Рішення

від 02.12.2014 по справі 911/4878/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"02" грудня 2014 р. Справа № 911/4878/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Груп» , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Укртунельбуд» , м. Вишгород,

про стягнення 120813,87 грн.

Суддя О.В. Конюх;

за участю представників сторін:

від позивача: Костриба А.І., уповноважений, довіреність від 02.10.2014р. № 2;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК Груп», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 13.11.2014р. до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Укртунельбуд», м. Вишгород, в якому просить суд стягнути з відповідача 120813,87 грн. заборгованості за поставлений за накладною від 24.06.2014р. №1084 товар (труби, ущільнювачі, муфти), в тому числі 111803,71 грн. основного боргу, 1295,70 грн. 3% річних, 7714,46 грн. інфляційних втрат та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позов обґрунтований тим, що позивачем за замовленням відповідача було поставлено товар, що підтверджується накладною від 24.06.2014р. № 1084, який відповідачем було отримано за довіреністю від 24.06.2014р. ААЕ №172759. За вказаний товар відповідач грошові кошти позивачу не сплатив, в результаті чого у відповідача утворився борг в сумі 111803,71 грн., який позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку з врахуванням процентів річних та інфляційних втрат в порядку ст. 625 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4878/14 та призначено справу до розгляду.

В судове засідання 02.12.2014р. з'явився представник позивача, який подав витребувані судом документи та докази, надав пояснення по суті позову, просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, в судове засідання свого представника не направив, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України. За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд, у відповідності до вимог ст. 64 ГПК України, направляв відповідачу на належну адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців згідно залученого до матеріалів справи Спеціального витягу від 16.11.2014р. № 19607937, копію ухвали господарського суду від 17.11.2014р. рекомендованим листом з повідомленням. Вказане поштове відправлення підприємством зв'язку не повернуте.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, спір розглянуто за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Груп», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «ТВК Груп»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Укртунельбуд» (далі по тексту - ТОВ «Укртунельбуд»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Позивач за накладною від 24.06.2014р. № 1084 поставив відповідачу товар вартістю 111803,71 грн., який відповідач отримав без зауважень за довіреністю від 24.06.2014р. серія ААЕ № 172759. Копії підписаної обома сторонами та скріпленої печатками обох сторін видаткової накладної та довіреності на отримання матеріальних цінностей залучені до матеріалів справи, а оригінали позивачем надані для огляду в судовому засіданні. Також позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру від 24.06.2014р. № 3938 для оплати товару (труб, ущільнювачів, муфт) на суму 111803,71 грн.

За правовим змістом, відносини сторін є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки зміст правочину поставки між сторонами зафіксований у вищеперерахованих накладній та довіреності, то сторони не порушили вимог частини першої статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Перебіг строку виконання грошового зобов'язання покупцем, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, при цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частинами першої та другої ст. 692 ЦК України.

За таких обставин, строк оплати товару, отриманого за накладною від 24.06.2014р. № 1084, настав 25.06.2014р. Як твердить позивач, відповідач за отриманий за накладною товар грошові кошти не сплатив, що підтверджується зокрема, підписаним обома сторонами та скріпленим печатками обох сторін Актом звірки взаєморозрахунків від 20.11.2014р. № 1 (оригінал Акту залучений до матеріалів справи).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Суд ухвалою від 17.11.2014р. витребовував у відповідача документи, що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за спірною видатковою накладною. Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, доказів оплати грошових коштів за отриманий від позивача товар суду не представив, доводи позивача не спростував.

Позивач звертався до відповідача з листом-вимогою від 08.09.2014р. № 0041, в якому просив відповідача забезпечити виконання своїх зобов'язань в частині оплати за товар. Як свідчать залучені до матеріалів справи копії фіскального чеку "Укрпошти" від 09.09.2014р. № 3082, опису вкладення в лист та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, вказаний лист-вимогу відповідач отримав 07.10.2014р. Суду не подано доказів того, що відповідач розрахувався за отриманий товар або надав позивачу обгрунтовану відповідь на лист-вимогу.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ТОВ «Укртунельбуд» своїх договірних зобов'язань перед ТОВ «ТВК Груп» в частині оплати за отриманий товар за накладною від 24.06.2014р. № 1084 в сумі 111803,71 грн., відповідно позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми в примусовому порядку є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку ст. 625 ЦК України 1295,70 грн. процентів річних та 7714,46 грн. інфляційних втрат, розрахованих на суму основного боргу за період з 25.06.2014р. по 12.11.2014р. включно. Щодо зазначений вимог суд зазначає наступне.

Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому за загальним правилом період обчислення річних та інфляційних втрат починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то обмеження строку нарахування штрафних санкцій терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України до розрахунку річних та інфляційних не застосовується.

За таких обставин, позивач має право нараховувати та стягувати з відповідача проценти та інфляційні втрати з 26.06.2014р. (оскільки кінцевий строк оплати за накладною становить 25.06.2014р.) за весь період існування даної заборгованості.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

документКінцевий строк оплатиФактично сплачено, грн.Основний борг, грн.Період простроченняРічні, грн. Інфляційні втрати, грн. Накладна від 24.06.14 № 1084 на суму 111803,71 грн. 25.06.2014р. 0 111803,71 140 днів (26.06 - 12.11.2014р.) 1286,51 7379,04 всього 111803,71 1286,51 7379,04 судом встановлено, що за заявлений позивачем період з відповідача належать до стягнення річні в сумі 1286,51 грн. та інфляційні втрати в сумі 7379,04 грн.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними, задовольняє позов частково та приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Укртунельбуд» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Груп» заборгованості в розмірі 120469,26 грн., в тому числі 111803,71 грн. основного боргу, 1286,51 грн. процентів річних та 7379,04 грн. інфляційних втрат та, відповідно до статті 49 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208, ст. ст. 253, 509, 525, 526, 610, 612, 614, 625, 629, 638, 692, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Груп» до товариства з обмеженою відповідальністю «Укртунельбуд» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укртунельбуд» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Комсомольська, буд. 5, ідентифікаційний код 30920263)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Груп» (03680, м. Київ, Святошинський район, вул. Пшенична, буд. 8, ідентифікаційний код 34352717)

111803,71 грн. (сто одинадцять тисяч вісімсот три гривні сімдесят одну копійку) основного боргу,

1286,51 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят шість гривень п'ятдесят одну копійку) процентів річних,

7379,04 грн. (сім тисяч триста сімдесят дев'ять гривень чотири копійки) інфляційних втрат,

1821,79 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять одну гривню сімдесят дев'ять копійок) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 03.12.2014р.