Рішення

від 17.09.2014 по справі 450/1269/13-ц

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1269/13-ц Провадження № 2/450/184/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р.Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді -Кукси Д. А. при секретарі -Оленич О. І. за участю :

представника позивача Яремко П.С.

представника відповідача Андросюк З.П.

представник відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пустомити цивільну справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Сороки-Львівської сільської ради, ОСОБА_7, третя особа Відділ Держземагенства у Пустомитівському районі Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» звернувся до суду з позовом до Сороки-Львівської сільської ради, ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки. Позивач у позовній заяві, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Сороки-Львівської сільської ради від 31.01.2005 № 226 про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_7 площею 0,0324 га; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_7, яка була їй надана у приватну власність на підставі рішення Сороки-Львівської сільської ради від 31.03.2005 № 226, про що видано державний акт на право приватної власності ЯГ № 059131; стягнути на користь ДТГО «Львівська залізниця» сплачений судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача покликається на те, що КТ НВФ «Нові технології» під час виконання робіт з інвентаризації землі та оформлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками залізниці в адміністративних межах Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області виявлено, що частина земельної ділянки, якою користується залізниця була передана у власність ОСОБА_7, на підставі рішення Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області і на підставі якого було проведено державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та видано державні акти на право власності на земельні ділянки. Таким чином, відповідно до ст. 125 ЗК України право власності ОСОБА_7, виникло з моменту реєстрації такого права земельної ділянки площею 0,0324 га, яка використовується для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 на підставі рішення 14 сесії 4 скликання Сороки Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. Вказує, що той факт, що спірна земельна ділянка була зайнята об'єктами інфраструктури, що підтверджується "Планом границ полосы отвода линии Львов-Киверцы Львовской железной дороги в административных границах Брюховичского района Львовской области 1956 года", який відповідно до ст. 17 ЗУ "Про основи містобудування" є містобудівною документацією, яка є основою, зокрема для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації та вирішення питань щодо вилучення (викупу) передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Наголошує, що із врахуванням норм ЗК УРСР від 25.02.1922 року, Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених Постановою ЦВК СРСР від 1928 року, усі землі, які знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів (в тому числі Народного комісаріату СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та, за відсутності їх згоди, можуть бути вилучені лише у спеціальному порядку. При цьому землі транспорту (зокрема землі залізниць) відносилися до земель спеціального призначення щодо яких був встановлений спеціальний порядок відводу, реєстрації землекористування та вилучення земельних ділянок, а вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися, а землі транспорту використовувалися на підставі особливих положень про ці землі. Проте всупереч вище вказаному, частина земельної ділянки смуги відведення Залізниці була передана у власність ОСОБА_7 і де остання особисте господарство та у безпосередній близькості до залізничного полотна, в той час як згідно затвердженого плану смуги відведення на даній ділянці становить 32 м. від осі колії. Одночасно стверджує, що відповідачі до залізниці щодо вилучення із користування даної частини смуги відведення не зверталися. Таким чином, оскаржуване рішення підлягає визнанню незаконним , а державна реєстрація права на земельну ділянку скасуванню.

Представник позивача ДТГО «Львівська залізниця» - Яремко П.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд задоволити повністю.

Представник відповідача Сороки-Львівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області Андрусюк З.П. в судове засідання з'явилася, проти позовних вимог заперечила, просила у задоволені позову відмовити. Подала письмове заперечення, в якому наголошує, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач ОСОБА_7 судове засідання не з'явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоч про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_5 в судове засідання з'явився, щодо заявлених позовних вимог заперечив, та просив суд у задоволені позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи Відділу Держземагенства у Пустомитівському районі Львівської області в судове засідання, не з'явився, однак від нього надійшла заява про слухання у справи у його відсутності, щодо задоволення позовних вимог покладається на розсуд суду.

про причини своєї неявки суд не повідомив, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про часткове задолення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням 14 сесії ІV демократичного скликання Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 226 від 31.05.2005 року ОСОБА_7 було передано у власність земельну ділянку площею 0,0324 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення ОСОБА_7, виготовила : державний акт на право власності на земельну ділянку, що підтверджує її власність на земельну ділянку площею 0,0324 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4623686900:02:001:0058, вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:06:458:00886 від 09.03.2006 року;

Гарантоване ст. 14 Конституції України право власності на землю може набуватися і реалізовуватися громадянами виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Положеннями ст. 68 ЗК України, ст.11 ЗК "Про транспорт", ст. 6 ЗУ "Про залізничний транспорт" до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Такі землі призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту, завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвиток об'єктів залізничного транспорту.

