Рішення

від 01.12.2014 по справі 914/4019/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2014 р. Справа № 914/4019/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторресурси ЛТД», м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 322 562,35 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Чеботар Є.О.

Представники:

Від позивача: Синюк С.Л. - представник за довіреністю № 01.11.2014р.;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторресурси ЛТД» подано позов до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про стягнення заборгованості у розмірі 322 562,35 грн.

Ухвалою суду від 13.11.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 01.12.2014р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволи повністю. Просить стягнути 322 562,35 грн. заборгованості за договором поставки. На виконання вимог ухвали суду надав клопотання про доручення до матеріалів справи Акту звірки та докази його надіслання відповідачу.

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, хоч був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового засідання, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, причин неприбуття не повідомив, проти вимог позову в установленому порядку не заперечив, жодних заяв чи клопотань суду не подавав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 01.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено таке.

29.08.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №1072 поставки (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору продавець (позивач у справі) зобов'язується продавати для використання як вторинних сировинних ресурсі, а покупець (відповідач у справі) прийняти і оплатити товар, відповідно до Специфікації № 1 від 29.08.2014р. до Договору.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується видатковими накладними № ВТ-0000007 від 01.08.2014р. на суму 21 770,90 грн.,№ ВТ-0000008 від 01.09.2014р. на суму 26 524,55 грн., № ВТ-0000012 від 02.09.2014р. на суму 25 604,35 грн., № ВТ-0000013 від 02.09.2014р. на суму 37 797,00 грн., № ВТ-0000015 від 03.09.2014р. на суму 38 893,50 грн., № ВТ-0000016 від 03.09.2014р. на суму 54 773,40 грн., № ВТ-0000017 від 03.09.2014р. на суму 44 625,40 грн., № ВТ-0000018 від 03.09.2014р. на суму 37 809,90 грн., № ВТ-0000028 від 05.09.2014р. на суму 34 763,35 грн., що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень та довіреністю № 0501 від 01.09.2014р. на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Загальна сума поставки 322 562,35 грн.

Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

Відповідно до п.п. 3.5.,3.6. Договору, оплата товару здійснюється покупцем за кожну партію товару з відстрочкою платежу 15 (п'ятнадцять) банківських днів з моменту поставки товару покупцю. Платежі за товар здійснюються шляхом перерахування коштів на рахунок продавця банківським переказом.

Відповідач покладенні на нього зобов'язання з оплати отриманого товару згідно Договору не виконав, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з нього заборгованість за поставлений товар в сумі 322 562,35 грн.

Доказів оплати за поставлений товар відповідачем не надано.

Доказів часткового чи повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів проведення оплати вартості отриманого товару не представив. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 322 562,35 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 526, 530, 599, 610-612, 626, 629, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 38, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (81700, Львівська область, Жидачівський район, місто Жидачів, вулиця Фабрична, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторресурси ЛТД» (02002, м. Київ, вулиця Степана Сагайдака, будинок 112; ідентифікаційний код юридичної особи 39363207) 322 562,35 грн. - заборгованість за поставлений товар та 6 451,27 грн. - витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.12.2014 року.

Суддя Коссак С.М.