Рішення

від 08.07.2014 по справі 450/1272/13-ц

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1272/13-ц Провадження № 2/450/185/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р.Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді -Кукси Д. А. при секретарі -Оленич О. І. за участю :

представника позивача Яремко П.С.

прокурора Шевчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пустомити цивільну справу за позовом Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" до Сороки-Львівської сільської ради, ОСОБА_5, третя особа : Головне управління Держземагенства у Львівській області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниці» звернувся до суду з позовом до Сороки-Львівської сільської ради, ОСОБА_5, третя особа : Головне управління Держземагенства у Львівській області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки. Позивач у позовній заяві, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Сороки-Львівської сільської ради від 26.01.2006 № 346 про передачу земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_5 площами 0,0146 га, 0,1095 га; скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки ОСОБА_5, які були йому надані у приватну власність на підставі рішення Сороки-Львівської сільської ради від 26.01.2006 № 346, про що видано державні акти на право приватної власності ЯГ № 511963 та ЯГ № 511962; стягнути на користь ДТГО «Львівська залізниця» сплачений судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначають, що КТ НВФ «Нові технології» під час виконання робіт з інвентаризації землі та оформлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками залізниці в адміністративних межах Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області було виявлено, що частина земельної ділянки, якою користується залізниця була передана у власність ОСОБА_5, на підставі рішення Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області і на підставі якого було проведено державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та видано державні акти на право власності на земельні ділянки. Таким чином, відповідно до ст. 125 ЗК України право власності відповідача 2, виникло з моменту реєстрації такого права земельної ділянки площею 0,0146 га та 0,1095 га, які використовуються для ведення особистого селянського господартва. Вказує, що той факт, що спірна земельна ділянка була зайнята об'єктами інфраструктури підтверджується "Планом границ полосы отвода линии Львов-Киверцы Львовской железной дороги в административных границах Брюховичского района Львовской области 1956 года", який відповідно до ст. 17 ЗУ "Про основи містобудування" є містобудівною документацією, яка є основою, зокрема для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації та вирішення питань щодо вилучення (викупу) передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Наголошує, що із врахуванням норм ЗК УРСР від 25.02.1922 року, Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених Постановою ЦВК СРСР від 1928 року, усі землі, які знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів (в тому числі Народного комісаріату СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та, за відсутності їх згоди, можуть бути вилучені лише у спеціальному порядку. При цьому землі транспорту (зокрема землі залізниць) відносилися до земель спеціального призначення щодо яких був встановлений спеціальний порядок відводу, реєстрації землекористування та вилучення земельних ділянок, а вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися, а землі транспорту використовувалися на підставі особливих положень про ці землі. Одночасно стверджує, що відповідачі до залізниці щодо вилучення із користування даної частини смуги відведення не зверталися. Таким чином, оскаржуване рішення підлягає визнанню незаконним , а державна реєстрація прав на земельні ділянки скасуванню.

Прокурор Шевчук В.В. в судове засідання з'явився позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник позивача ДТГО «Львівська залізниця» - Яремко П.С. в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача Сороки-Львівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області Андрусюк З.П. в судове засідання з'явилася, проти позовних вимог заперечила, просила у задоволені позову відмовити. Подала письмові заперечення, в якому наголошує, що позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи Головне управління Держземагенства у Львівській області в судове засідання, не з'явився про причини своєї неявки суд не повідомив, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням 20 сесії ІV демократичного скликання Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 346 від 26.01.2006 року ОСОБА_5 було передано у власність земельну ділянку розміром 0,1241 га для ведення особистого селянського господарства в с. Муроване, Пустомитівського району, Львівської області. На підставі вказаного рішення ОСОБА_5, виготовив : державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, що підтверджує його власність на земельну ділянку площею 0,1095 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623686900:02:001:0065, казаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:06:458:05137 від 19.09.2006 року; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, що підтверджує його власність на земельну ділянку площею 0, 0146 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623686900:02:001:0066, казаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:06:458:05136 від 19.09.2006 року.

Гарантоване ст. 14 Конституції України право власності на землю може набуватися і реалізовуватися громадянами виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Положеннями ст. 68 ЗК України, ст.11 ЗК "Про транспорт", ст. 6 ЗУ "Про залізничний транспорт" до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Такі землі призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту, завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвиток об'єктів залізничного транспорту.

Згідно із положенням "Про землі, надані транспорту", затвердженого Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР №58, Ради народних комісарів СРСР №50 від 07.02.1933 року, відповідно до п. 4 якого землями наданими транспорту відносилися землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об'єктами залізничної інфраструктури. Вказане положення набрало чинності та діяло на вказаних землях з 1939 року, на підставі Закону СРСР "Про включення Західної України у склад СРСР із возз'єднанням її із УРСР" від 01.11.1939 року, до набрання чинності Постановою Ради Міністрів СРСР №24 від 08.01.1981 року "Про затвердження Положення про землі надані транспорту". Нормами ст. 1 положення, встановлено, що землями транспорту визнаються землі, надані підприємствам, установам і організаціям транспорту для здійснення покладених на них спеціальних задач. Розміри земельних ділянок, наданих для вказаних цілей визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

Рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 положення п. 6 постанови ВРУ РСР від 08.12.1990 року "Про земельну реформу" № 563-ХІІ в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами та організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Ті обставини, що спірна земельна ділянка зайнята об'єктами залізничної інфраструктури підтверджено "Планом границ полосы отвода линии Львов-Киверцы Львовской железной дороги в административных границах Брюховичского района Львовской области 1956 года", який відповідно до ст. 17 ЗУ "Про основи містобудування" є містобудівною документацією, яка є основою, зокрема для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації та вирішення питань щодо вилучення (викупу) передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Нормами чинних на момент набуття права на земельні ділянки залізницею у 1956 році, нормативно-правових актів, а саме ЗК УРСР від 25.10.1922 року, Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених Постановою ЦВК СРСР від 1928 року, землі, які знаходитися фактично у виключному віданні уповноважених органів (у тому числі НК СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та за відсутності їхньої згоди, можуть бути вилученими лише у спеціальному порядку. Разом з тим, вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до п.п. 54, 55 "Общих начал землепользования и землеустройства" (Постанова ЦИК СССР 15.12.1928 року).

Відповідно до ст. 149 ч. 2 ЗК України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

В судовому засіданні встановлено, що вилучення ділянки у встановленому порядку у залізниці не проводилося. Із залізницею, як суміжним землекористувачем не було погоджено акт встановлення і узгодження меж землекористувачів в натурі та не було отримано погодження на вилучення земельної ділянки.

У відповідності із ст. 84 ч. 4 п.б ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема землі під державними залізницями. Пунктом 5 постанови ВРУ № 562 від 18.12.1990 року "Про порядок введення в дію ЗК України" передбачено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю чи землекористування.

Положеннями ст. 152 ч.3 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно ст. 155 ч.1 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Нормами ст. 16 ч.1 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а відповідно до ст. 16 ч.2 п. 10 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За таких обставин, суд вважає, що рішення рішенням 20 сесії ІV демократичного скликання Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 346 від 26.01.2006 року «Про передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку розміром 0,1241 га для ведення особистого селянського господарства в с. Муроване, Пустомитівського району, Львівської області, є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права, а документом, що посвідчує таке право є державний акт.

Згідно положень п. 1.4. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року, у редакції, чинній на момент видачі оспорюваних державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій

Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, що видається на підставі, зокрема рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності законності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано цей документ.

У відповідності із положеннями ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Статтею 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у редакції закону від 01.01.2013 року, передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже з врахуванням того, що матеріалами справи встановлено незаконність рішення Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, на підставі, якого було видано оспорювані державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, суд вважає позовні вимоги в частині скасування державну реєстрацію за №01:06:458:05137 права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку в с. Муроване, Пустомитівського району, Львівської області площею 0,1095 га кадастровий номер 4623686900:02:001:0065 для ведення особистого селянського господарства та державну реєстрацію за №01:06:458:05136 права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку в с. Муроване, Пустомитівського району, Львівської області площею 0,10146 га кадастровий номер 4623686900:02:001:0066 для ведення особистого селянського господарства, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 14 Конституції України, ст. ст. 68, 116, 118, 125, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 13, 15, 16, 328 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Сороки - Львівської сільської ради від 26.01.2006 року № 346 "Про передачу ОСОБА_5 у приватну власність земельних ділянок, для ведення особистого селянського господарства площею 0,0146 га. та 0,1095 га. в АДРЕСА_1.

Скасувати державну реєстрацію за № 01:06:458:05137 права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1095 га кадастровий номер 4623686900:02:001:0065, для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1.

Скасувати державну реєстрацію за № 01:06:458:05136 права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0146 га кадастровий номер 4623686900:02:001:0066, для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1.

Стягнути з Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області на користь Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" сплачений судовий збір розміром 229,40 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

СуддяД. А. Кукса