Згідно із положенням "Про землі, надані транспорту", затвердженого Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР №58, Ради народних комісарів СРСР №50 від 07.02.1933 року, відповідно до п. 4 якого землями наданими транспорту відносилися землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об'єктами залізничної інфраструктури. Вказане положення набрало чинності та діяло на вказаних землях з 1939 року, на підставі Закону СРСР "Про включення Західної України у склад СРСР із возз'єднанням її із УРСР" від 01.11.1939 року, до набрання чинності Постановою Ради Міністрів СРСР №24 від 08.01.1981 року "Про затвердження Положення про землі надані транспорту". Нормами ст. 1 положення, встановлено, що землями транспорту визнаються землі, надані підприємствам, установам і організаціям транспорту для здійснення покладених на них спеціальних задач. Розміри земельних ділянок, наданих для вказаних цілей визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

Рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 положення п. 6 постанови ВРУ РСР від 08.12.1990 року "Про земельну реформу" № 563-ХІІ в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами та організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Згідно акту обстеження земельної ділянки ДТГО „Львівська залізниця" в межах території Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області складеного 08.08.2013 року комісією у складі начальника сектора майнових та земельних ресурсів ВП „Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО „Львівська залізниця" Бобеляка Р.І., інженера землевпорядника ВП „Кам'янка-Бузька дистанція колії„ ДТГО „Львівська залізниця" Пристанської О.В., провідного інженера ВП „ Служба колії ДТГО „Львівська залізниця Любуня І.М, за участю спеціаліста землевпорядника Сороки-Львівської сільської ради Гайвась М.М., юристконсульта Сороки-Львівської сільської Андросюк З.П. відповідно до "Плану границ полосы отвода линии Львов-Киверцы Львовской железной дороги в административных границах Брюховичского района Львовской области 1956 года", який відповідно до ст. 17 ЗУ "Про основи містобудування" є містобудівною документацією, яка є основою, зокрема для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації та вирішення питань щодо вилучення (викупу) передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб, встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_7 розміщена в смузі відведення ДТГО „Львівська залізниця" на 5 км. + 928 м. протяжністю 40, на 5 км. + 940 м. протяжністю 28 м.

Нормами чинних на момент набуття права на земельні ділянки залізницею у 1956 році, нормативно-правових актів, а саме ЗК УРСР від 25.10.1922 року, Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених Постановою ЦВК СРСР від 1928 року, землі, які знаходитися фактично у виключному віданні уповноважених органів (у тому числі НК СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та за відсутності їхньої згоди, можуть бути вилученими лише у спеціальному порядку. Разом з тим, вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до п.п. 54, 55 "Общих начал землепользования и землеустройства" (Постанова ЦИК СССР 15.12.1928 року).

Відповідно до ст. 149 ч. 2 ЗК України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

В судовому засіданні встановлено, що вилучення ділянки у встановленому порядку у залізниці не проводилося. Із залізницею, як суміжним землекористувачем не було погоджено акт встановлення і узгодження меж землекористувачів в натурі та не було отримано погодження на вилучення земельної ділянки.

У відповідності із ст. 84 ч. 4 п.б ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема землі під державними залізницями. Пунктом 5 постанови ВРУ № 562 від 18.12.1990 року "Про порядок введення в дію ЗК України" передбачено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю чи землекористування.

Положеннями ст. 152 ч.3 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно ст. 155 ч.1 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Нормами ст. 16 ч.1 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а відповідно до ст. 16 ч.2 п. 10 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За таких обставин, суд вважає, що рішення 14 сесії ІV демократичного скликання Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 226 від 31.05.2005 року в частині передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки розміром 0,0324 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права, а документом, що посвідчує таке право є державний акт.

Згідно положень п. 1.4. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року, у редакції, чинній на момент видачі оспорюваних державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій

Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, що видається на підставі, зокрема рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності законності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано цей документ.

У відповідності із положеннями ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Статтею 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у редакції закону від 01.01.2013 року, передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже з врахуванням того, що матеріалами справи встановлено незаконність рішення Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області в частині передачі у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки розміром 0,0324 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, на підставі, якого було видано оспорюваний державний акти на право власності на земельні ділянки, суд вважає позовні вимоги в частині скасування державної реєстрацію за №01:06:458:00886 права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,03245 га кадастровий номер 4623686900:02:001:0058 для ведення особистого селянського господарства, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 14 Конституції України, ст. ст. 68, 116, 118, 125, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 13, 15, 16, 328 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" - задоволити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Сороки - Львівської сільської ради від 31.03.2005 року № 226 в частині передачі ОСОБА_7 у приватну власність земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства площею 0,0324 га. в АДРЕСА_1.

Скасувати державну реєстрацію за № 01:06:458:00886 права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,0324 га кадастровий номер 4623686900:02:001:0058, для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та ОСОБА_7 на користь Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" сплачений судовий збір розміром 229,40 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

СуддяД. А. Кукса