Рішення

від 25.11.2014 по справі 920/1659/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.2014 Справа № 920/1659/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РП УКРАЇНА", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛТИК МАЙСТЕР",

м. Суми

про стягнення 42 065 грн. 45 коп .,

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Кривошей О.І. ( довіреність б/н від 24.09.2014 року)

від відповідача: не прибув

При секретарі судового засідання Лєпковій О.О.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу № 03-03/14 від 03.03.2014 р. в сумі 42 065 грн 43 коп. а також витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Представник позивача в судове засідання на виконання вимог ухвали суду від 04.11.2014 р. надав довідку про стан заборгованості відповідача, а також витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які судом були оглянуті та приєднані до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відзив на позов не подав, повноважного представника в судове засідання не направив, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить відстеження пересилання поштових відправлень, що 15.11.2014 р. поштове відправлення вручене особисто адресату.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 26.11.2012 р. був укладений договір купівлі-продажу № 231/11/12, за умовами п. п. 1.1, 1.2 якого продавець (позивач) зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві (відповідачу), а покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору.

Згідно п. 2.1 Договору, передбачено, що покупець оплачує товар за ціною, визначеною у рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.1 договору, за товар, що поставляється за даним договором, покупець розраховується з продавцем за наступною схемою: передплата не більше 30% вартості товару; доплата не менше 70% вартості товару через 30 (тридцять) календарних днів з дати оформлення видаткових накладних.

Позивач в позовній заяві зазначає, що 13.03.2013 р. на виконання умов договору позивач надав відповідачу рахунок на оплату № 174 від 13.03.2013 р.

27.03.2013 р. відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти в розмірі 18 028 грн. 03 коп., про що свідчить банківська виписка № 941.

29.03.2013 р. позивач за видатковою накладною № 75 відвантажив на адресу відповідача товар на загальну суму 60 093 грн. 46 коп. з ПДВ.

Факт отримання відповідачем товару за договором підтверджується матеріалами справи, а саме довіреністю № 140 від 29.03.2013 р., виданою від імені ТОВ «Балтик Майстер» на ім'я Єрьоменко Сергія Миколайовича.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що товар за накладною отримано відповідачем 29.03.2013 р., залишок оплати в розмірі 42 065 грн. 43 коп. повинен був надійти на рахунок позивача до 28.04.2013 р. включно, проте відповідач за раніше поставлений товар з позивачем не розрахувався, і його заборгованість на час розгляду справи становить 42 065 грн. 43 коп.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1-2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до положень чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не подано аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 42 065 грн. 43 коп. боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 610 Цивільного кодексу України.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 599, 526-527, 610, 611, 612, 655 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛТИК МАЙСТЕР" (40000, м. Суми, вул. Соборна, 19, код 32044426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РП УКРАЇНА" (03680, м. Київ, вул. Радищева, буд. 12/16, код 38185522) 42 065 грн. 45 коп. боргу, 1 827 грн. 00 коп . відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.12.2014 р.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА