому зазначений пункт рішення є незаконним та підлягає скасуванню, а державний акт на право приватної власності на земельну ділянку повинен бути визнаний недійсним.

Спірна земельна ділянка розташована в адміністративних межах м. Бердянська Запорізької області.

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з 1 січня 2013 року землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. При цьому землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 зобов'язана повернути отриману нею незаконно земельну ділянку територіальній громаді м. Бердянська.

Спірна земельна ділянка знаходиться в межах законодавчо визначеної ст. 88 ВК України двохкілометрової прибережної захисної смуги від урізу води Азовського моря.

Так, згідно із ст. ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до ст. 21 ЗК України, недійсним рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

За змістом ч. 1, 2 ст. 3, ст. 4 ВК України, п. «а» ч. 1 ст. 58, ч. ч. 1», ст. 59 ст. 60 , ч. 1 ст. 84 ЗК України, у редакціях на час виникнення правовідносин, землі під водними об'єктами, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) i канали; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок, мopiв i навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

За системним аналізом законодавства на час виникнення правовідносин, відповідно до положень ст. 88 ВК України, Порядку визначення poзмірів i меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою КМУ від 8 травня 1996 року № 486, Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року, розмір та межі прибережних захисних смуг встановлювались за проектами землеустрою (термін та зміст за ст. 50-54 Закону України «Про землеустрій»), а населених пунктів - відповідно до існуючих на час встановлення конкретних умов забудови. При наданні у користування земельних ділянок навколо зазначених та інших водних об'єктів, мали враховуватися ці положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, а у paзі відсутності землевпорядної документації (документації з землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів мало бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних pозмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного Кодексу України, та орієнтовних poзмірів i меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови № 486 з урахуванням конкретної ситуації.

Зазначена правова позиція була висловлена Верховним судом України в постанові від 21.05.2014 року (справа № 6-16 цс 14) та вислу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Згідно із ст. 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки, надані для дачного будівництва.

Спірна земельна ділянка надавалась ОСОБА_3 фактично за рахунок земельної ділянки рекреаційного призначення та проект землеустрою щодо її відведення підлягав обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, проте остання на виконання вимог ст. ст. 118 ч. 4 , 123 ЗК України проведена не була.

Не є переконливими є доводи скарги щодо порушення ст. 45 ЦПК України.

В обґрунтування позову прокурор посилався на порушення вимог земельного законодавства з боку органу місцевого самоврядування - Бердянської міської ради під час прийняття п. 7.2 рішення № 12 від 28.01.2010 року та на порушення інтересів держави у сфері контролю за використанням і охороною землі як національного багатства, що свідчить про правомірність звернення прокурора для захисту інтересів держави до суду з даним позовом, у якому прокурор виступав у статусі позивача.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що при вирішенні спору суд безпідставно не застосував правила ст. 140 ЗК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказаною статтею визначено перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку для випадків, коли право власності набуто в передбаченому законом порядку, а не коли особа набула право на земельну ділянку на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке було прийняте з порушенням вимог закону.

У даному випадку предметом судового спору було саме питання законності передачі у власність земельної ділянки, а не вилучення ділянки, набутої на законних підставах.

Прийняття ж рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність відповідачці земельної ділянки без висновку державної експертизи зазначеного проекту землеустрою суперечить законам України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що при розгляді справи суд не застосував як положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і наведених у скарзі рішень Європейського суду з прав людини, не є обґрунтованими, враховуючи, що фундаментальним принципом застосування судового прецеденту є те, що судове рішення, яке використовується як прецедент, має бути ухвалене у спорі, який аналогічний спору, що фактично розглядається.

Між тим, аналіз та оцінка встановлених по розглянутій справи обставин свідчать, що обставини наведених в апеляційній скарзі рішень, як судових прецедентів, є різними.

Задовольняючи позов прокурора, суд правомірно виходив з того, що в силу приписів ч.2 ст. 19 Конституції України орган місцевого самоврядування зобов'язаний діяти лише на підставах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому зобов'язаний виконувати конституційний припис "право власності на землю набувається і реалізується виключно відповідно до закону" і додержуватися визначеного ЗК України порядку передачі земельної ділянки у приватну власність.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.

Передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі немає.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити .

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: